Планування як функція управління підприємством

Характеристика основних концепцій планування

Характеристика концепції	Концепції планування
формальна	інкрементальна	системна
Сутність	спирається на кількісні моделі, які вважаються точним відображенням проблем; ставить наголос на передбаченні	ґрунтується на людських знаннях, інтуїції, набутому досвіді; ставить наголос на реакції	є синтезом обох згаданих підходів; прагне забезпечити адаптацію до зовнішнього оточення, враховує невизначеність середовища і динамізм процесів, що в ньому відбуваються
Позитивні сторони	· логічна структурованість і емпірична обґрунтованість	· актуальна, коли об’єктивні дані неповні, ненадійні, і для пояснення проблем та підготовки рішень не існує адекватних надійних теорій; · забезпечує різноманітність способів рішень проблем	· планування розглядається не як дискретний процес, а як процес у неперервному розвитку; · проблеми не «вирішуються», а «розв’язуються» і постійно перевизначаються через процесс навчання; · першочергова увага приділяється найбільш назрілим проблемам
Недоліки	· перелік альтернатив невиправдано обмежений рамками об’єктивних, кількісних порівнянь; · механістичний погляд у майбутнє (результати відомі або обчислені у межах статистичних границь похибок); · порівняно нехтує людською стороною планування і відособлюється від суб’єктивного характеру соціальних систем	· виключення можливості застосування формалізованих моделей; · отриманий план є прийнятним для більшості учасників, але не оптимальним; · найчастіше неприйнятна у рішенні абсолютно нової проблеми	· план розглядають як обмежене ціле*, тому контроль його реалізації охоплює весь план у комплексі, а не окремі його фрагменти; · прояв екстраполяції тенденцій*, а саме: альтернативні сценарії майбутнього створюються, спираючись на сьогоднішні дії, а не на те, що принесе майбутнє

* Примітка: вказані недоліки системного підходу до планування за сприятливих обставин можна кваліфікувати як переваги.

Управління являє собою цілеспрямовану координацію суспільного виробництва. Це управління машинами, механізмами і т. п. При цьому здійснюється і управління людьми та їх відносинами, які виникають у процесі виробництва.

У ринкових умовах організація, планування, мотивація, контроль і регулювання, які необхідні для формування і досягнення цілей, повинні бути як результативними, так і ефективними.

Відомий вчений у сфері управління П. Друккер, підкреслив, що результативність є наслідком того, що "робляться потрібні і правильні речі". А ефективність - наслідок того, що "ці речі створюються правильно" [13]. Планування в цьому випадку виконує велику роль, вирішуючи питання про те, якими повинні бути цілі організації, що повинна робити організація і як це робити. Саме за допомогою планування керівництво підприє­мства прагне встановити основні напрями для прийняття рішень, які забезпечать цей процес як єдине ціле.

Сприйняття сутності планування діяльності господарюючого суб’єкта, виходячи з моделі організації, заснованій на теорії систем, передбачає врахування таких положень:

1. організація – це центр дій;

2. організація – це цілеорієнтована структура потенціалу і процесів;

3. уп­равління організацією реалізується через вплив елементів її потенціалу на об’єкти середовища;

4. планування є однією з основних функцій управління поряд із організацією, регулюванням і контролем.

Таким чином, сутність планування, як функції управління підприємством, полягає в обґрунтуванні цілей і шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення ефективних методів, способів і ресурсів усіх видів, необхід­них для виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв'язку. Планування є основ­ною ланкою та організаційним початком всього процесу реалізації цілей підприємства.

Планування (у широкому сенсі) – це прийняття управлінських рішень, пов’язаних із майбутніми подіями, на основі систематичної підготовки цих рішень (тобто систематич­ного встановлення цілей і підготовку заходів, необхідних для їхнього здійснення). Таким чином, планування охоплює процес складання і прийняття планів.

Планування (у вузькому розумінні) – це систематизована підготовка рішень для формування майбутнього стану організації. Головний сенс планування полягає у підвищенні ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації та координації всіх про­цесів, виявлення ризиків і зниження їх рівня, підвищення гнучкості й адаптованості до змін.

Основними загальними функціями управління підприємства є планування і прогнозу­вання, організація, координація і регулювання, активізація і стимулювання, облік, аналіз і контроль.

Планування у структурованій за різновидами управлінській діяльності є основою для прийняття управлінських рішень.

Прогнозування в управлінському циклі передує плануванню і його завдання поля­гає в науковому передбаченні розвитку виробництва, а також у пошуку рішень, які забезпечать розвиток виробництва та його частин в оптимальному режимі.

Організація - це діяльність, що направлена на створення та розвиток структури господарської системи, включає регламентацію окремих елементів процесу управлін­ня і, залежно від об'єкту, поділяється на організацію виробництва, організацію праці і організацію управління.

Завданням координування є забезпечення необхідної узгодженості дій працівників підприємства, тобто координація їх дій відповідно до плану.

