Об’єкти стандартизації. Суб’єкти стандартизації

Державні стандарти розробляються на:

організаційно-методичні й загальнотехнічні об'єкти (організація проведення робіт зі стандартизації, науково-технічна термінологія, класифікація й кодування техніко-економічної та соціологічної інформації, технічна документація, інформаційні бюлетені, організація робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин);

вироби загальномашинобудівельного використання (підшипники, інструменти, деталі кріплення й т. д.);

складання елементів народногосподарських об'єктів державного значення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергетична система, охорона навколишнього природного середовища, оборона й т. д.);

продукцію міжгалузевого призначення;

продукцію для населення й народного господарства;

методи випробувань.

Державні стандарти містять обов'язкові й рекомендовані вимоги. До обов'язкових відносяться: вимоги, які забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я й майна громадян, охорону навколишнього природного середовища; вимоги техніки безпеки й гігієни праці; вимоги й положення, які забезпечують вірогідність і єдність вимірів; вимоги, що стосуються відходів.

Обов'язкові вимоги підлягають беззастережному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їхніми об'єднаннями, установами, організаціями, фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності.

Державні стандарти України затверджуються Держстандартом України.

Галузеві стандарти розробляються у випадку відсутності державних або при необхідності встановлення більш високих вимог, ніж ті, які втримуються в Державних стандартах. Обов'язкові вимоги галузевих стандартів виконуються суб'єктами, які входять у сферу управління органу, що їх затвердили.

Технічні умови містять вимоги, які регулюють відносини між постачальником і споживачем продукції. Стандарти підприємств розробляються й використовуються тільки на конкретному підприємстві, виходячи з необхідності їхнього застосування.

Нормативні документи зі стандартизації повинні застосовуватися державними органами управління, суб'єктами господарювання на стадіях розробки, підготовки продукції до виробництва, її виготовлення, реалізації, використання, зберігання, транспортування, утилізації, при виконанні робіт і наданні послуг.

Замовник і виконавець зобов'язані включати в договір умови про відповідність продукції, виконуваних робіт і надаваних послуг обов'язковим вимогам державних стандартів.

Правові основи державного контролю й нагляду за дотриманням суб'єктами господарських відносин обов'язкових вимог державних стандартів установлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм та правил і відповідальності за їхнє порушення» від 8 квітня 1993 р.

Державний нагляд за дотриманням суб'єктами господарської діяльності стандартів, норм і правил, стану засобів вимірів, а також інших вимог, пов'язаних з якістю продукції, робіт і послуг, здійснюється Держстандартом України, його територіальними органами й іншими спеціально уповноваженими на це інститутами.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Декрету об'єктами державного нагляду є:

продукція виробничо-технічного призначення, товари народного
споживання, продукція тваринництва й рослинництва, продукти харчування, у тому числі продукція, що пройшла сертифікацію на відповідність стандартам, нормам і правилам;

продукція імпортна на відповідність діючим в Україні стандартам, нормам і правилам щодо безпеки для життя, здоров'я й майна людей, навколишнього середовища;

продукція експортна на відповідність стандартам, нормам і правилам або окремим вимогам, обумовленим договором (контрактом);

атестування виробництва на відповідність установленим вимогам зі сертифікації продукції.

Державний нагляд здійснюється за планами органів нагляду або за зверненнями громадян у формі перевірки дотримання: стандартів, норм і правил при розробці, виробництві, випуску, зберіганні, транспортуванні, використанні, експлуатації, реалізації й утилізації продукції шляхом проведення періодичних або постійних перевірок за допомогою вибіркового або суцільного контролю; стабільності якості сертифікованої продукції, правил проведення випробувань продукції.

Інспектори держнагляду, здійснюючи свої повноваження, забезпечують оперативне вживання заходів щодо припинення порушень і усунення причин їхнього виникнення.

Державні інспектори мають право:

вільного доступу у виробничі й службові приміщення;

одержання під час проведення держнагляду необхідних відомостей і матеріалів;

відбору зразків продукції у суб'єктів господарювання, споживачів, у торговельних (збутових) організаціях для перевірки на відповідність її стандартам, нормам і правилам;

на використання технічних засобів і залучення в необхідних випадках до перевірки фахівців;

забороняти передачу замовникові й застосування (у виробництві) конструкторської, технологічної та проектної документації, що не відповідає вимогам стандартів, норм і правил щодо якості продукції й технологічних процесів;

забороняти випуск, зберігання, транспортування, використання (експлуатацію), реалізацію продукції, в тому числі імпортної, з порушеннями стандартів, норм і правил;

забороняти випуск і реалізацію продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, але не минулої її у встановлений термін;

давати обов'язкові для виконання приписання про усунення порушень стандартів, норм і правил;

складати протоколи про адміністративні правопорушення у сфері
стандартизації, метрології, якості продукції;

направляти матеріали в органи прокуратури для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у порушенні стандартів, норм і правил;

звертатися в органи, уповноважені видавати спеціальні дозволи
(ліцензії) на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, із пропозицією про скасування (анулювання) раніше виданої ліцензії;

вводити особливий режим приймання продукції при систематичному порушені стандартів, норм і правил під час її випуску або реалізації.

