Приклади граничних нормативів, що використовуються у ПДР

Пункт 31.4.1 ПДР містить перелік несправностей гальмової системи, з якими експлуатація забороняється, а саме;

а) змінено конструкцію гальмових систем, застосовано гальмову рідину, вузли або окремі деталі, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства- виробника;

ДСТУ 2886-94 «Автотранспортні засоби. Гальмівні властивості. Терміни і визначення» встановлює визначення, що стосуються гальмівних властивостей автотранспортних засобів.

ДСТУ 2919-94 «Автотранспортні засоби. Гальмівні системи. Терміни і визначення» передбачає наявність чотирьох типів гальмівних систем: робоча гальмівна система, запасна гальмівна система, гальмівна система стоянки і допоміжна гальмівна система.

ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю» установлює експлуатаційні вимоги та методи контролю технічного стану транспортних засобів та їхніх складових елементів в частині, що стосується безпеки дорожнього руху.

б) під час дорожніх випробувань робочої гальмової системи перевищуються такі значення:

Таблиця 2.2

Тип транспортного засобу	Гальмовий шлях, м, не більше ніж
Легкові автомобілі та їхні модифікації для перевезення вантажів	14,7
Автобуси	18,3
Вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою до 12 т включно	18,3
Вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 12 т	19.5
Автопоїзди, тягачами яких є легкові автомобілі та їхні модифікації для перевезення вантажу	16.6
Автопоїзди, тягачами яких с вантажні автомобілі	19,5
Двоколісні мотоцикли і мопеди	7,5
Мотоцикли з причепом	8,2

Нормативне значення гальмового шляху для транспортних засобів випуску до 1988 року допускається перевищувати не більше ніж на 10 відсотків значення, поданого в таблиці.

Примітки:

1.. Випробування робочої гальмової системи проводиться на горизонтальній ділянці дороги з рівним, сухим, чистим цементо- або асфальтобетонним покриттям при швидкості транспортного засобу на початок гальмування: 40 км/год. — для автомобілів, автобусів і автопоїздів; ЗО км/год. — для мотоциклів, мопедів за методом одноразового впливу на органи керування гальмовою системою. Результати випробування вважаються незадовільними, якщо під час гальмування транспортний засіб розвертається на кут більше 8 градусів або займає смугу руху більше ніж З, 5 м.

1.. Гальмовий шлях вимірюється з моменту натискання на гальмову педаль (рукоятку) до повної зупинки транспортного засобу;

г) порушено герметичність пневматичного або пневмогідравлічного гальмового приводу, що спричиняє зменшення тиску повітря при непрацюючому двигуні більш як на 0,05 МПа (0,5 кГс/кв. см) за 15 хв. у разі приведення в дію органів керування гальмовою системою;

Порушення герметичності системи можна визначити на слух по звуку повітря, що просочується, а безпосереднє місце розгерметизації — шляхом змочування частин елементів приводу мильною піною там, де чутно шипіння витікаючого повітря.

Відповідно до ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю» при проведенні випробувань пневматичного або пневмогідравлічного гальм компресор не повинен працювати, а тиск повітря в ресиверах повинен відповідати значенню нижньої межі регулювання тиску згідно інструкції з експлуатації транспортного засобу.

д)стоянкова гальмова система при відключеному від трансмісії двигуні не забезпечує нерухомий стан:

транспортних засобів з повним навантаженням — на уклоні не менше ніж 16 %;

легкових автомобілів, їхніх модифікацій для перевезення вантажів, а також автобусів у спорядженому стані — на уклоні не менше ніж 23 %;

вантажних автомобілів і автопоїздів у спорядженому стані — на уклоні не менше ніж 31 %;

Гальмівна система стоянки призначена для утримання транспортного засобу в нерухомому стані. ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю» встановлює як основний показник ефективності гальмівної системи стоянки

величину загальної питомої гальмівної сили. Загальна питома гальмівна сила — це відношення суми гальмівних сил на колесах до повної маси автомобіля. ДСТУ передбачає, що. перевірку працездатності гальмівної системи стоянки слід проводити на ухилах з вказаними мінімальними числовими значеннями, при цьому гальмівна система стоянки повинна забезпечувати значення загальної питомої гальмівної сили не менше 0,16 або нерухоме перебування автотранспортного засобу повної маси на дорозі з ухилом не менше 16 %, для легкових автомобілів, для їх модифікацій для перевезення вантажів і автобусів в спорядженому стані на дорозі з ухилом не менше 23 % і 31 % — для автопоїздів, тягачами яких є вантажні автотранспортні засоби. Відображення величини ухилу у відсотках зручно, тому що безпосередньо встановлює співвідношення довжин похилої і вертикальної сторін естакади, побудованої спеціально для перевірки ефективності гальмівної системи стоянки.

