Тема 7. Особливості захисту і підтримки дітей і молоді з функціональними обмеженнями

1.Класифікація людей, що мають функціональні обмеження

2. Особливості державного захисту дітей-інвалідів та молоді

3. Діяльність соціальних служб щодо соціального захисту людей з функціональними обмеженнями

4. Етапи соціально-педагогічної допомоги

Тривалий час поняття «інвалідність» розглядалося тільки у медичному аспекті та визначалося у термінах психологічної, фізіологічної, анатомічної «дефектності», ненормальності» або «нормальності» людини. Згодом це поняття інтерпретувалося як функці ональні обмеження можливостей людини (тимчасові або постійні). Поступово зміна дефініції «інвалідність» була пов'язана з уточненням понять «хвороба», «дефект», «непрацездатність», які ототожнювалися одне з одним та з «інвалідністю», в результаті чого спостерігалася певна термінологічна невизначеність. Це, своєю чергою, заважало адекватному розумінню проблеми. У процесі поглиблення та розширення знань про інвалідність науковцям стало зрозуміло, що «непрацездатність» - це лише один з проявів інвалідності, і тому процес інтегрування не може обмеж уватися тільки заходами щодо відновлення працездатності та виро блення компенсаторних функцій організму. Якщо раніше воно тлумачилось як «функціональ не порушення органів чуття» або «фізичні недоліки», то тепер воно означає несприятливе становище, в якому може опинитися людина- інвалід внаслідок тих чи інших дефектів розвитку. Поряд із поняттями «інвалід», «інвалідність» використовуються в суспільстві такі дефініції, як: «люди з особливими потребами», «люди з обмеженими фізичними можливостями», «люди з інвалідністю», «люди з функціональними обмеженнями». І хоча ці терміни не є законодавчо закріпленими, але в законодавчих документах їх намагаються все частіше використовувати. Тому необхідно теоретично обґрунтувати такі дефініції, як «інвалід», «люди з особливими потребами», «інвалідність». Слово «інвалід» походить з латинської мови і означає «важко поранений», «слабкий», «безсилий». З англійської «invalid» пере кладається як «хворий», «непридатний», «неповноцінний», «непрацездатний».

Ідеологія незалежного життя розглядає інвалідність як «обмежену здатність людини ходити, бачити, чути, говорити або мисли ти звичайним способом, що обумовлено психологічними, функціо нальними, фізіологічними порушеннями та аномаліями.

Визнання принципу рівних можливостей у сфері початкової, середньої та вищої освіти для дітей та молоді позначилось на створенні у багатьох країнах світу інтегрованих структур (мейстримінг) - спільного навчання дітей-інвалідів зі здоровими дітьми. Принцип рівних можливостей у соціальній роботі означає надання соціальної допомоги незалежно від категорії інвалідності. В основі соціально-педагогічної допомоги дітям-інвалідам є також соціально-педагогічний патронаж сім'ї, головна мета якого - збереження її цілісності і основних функцій. Соціально- педагогічний патронаж сім'ї, яка виховує дитину з обмеженими функціональними можливостями, - це система регулярної до помоги батькам у вихованні дитини, догляді і нагляді за нею, організації міжособистісних стосунків, нормального ритму життя, індивідуального фізичного комфорту, правового захисту. Загальним принципом соціальної роботи з людьми з обмеженою життєдіяльністю повинен стати девіз, прийнятий Міжнародною організа цією інвалідів: «Нічого для Вас без Вас», який свідчить про прагнення соціальних структур до активного залучення громадських організацій інвалідів до соціальної роботи, тобто до соціальної взаємодії.

Дата добавления: 2014-01-04