Планування як процес управлінської діяльності в організації

ТЕМА 3. Система планів організації

План – це кількісне відображення цілей та розробка шляхів їх досягнення, результат процесу планування.

План підприємства – це завчасно розроблена система заходів, що передбачає цілі, зміст, збалансовану взаємодію ресурсів, обсяг, методи, послідовність і строки виконання робіт по виробництву і реалізації товарів.

Планування – це процес перетворення цілей підприємства в прогнози та плани, процес визначення пріоритетів, засобів та методів їх досягнення.

Виділяють 3 напрями планування: прогресивне, ретроградне, кругове.

Прогресивне – здійснюється від нижчих рівнів управління до вищих.

Ретроградний - здійснюється від верху до низу шляхом деталізації показників плану підприємства. Структурні підрозділи повинні перетворювати плани, що надходять, у плани своїх підрозділів.

Круговий метод – синтез двох методів, проходить у 2 етапи. На І проходить поточне планування за основними цілями(зверху вниз), на ІІ – кінцевий план на основі деталізованих планів (знизу-вверх).

Процес планування проходить у такі етапи

1. Визначення цілей планування, які стають факторами форми і методу планування.

2. Аналіз проблем,

3. Пошук альтернатив виходу з проблемної ситуації та розроблення необхідних дій

4. Прогнозування – формування уяви про розвиток ситуації, яка планується.

5. Оцінка – проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.

6. Прийняття планового рішення – оформляється єдине планове рішення.

Побудова системи планування повинна відповідати принципам.

1. Єдності – планування повинно носити системний характер. Елементами процесу планування є окремі підрозділи та окремі складові процесу планування. Плани і процеси повинні бути змістовно пов’язані. Змістова орієнтація досягається відповідністю системи планування і орг.структури підприємства. Взаємозв’язок між підрозділами здійснюється на основі координації на горизонтальному рівні, єдиний напрям планової діяльності – у рамках вертикальної єдності всіх підрозділів.

2. Координація планової діяльності окремих функціональних підрозділів – планування жодної частини підприємства не можна здійснювати ефективно, якщо воно не буде пов’язане з плановою діяльністю його окремих одиниць. Зміни в планах підрозділу повинні бути відображені в планах інших підрозділів.

3. Інтеграція планування – кожна підсистема планування діє у загальній стратегії підприємства, окремий план – це частина більш високого підрозділу й підприємства в цілому, всі плани утворюють взаємопов’язану та узгоджену систему. Узгодження планів може відбуватися послідовно, паралельно, комбіновано (зустрічним потоком).

4. Участі – кожен працівник підприємства стає учасником планової діяльності. При цьому він одержує глибше розуміння цілей підприємства, повну інформацію про різні сторони діяльності, одержує додаткову мотивацію до праці.

5. Безперервності – планування здійснюється в межах встановленого циклу і так, щоб плани безперервно змінювали одне одного у зв’язку із змінами зовнішнього та внутрішнього середовищ.

6. Гнучкості – план і процес планування може змінювати свою направленість у зв’язку з виникненням непередбачуваних ситуацій. Цьому сприяє розробка альтернативних планів, але без «надлишку планування», що знижує ефективність процесу.

7. Точності – плани повинні бути конкретизовані і деталізовані достатньо.

Для ефективного функціонування системи планування на підприємстві слід створити організаційні, інформаційні, кадрові передумови. Орг.структура управління повинна бути адекватною системі планування, органи управління та організаційні одиниці повинні перекриватись.

Форми (види) планування і планів можна класифікувати за такими ознаками.

1. За обов’язковістю планових завдань

Директивне планування – це процес прийняття рішень, які мають обов’язків характер для об’єктів планування. Директивні плани надмірно деталізовані і носять адресний характер. Доцільно застосовувати у сфері соціальної політики, охорони здоров»я, екології.

Індикативне планування – форма державного планування макроекономічного розвитку. Не носить обов’язково характеру, але має обов’язкові завдання. Основне завдання – забезпечити збалансованість та координацію всіх показників розвитку економіки. Має інформаційний, орієнтуючий характер.

Дата добавления: 2014-01-04