Організаційно-правові форми підприємницької діяльності

Для досягнення мети будь-якої підприємницької діяльності — одержання прибутку — необхідна організація, що дає можливість її здійснення в межах, установлених відповідно до чинного законодавства. Цей порядок обумовлений формами власності, способами розмежування повноважень власника по керуванню належним йому майном, власне встановленими вимогами чинного законодавства, безпосередньо метою створення та спеціалізацією підприємця, бажанням самих засновників. Отже, організаційно–правова форма підприємницької діяльності вказує на особливості правового становища власника майна, порядок здійснення ним повноважень по керівництву, визначає дозволені чинним законодавством види діяльності, керівні органи, межі та порядок відповідальності за підприємницькими зобов’язаннями. Організаційно–правова форма безпосередньо визначає межі підприємницької правосуб’єктності, обумовлює порядок створення, правове становище засновників чи власників, особливості керування його майном та діяльності комерційної структури взагалі, в тому числі і компетенцію керівних органів, особливості та наслідки припинення їх діяльності. Ураховуючи те, що підприємства та організації є юридичними особами і в залежності від мети створення юридичної особи можуть бути суб’єктами підприємництва, для класифікації юридичних осіб можуть використовуватися найрізноманітніші критерії, що відображають їх правове становище. ЦК України, а саме ст. 81, виділяє два основних критерії класифікації юридичної особи — це юридичні особи приватного права та юридичні особи публічного права, які відрізняються порядком їх створення.

Першу групу юридичних осіб складають такі юридичні особи, які створені на договірних засадах приватних осіб та об єднання їх майна.

Другу групу юридичних осіб складають такі юридичні особи які створені незалежно від волі приватних осіб, як правило, для здійснення спеціальних функцій, не обумовлених їх участю у цивільному обороті.

Відповідно до ст. 83 ЦК України юридичні особи можуть створюватись у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом. Таким чином, аналізуючи ч. 1 ст. 83 ЦК України, варто зазначити, що законодавець принципово поділяє всіх юридичних осіб на товариства та установи. Відповідно до ч. 2 цієї статті товариством слід вважати організацію, створену шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Підприємницькими товариствами відповідно до ст. 84 ЦК України вважаються такі товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками, вони можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи.

Господарські товариства залежно від принципів організації можна поділити на дві групи:

Перша група товариств – це товариства, які створені на основі об’єднання капіталів. До цієї групи належать товариства, що передбачають необхідність об’єднання майна засновників;

Друга група товариств – це товариства, які створені на підставі об’єднання юридичних-фізичних осіб.

Дата добавления: 2014-01-04