Стандартизація — ціла галузь науки й техніки, від якої залежить якість. У цей час діють понад 22 тис. державних стандартів на найважливіші види сировини й готової продукції, крім того, 41 тис. галузевих стандартів і 188 тис. технічних умов.

У період багатогранного, масштабного розвитку торгово-економічного співробітництва між різними країнами виникає необхідність у наявності такого інструмента, який би гарантував відповідність виготовленої продукції вимогам стандартів і технічних умов незалежно від країни – виготовлювача продукції.

Державна програма стандартизації на 2006 – 2010 рокизатверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2006 р.
№229. Стандартизація відіграє значну роль у забезпеченні виробництва конкурентоспроможної і доброякісної продукції, захисту навколишнього природного середовища, ощадливого використання природних та інших ресурсів як основи сталого розвитку національної економіки.

В Україні прийнято 6113 нормативних документів у сфері стандартизації, з яких 2516 гармонізовано з міжнародними та європейськими стандартами. Діє також близько 19 тис. міждержавних стандартів, з яких гармонізовано 10,3%. У той же час міжнародними організаціями стандартизації прийнято майже 20 тис. стандартів, які використовуються в разі здійснення міжнародної торгівлі відповідно до вимог СОТ, та діє понад 16 тис. нормативних документів європейських організацій стандартизації, що застосовуються державами – членами Європейського Союзу – та їх торговими партнерами.

Мета Програми полягає у забезпеченні розвитку національної системи стандартизації, її відповідності вимогам Угоди про технічні бар'єри в торгівлі (981_008) та гармонізації із системою стандартизації Європейського Союзу. Завданнями Програми є:

розроблення механізму міжгалузевої координації, поліпшення планування робіт із стандартизації;

забезпечення відповідності нормативних документів вимогам міжнародної стандартизації та виконання положень цих документів усіма суб'єктами стандартизації;

удосконалення інформаційного забезпечення, актуалізація й поновлення головного фонду нормативних документів Держспоживстандарту, створення бібліографічних і повнотекстових баз даних та розширення використання електронних версій документів;

спрощення процедур стандартизації шляхом застосування під час прийняття національних стандартів усіх методів, передбачених міжнародними документами.

Програма виконується за такими напрямами:

нормативно-правове та організаційно-методичне забезпечення, що передбачає вдосконалення процедури планування робіт із стандартизації, розроблення нормативно-правового акта щодо умов виконання всіма суб'єктами стандартизації Кодексу усталеної практики розроблення, затвердження і застосування стандартів, Угоди про технічні бар'єри в торгівлі стосовно надання повідомлень (нотифікацій) торговим партнерам України щодо розроблення проектів нормативних документів, зокрема для запровадження в Україні технічних регламентів, які базуються на директивах Європейського Союзу, на процеси, що визначають якість, безпечність та довговічність продукції (зварювання, нанесення покриттів, зберігання сільськогосподарської продукції тощо), у сфері інформаційних технологій, на методи контролю сільськогосподарської та харчової продукції, продукції металургійного комплексу, легкої промисловості, товарів широкого вжитку, а також обліку паливно-енергетичних ресурсів;

оптимізація фонду нормативних документів, зокрема перевірка фонду міждержавних стандартів і приведення його у відповідність з потребами національної економіки; вдосконалення стандартів з науково-технічної термінології; перегляд або скасування республіканських стандартів та галузевих стандартів колишнього СРСР;

удосконалення інформаційного забезпечення, зокрема створення бібліографічних і повнотекстових баз даних національних стандартів, легалізація електронних копій нормативних документів, забезпечення розвитку та ефективного функціонування Національного інформаційного центру міжнародної інформаційної мережі (ISONET).

Крім того, потребують удосконалення стандарти з науково-технічної термінології.

Організаційне забезпечення виконання Програми покладається на Держспоживстандарт, який є її державним замовником. До виконання Програми можуть в установленому порядку залучатися технічні комітети стандартизації, науково-дослідні і наукові установи та організації. Фінансове забезпечення виконання Програми здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, орієнтовний загальний обсяг яких становить 109 950 тис. гривень.

Безпосередній контроль за здійсненням заходів, передбачених Програмою, ефективним та цільовим використанням коштів покладається на Держспоживстандарт, який щороку до 1 березня наступного періоду починаючи з 2007 року подає звіт про результати виконання Програми Кабінетові Міністрів України. Внесення в разі потреби змін до заходів Програми здійснюється в установленому порядку за поданням Держспожив-стандарту. За результатами виконання Програми Держспоживстандарт у тримісячний строк складає остаточний звіт та узагальнений висновок.

Контроль за використанням бюджетних коштів здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Виконання Програми дасть змогу забезпечити:

упровадження міжнародних та європейських стандартів з метою гармонізації законодавства України із законодавством ЄС;

створення фондів нормативних документів в усіх галузях національної економіки, які відповідатимуть її потребам;

використання результатів стандартизації;

створення сприятливих умов для розвитку підприємництва та добросовісної конкуренції, поліпшення захисту людей від шкідливих і небезпечних факторів та навколишнього природного середовища від негативного впливу.

Дата добавления: 2014-01-04