Виробничі кооперативи

Порядок збільшення, зменшення розміру статутного фонду акціонерного товариства.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче номінальної.

Збільшення статутного фонду здійснюється в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, шляхом випуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальної вартості акцій. Підписка на додатково випущені акції проводиться у порядку, передбаченому ст. 30 цього Закону. Акціонери користуються переважним правом на придбання додатково випущених акцій. У голосуванні про затвердження результатів підписки на додатково випущені акції беруть участь особи, які підписалися на ці акції.

Збільшення статутного фонду акціонерного товариства не більш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом.

Зміни статуту, пов’язані із збільшенням статутного фонду, повинні бути зареєстровані органом, що зареєстрував статут акціонерного товариства, після реалізації додатково випущених акцій.

Статутами банківських та страхових установ, які є акціонерними товариствами, може бути передбачено інший, ніж указаний у цій статті, порядок збільшення статутного фонду.

Рішення про зменшення статутного фонду акціонерного товариства приймається в тому ж порядку, що і про збільшення його статутного фонду.

Зменшення статутного фонду здійснюється завдяки зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхом викупу частини акцій у їх власників з метою їх анулювання. Рішенням акціонерного товариства про зменшення розміру статутного фонду акції, не подані для анулювання, визнаються недійсними, але не раніш як через шість місяців після доведення до відома про це всіх акціонерів передбаченим статутом способом.

Акціонерне товариство відшкодовує власнику акцій збитки, пов’язані зі змінами статутного фонду. Спори щодо відшкодування цих збитків вирішуються судом.

Виробничий кооператив, за визначенням ст. 167 ЦК України, — це об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка базується на їх особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків.

Правове становище виробничого кооперативу істотно відрізняється від господарських товариств.

По-перше, це добровільне об'єднання на засадах членства фізичних осіб для здійснення спільної виробничої або іншої господарської діяльності.

По-друге, фізичні особи – члени кооперативу, як правило зобов'язані брати участь у вигляді особистої трудової діяльності.

По-третє, відповідно до ст. 163 ч. 2 ЦК України члени кооперативу несуть додаткову відповідальність за його боргами своїм особистим майном у межах, установлених законом і статутом кооперативу.

По-четверте, управлінські функції членів кооперативу реалізуються, шляхом участі у загальних зборах виробничого кооперативу, де кожен член (незалежно від його майнової чи особистої участі) має один голос.

Відповідно до ст. 164 ЦК України єдиним установчим документом виробничого кооперативу є його статут, що затверджується загальними зборами. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про кооперацію» рішення загальних зборів членів кооперативу про затвердження статуту вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах.

Цивільний кодекс України, а саме ч. 2 ст. 164, встановлює деякі обов'язкові вимоги до статуту виробничого кооперативу, при недотриманні яких кооператив не підлягає реєстрації.

Статут виробничого кооперативу має містити, крім відомостей, передбачених ст. 88 ЦК, відомості про:

1) Розмір пайового внеску члена кооперативу;

2) Склад та порядок внесення пайових внесків членами кооперативу та про їхню відповідальність за порушення зобов'язання щодо внесення пайових внесків;

3) Характер і порядок трудової участі його членів у діяльності кооперативу та їхньої відповідальності за порушення зобов'язань щодо особистої трудової участі;

4) Порядок розподілу прибутку і збитків кооперативу;

5) Розмір та умови субсидіарної відповідальності його членів за зобов'язанням кооперативу;

6) Склад і компетенцію органів управління кооперативу та про порядок ухвалення ними рішень.

Законодавством України не вказується максимальна кількість членів кооперативу, але відповідно до ст. 97 ГК України встановлена мінімальна кількість членів кооперативу, яка має бути не менш як три особи. У тому випадку, якщо мінімальна кількість менше трьох осіб, кооператив має бути ліквідовано.

Члени виробничого кооперативу мають право на участь в управлінні його справами (причому однакове з будь-яким іншим учасником через наявність у кожного з них тільки одного голосу); на отримання частини прибутку; на ліквідаційну квоту (залишок майна, що розподіляється між членами кооперативу після його ліквідації і задоволення претензій кредиторів); на передачу свого паю або його частини іншим особам, якщо інше не встановлено статутом; на вільний вихід з кооперативу з отриманням свого паю.

Право члена кооперативу на передачу іншим особам свого паю або його частини може бути пов'язане з прийомом у кооператив нових членів, на яких повинен покладатися загальний обов'язок щодо особистої трудової участі у справах кооперативу.

Законом або статутом кооперативу може бути встановлена заборона відчуження паю стороннім особам. Спадкоємці померлого члена кооперативу, що успадкували його пай (або частину паю), можуть бути прийняті в члени кооперативу за їх заявою, тільки якщо статут відповідного кооперативу прямо передбачає таку можливість. Якщо статут кооперативу не передбачає такої можливості, спадкоємцям може бути виплачена (або видана в натурі) лише компенсація за пай померлого члена.

Член кооперативу має право вийти з нього у будь-який час і без чиєї б то не було згоди. Оскільки при цьому він має право отримати частину кооперативного майна, що належить на його пай (окрім неподільних фондів), кооператив може опинитися в скрутному становищі.

Структура управління виробничим кооперативом передбачена чинним законодавством. Загальні збори кооперативу оголошені його найвищим органом. За ним закріплена виняткова компетенція, яка не може бути передана виконавчим органам ні за яких умов, у тому числі і за рішенням самих зборів. До неї включені: зміна статуту кооперативу, створення його виконавчих органів і наглядової ради (якщо вона створюється в конкретному кооперативі), прийом і виключення членів кооперативу, затвердження річних звітів і бухгалтерських балансів кооперативу, розподіл його прибутку і збитків, а також рішення про реорганізацію або ліквідацію кооперативу. Ці питання складають мінімум виняткової компетенції загальних зборів, який може бути розширений (але не звужений) законом або статутом конкретного кооперативу.

У кооперативах з числом учасників більше 50 допускається створення наглядової ради — представницького органу членів кооперативу, який здійснює контроль за діяльністю його виконавчих органів, що постійно діють.

Компетенцію виконавчих органів кооперативу складають усі питання, що не ввійшли до виняткової компетенції загальних зборів і наглядової ради. Чинне законодавство виключає можливість обрання в керівні органи кооперативу осіб, що не є його членами, тобто залучення найманих керівників. Заборонено також поєднання членства в наглядовій раді та виконавчих органах кооперативу одними і тими ж громадянами, що повинно сприяти запобіганню можливим зловживанням.

Кооператив має право випускати цінні папери, зокрема облігації, без обмежень (які поки не передбачені чинним законодавством). Він не має права випускати лише акції.

Як прибуток, так і ліквідаційна квота діляться в кооперативі не за розміром пайових внесків, а за трудовою участю.

Дата добавления: 2014-01-04