Функція регулювання полягає в ефективному регулюванні та забезпеченні нор­мального проходження виробничих процесів на підприємстві. Якщо процес прийняття рішень відбувається без систематичної підготовки, то мають місце інтуїтивні імпров­ізовані рішення. Такі рішення, як правило, приймаються за умов нестачі інформації і безпосередньо перед їхньою реалізацією. Сутність регулювання за даним підходом полягає в розробці прийнятого рішення в деталях і наданні розпоряджень щодо його виконання. Тому регулювання вважається частиною процесу планування.

Облік є базою для планування та аналізу виробничо-господарської діяльності з метою контролю та підвищення ефективності виробництва шляхом виявлення резервів.

Роль контролю як функції управління полягає в тому, що він є засобом здійснення зворотного зв'язку в системі управління. Головний його сенс - у створенні гарантій виконання планових рішень.

До процесів контролю включають:

· визначення результатів діяльності на основі зіставлення результатів здійснення рішень із запланованими;

· порівняння показників очікуваного і фактичного виконання планів;

· аналіз ймовірних відхилень від запланованих показників;

· перевірка припущень;

· перевірка методичної та змістової узгодженості планового процесу.

Активізація в управлінні досягається комплексним застосуванням методів мо­дального і матеріального стимулювання. В основі матеріального стимулювання зна­ходяться матеріальні потреби особистості, а в основі морального - соціальні потреби людини (потреби в спілкуванні, повазі тощо).

Планування розпочинається із розробки загальних цілей, далі визначаються конк­ретні, деталізовані цілі на заданий період, визначаються шляхи та засоби їх досягнення, і нарешті, здійснюється контроль за досягненням поставлених цілей. При цьому планування, передбачаючи майбутнє, завжди ґрунтується на визначених гіпотезах стану оточуючого середовища.

Оскільки на будь-якому підприємстві планування базується на неповних даних, навіть якщо на ньому чітко налагоджена система бухгалтерського і статистичного обліку, існує проблема в тому, що деякі аспекти функціонування економічної системи не підда­ються оцінці, а залежать від зовнішнього середовища, яке характеризується швидкою мінливістю. В західній економіці ця мінливість пояснюється, в першу чергу, високою насиченістю споживчого попиту, його індивідуальним і швидкозмінним характером.

Вимоги з боку попиту диктують зрушення інших факторів зовнішнього середови­ща: технологій, комунікацій, соціальних відносин тощо. Показники ринку стають вихідними для складання плану підприємства. Тому при прийнятті рішень потрібно опира­тись на постійне поновлення даних про зовнішнє середовище, їх аналіз, пошук нових стратегій і підходів. Оскільки прийняття рішень може здійснюватися за невизначе­ності умов, тобто враховувати декілька гіпотез зміни навколишнього середовища, коли може бути задана ймовірність тієї чи іншої ситуації, то рішення можуть бути прийняті з ризиком. Якщо ж немає можливості навіть оцінити ймовірність настання подій, то рішення приймаються за правилами так званого "феномену невизначеності".

Оцінка зовнішнього середовища здійснюється для того, щоб:

1) виявити зміни, що існують у середовищі;

2) визначити, які фактори зовнішнього середовища можуть становити загрозу для підприємства. Наприклад, контроль діяльності конкурентів дозволить керівництву підприємства постійно бути готовим до всіляких дій конкурентів;

3) оцінити, які фактори зовнішнього середовища можуть сприяти досягненню цілей діяльності підприємства.

При аналізі зовнішнього середовища можна отримати наступні важливі результати: спрогнозувати непередбачувані обставини, розробити заходи щодо їх запобігання, пе­ретворити потенційні загрози та ризики у вигідні можливості.

Новим явищем у теорії та практиці сучасного управління, економічного аналізу, планування, управлінського обліку та менеджменту є контролінг. Контролінг пере­водить підприємства на якісно новий рівень управління, направляючи діяльність різних служб та підрозділів підприємства на досягнення оперативних та стратегічних цілей.

Основними концепціями контролінгу є концепції, орієнтовані на систему обліку, на управлінську, інформаційну систему та систему управління з акцентом на планування, контроль та координацію. Суттю концепції, орієнтованої на систему управління з ак­центом на планування і контроль, є участь у плануванні та контролі діяльності структур­них підрозділів. Роль та завдання контролінгу в плануванні полягає в координації планів різного рівня та розробці консолідованого плану підприємства, розробці методів плану­вання, графіків складання планів, надання інформації для складання планів, перевірці планів, складених підрозділами підприємства. Координуючи діяльність всієї системи управління підприємством на досягнення поставлених цілей, контролінг виконує функ­цію "управління управлінням". Розглядаючи планування як функцію контролінгу, мож­на зробити висновок про те, що ціллю цієї функції в системі контролінгу є координація окремих виробничих планів по відношенню до загального плану в рамках як коротко­строкового, так і довгострокового планування, складання бюджету та розробка плано­вої та цільової інформації.

Дата добавления: 2014-01-04