Лекція №8. Статева свідомість та міжособистісні стосунки , стан репродуктивного здоров’я населення України

На біологічному рівні функціонування людина має 2 основних завдання: вижити та відтворити собі подібних. Репродукція дослівно означає – відтворення.

Репродуктивне здоров’я населення – це можливість подружньої пари (чоловіка і жінки) народжувати дітей. В ідеалі рівень репродуктивного здоров’я оцінюють за результатами функціонування репродуктивної системи:

· кількості запліднень, які відбулись;

· кількості своєчасно народжених дітей при відсутності штучних обмежень (протизаплідні заходи, аборти).

Ті ж самі показники слід використовувати для оцінки індивідуального репродуктивного здоров’я жінки (для чоловіків використовують тільки 1-й показник). Але оскільки обмеження народження дітей стало невід’ємним атрибутом сучасного життя, реальні показники рівня репродуктивного здоров’я є результатом свідомої регуляції людиною своєї функції народжування дітей.

Відомо, що репродуктивна система є відносно автономною і немає прямої кореляції між станом загального і репродуктивного здоров’я. Але існує загальний біологічний механізм який пов’язує ці 2 аспекти і спрямовує функціонування організму в найбільш прийнятне в цих умовах русло – це стрес. При загрозі виживання репродуктивна функція відключається і запліднення не відбувається, тому що інтереси популяції стоять на другому місці після індивідуального виживання. По цій же причині стрес може переривати вагітність, порушуючи нейроендокринну орієнтацію на неї в організмі (так звану домінанту вагітності). Г.Сельє відносив жіноче безпліддя при довготривалому стресі до «хвороб адаптації». Другий аспект цього ж вибору між індивідуальним виживанням і репродукцією – це токсикоз вагітності, який може призвести до не виношування плоду, як прояв недостатньої адаптації до вагітності внаслідок низького рівня соматичного здоров’я матері.

Рівень репродуктивного здоров’я залежить від:

· репродуктивного потенціалу людини;

· сумісності партнерів;

· статевої культури, розуміння феномену чоловіка і жінки;

· грамотного регулювання дітонародження;

Репродуктивний потенціал. Різні індивіди мають різний, визначений природою репродуктивний потенціал. Він пов’язаний, по –перше, із спадково детермінованою потужністю репродуктивного зачатку та нейроендокринно-імунного статусу, детальний аналіз якого знаходиться в компетенції спеціалістів.

Сумісність партнерів. Профілактика порушень, які знижують репродуктивне здоров’я в значній мірі пов’язана із благополуччям в статевому житті, однією із складових якого є сумісність партнерів. ЇЇ можна розглядати на кількох рівнях:

· генетична сумісність – (по антигенам гістосумісності) корелює із схожістю запахів індивідів і може бути по ним оцінена. Структури головного мозку, які відповідають за запахи є найбільш древніми і приймають участь в обслуговуванні сексуальної сфери. Значно більш чуттєвими до запахів є жінки. Антигенна несумісність може проявлятися в імунній реакції організму жінки на сперму чоловіка, що протидіє заплідненню.

· фізична і фізіологічна сумісність– включає ступінь анатомічної відповідності партнерів, схожість ритмів і пластичних проявлень (характер рухів, торкань). Ця схожість добре простежується в процесі танцю, тому він може слугувати тестом на пластичну сумісність. Схожість біоритмів має велике значення в створенні комфортних відносин між партнерами.

· сексуальна сумісність - визначається перш за все схожістю темпераментів та рівнем сексуальності. Ці параметри детерміновані природою та віком. Пік сексуальної активності чоловіків – 20 років, а потім іде поступове зниження. У жінок максимальне сексуальне розкриття припадає на 35-40 років і тримається на досить високому рівні під час клімактерію і після нього за рахунок компенсаторного синтезу статевих стероїдів в надниркових залозах і підшкірно жировій клітковині. Після 60 років статеві можливості зрівнюються.

Статева конституція – реально існує і пов’язана з із співвідношенням і кількістю у чоловіків і жінок статевих гормонів в організмі, які моделюють морфологічні і психологічні проявлення індивіду. Рахують що ідеальним є союз між чоловіком та жінкою який створений по принципу доповнення: чим більш мужнім є чоловік тим більш жіночну зовнішність повинна мати жінка. Разом по сукупності цих якостей пара повинна являти собою одного ідеального чоловіка і одну ідеальну жінку. за Юнгом, в глибині несвідомої частини психіки чоловіка знаходиться жіноче начало (Аніма), а в глибині психіки жінок – чоловіче начало (Анімус). Тому ідеальний чоловік зовнішньо – логічний, послідовний, твердий в рішеннях, а внутрішньо – ірраціональний, емоційний, м”який, потребує любові. Жінка навпаки, зовнішньо – ірраціональна, емоційна, м’яка, пластична, а внутрішньо – раціональна. послідовна, практична, стійка. Аніма і Анімус формуються під впливом образа матері і батька.