Справне гальмо стоянки повинне утримувати транспортний засіб у нерухомому стані після додатку зусилля 392 Н (40 кгс) на важіль управління гальмом стоянки легкового автомобіля і 588 Н (60 кгс) для інших категорій транспортних засобів в течію не менше 5 хвилин. Випробування повинні проводитися для двох положень транспортного засобу на ухилі: передніми колесами вгору і вниз. Критерієм ефективності гальмівної системи стоянки є можливість утримання транспортного засобу в нерухомому стані протягом не менше 5 хвилин на ділянці дорогі з нормативним подовжнім ухилом. Дорога для випробувань повинна мати цементо- або асфальтобетонне покриття. Поверхня дороги повинна бути рівною, сухою і чистою.

Пункт 31.4.2. ПДР містить перелік несправностей рульового управління, з якими експлуатація забороняється, а саме:

а) сумарний люфт у рульовому керуванні перевищує такі граничні значення:

Таблиця 2.3 Сумарний люфт у рульовому керуванні

Тип транспортного засобу	Граничне значення сумарного люфту, град,, не більше ніж
Легкові автомобілі та вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою до 3, 5 т
Автобуси з дозволеною максимальною масою до 5 т
Автобуси з дозволеною максимальною масою понад 5 т
Вантажні автомобілі з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т
Автомобілі і автобуси, зняті з виробництва

ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану і методи контролю» передбачає вимірювання сумарного люфта рульового управління, тобто кута, на який повертається рульове колесо транспортного засобу за умови, що керовані колеса повинні залишатися нерухомими, а їх положення відповідати прямолінійному руху. Якщо конструкцією транспортного засобу передбачені підсилювачі рульового приводу, то люфт перевіряють при працюючому двигуні. Величина люфта вимірюється при допомозі люфтомера або по величині дуги, яка утворюється при вільному ході рульового колеса, на яку воно переміщається без передачі зусиль на колеса (вільний хід). Допустиму довжину дуги визначають по відповідній формулі.

Деякі підприємства-виготівники в нормативно-технічній документації указують допустимий люфт рульового колеса в міліметрах. Для транспортних засобів, знятих з виробництва, у разі відсутності технічної документації величина допустимого люфта не повинна перевищувати 25 градусів. Порядок проведення вимірювань люфта в рульовому управлінні і методи перевірки викладені у вищезгаданому ДСТУ.

Підвищений люфт в рульовому управлінні істотно ускладнює можливість відстежування водієм траєкторії руху.

1. Колеса і шини:

а) шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т - 1,0 мм, автобусів - 2,0 мм, мотоциклів і мопедів - 0,8 мм. Для причепів установлюються норми залишкової висоти малюнка протектора шин, аналогічні нормам для шин автомобілів-тягачів;

Залишкова висота малюнка протектора встановлюється для забезпечення необхідного зчеплення коліс з дорогою і дотримання безпеки дорожнього руху. Вимірювання проводять згідно методам перевірки шин і коліс по ДСТУ 3649-97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану і методи контролю». Мінімально допустиму висоту малюнка протектора вимірюють на площі, яка повинна бути не менше половини ширини і і/16 довжин кола бігової доріжки. Ширина зони граничного зносу не повинна перевищувати половини ширини бігової доріжки, а довжина — 1/16 кіл шини. Вимірювання висоти малюнка протектора повинне проводитися не менше чим в 5 крапках, розташованих рівномірно за площею позначеної ділянки.

Перевірку висоти малюнка протектора виконують індикатором, який забезпечує точність вимірювання в 0,1 мм. Значення залишкової висоти заміряють в місцях найбільшого зносу. Для шин, які мають ребро по центру бігової доріжки, вимірювання залишкової висоти малюнка протектора виконують по краях цього ребра. У шин підвищеної прохідності вимірювання значення залишкової висоти проводять між грунтозацепами по центру або в місцях, найменш віддалених від центру бігової доріжки. У шини для легкових автомобілів може бути вмонтований кольоровий індикаторний шар, поява якого сигналізує про гранично допустимий знос шин.

Контроль тиску в шинах повинен здійснюватися за умови шини, що повністю остигнула, манометрами відповідно до ГОСТ 9921-81 «Манометри шинні ручного користування. Загальні технічні умови».

Дата добавления: 2014-01-04