· психологічна сумісність - основний принцип – оптимальними є союзи або між подібними типами, або типами, які доповнюють один одного. В астрології це знаки однієї стихії, або співвідношення знаків вогняної та повітряної стихій, стихій землі та води (через 60 градусів зодіакального кола, через знак).

В соціоніці цетотожні типи і дуальні співвідношення. Але треба пам’ятати, що між подібними типами легше передаються знання, виникає порозуміння. ці відношення краще мати в 1-й третині життя, коли людина познає світ і себе. Доповнення більш підходить для сумісної діяльності і більш відповідає завданням союзу людей більш зрілого віку. Але є сфера відносин між чоловіком і жінкою яка майже не пов’язана із соматичною або психічною сумісністю, а є наслідком індивідуальної внутрішньої роботи і виховання кожного з них. Вона полягає в здатності любити і розуміти один одного.

Статева культура - це поняття більш широке. ніж культура статевих відносин. Чоловік і жінка – це два різних світи, два взаємо доповнюючи начала (янь та інь). Чоловік є уособленням активного, свідомого, створюючого начала, яке реалізує себе в матеріальному житті, жінка – пасивне, матеріальне. сприймаюче начало. Різність між чоловіком і жінкою потребує високої культури їх відносин в сексуальній сфері і цьому треба вчитися. Знайомство людини з основами статевої культури іде в контексті засвоєння ним загальної культури. Цей процес починається в сім’ї, а потім переміщується до школи. Але основа гармонійних відносин між чоловіком і жінкою закладається в сім’ї, на прикладі відносин матері і батька.

Регулювання дітонародження – головними критеріями для всіх методів регулювання дітонародження є гуманність, ефективність, нешкідливість для здоров’я жінки. Найбільш поширеними протизаплідними засобами є:

а) протизаплідні засоби (піхвові та внутрішньо маткові);

б) використання гормональних засобів, які змінюють кількість і співвідношення статевих гормонів. Але його використання іноді має побочні дії: нудота, зниження статевого відчуття, тяжкість в низу живота, порушення менструального циклу. Із загальних негативних реакцій частіше всього зустрічаються: порушення жирового обміну, алергія, підвищення згортання крові.

в) метод природного планування сім’ї – він заснований на дослідженнях Огино-Клауса і являє собою розрахунок днів в менструальному циклі найбільш сприятливих для запліднення, та днів, в які запліднення майже або зовсім не відбуваються. Цей метод, який має назву бірмінгемский, при правильному застосуванні дає майже 100 відсоткову гарантію в запобіганні вагітності і є найбільш гуманним серед існуючих. Проти нього не виступає навіть церква.

г) метод штучного переривання вагітності(аборт) – найбільш негуманний спосіб, він найбільш тяжкий матеріально та етично, крім того він має рокові наслідки для репродуктивного і загального здоров’я жінки.

Для того, щоб кількість населення в Україні не зменшувалась і залишалась на стабільному рівні необхідно, щоб 1 подружня пара народила 2,2 дитини. За даними експертів ВООЗ у світі кожна 6-а подружня пара не мають дітей {15-20%). Сьогодні в Україні кількість неплідних пар поступово зростає. А це - загроза поступового зменшення населення в Україні,

Для цього є також ї інші причини, а саме - за останні 10 років в Україні більше ніж у 2 рази зменшилась народжуваність дітей, а показники перинатальної смертності дітей продовжують залишатися високими у порівнянні з країнами Західної і Центральної Європи (37 - е місце із 46 крані Європейського регіону). Згідно оцінок експертів ВООЗ - якщо в Україні на протязі найближчих 25 років будуть зберігатися такі негативні тенденції щодо репродукції її населення стосовно народжуваності і смертності, то вже в 2030 році в Україні кількість населення буде становити близько 32 - 35 млн. чол.

Окрім цього лікарів в Україні тривожить факт збільшення кількості хворих дітей. Серед дітей у віці до 5 років захворюваність дітей зросла па 42%, у віці 14 років - на 20%. Серед дітей віком до 14 років —40% є хворі на різні хвороби. Цілком зрозуміло, що ці 40% дітей не можуть відтворювати цілком здорове потомство. Вражаючими є підвищення в Україні захворюваності підлітків на інфекції, що передаються статевим шляхом. Так у дівчат - підлітків захворюваність на сифіліс зросла майже у З1 раз (!!!), а у хлопців - в 20 разів!

Велика кількість хворих дітей у віці до 14 років (40% і більше), негативні тенденції щодо народжуваності дітей, велика кількість дітей-інвадідів (150 тис. дітей), вражаючі показники захворюваності підлітків на статеві хвороби, поступово зростає кількість дітей, хворих на соматичні хвороби. Неспроможність існуючих на сьогодні можливостей медичного лікування дітей, диктують нагальну необхідність широкого впровадження в практику засобів фізичної реабілітації хворих дітей. Реабілітація і диспансерізація цих дітей буде ефективним заходом профілактики народження хворого потомства, а також профілактики появи нових захворювань у дітей.

Дата добавления: 2014-01-04