Принципи та фактори розвитку і розміщення продуктивних сил, їх сутність

Принципи розвитку і розміщення продуктивних сил Урахування інших важливих для висхідного розвитку Укра­їни в XXI столітті моментів відбилося у стратегічних принципах РПС і регіонального розвитку. Тобто принципи розробляються на основі закономірностей регіонального розвитку та їх доповнюють і конкретизують. Принципи (від. лат. -princiniym - початок, основа) - це вихідні положення будь-якої теорії, науки. Принципи розміщення продуктивних сил об'єднують "правила діяльності та управління економікою", відбивають економічну політику держави в регіональному вимірі [21].

Принципи розміщення продуктивних сил конкретизують, доповнюють закономірності. До них у першу чергу належать сировина, енергія та споживачі; забезпечення спеціалізації господарства регіонів з метою максимального поділу праці; раціональне розміщення виробництва: наближення трудомістких виробництв до районів і центрів зосе­редження трудових ресурсів; ліквідація зустрічних перевезень однотипної сировини, палива, готової продукції з одного регіону до іншого; охорона природи і раціональне природокористування; обмеження надмірної концентрації виробництва; збалансованість у розміщенні видобувних та відповідних переробних підприємств, сільськогосподарських та промислових - переробних та обслуговуючих - ланок АПК, забезпечення обороноздатності країни та її інтегрування у світовий економічний простір.

В умовах ринкової економіки важливим є принцип обмеже­ного централізму, який зараз замінюється поступово на принцип економічної децентралізації (як його важливий прояв - бюджетного, фінансового, федералізму). Він передбачає гармонізацію ін­тересів держави та регіонів, економічну самостійність останніх.

Дотримання принципів розміщення продуктивних сил дуже важливе при реалізації, регіоналізації суспільного життя у процесі регіонального розвитку.

Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил, якими керуються при вирішенні питань територіальної організації суспільства, такі:

· гармонізація інтересів держави і регіонів;

· забезпечення суспільної, а не тільки економічної ефектив­ності виробництва;

· наближення виробництва до джерел сировини, палива, споживачів;

· вирівнювання рівнів економічного розвитку районів та об­ластей;

· зміцнення обороноздатності країни;

· урахування інтересів економічної інтеграції в європейсь­кий і світовий простір;

· охорона навколишнього середовища, раціональне викори­стання природних ресурсів і впровадження ресурсозберігаючих технологій;

· збереження здорових медико-гігієнічних умов життя і праці населення;

· обмеження надмірної концентрації промисловості в містах.

Принципи регіонального розвитку не тільки історично зумовлені, але й територіально відмінні, що визначається місцем країни у світовому товаристві, рівнем її розвитку і типом економічної системи тощо. Пріоритетність тих чи інших принципів визначається завданнями, що стоять перед державою і конкретизовані у стратегії її розвитку - концепції державної регіональної політики.

Під регіональною політикою ми розуміємо систему заходів, механізмів та методів управління економічним, соціальним і екологічним розвитком країни у регіональному аспекті, яка спрямована на регіоналізацію суспільного життя. Регіоналізація вимагає задіяння в кожному регіоні (область, економічний район) такої стратегії розвитку, яка б відповідала загальнодержавним ці­лям та виходила з можливостей та інтересів регіону, забезпечува­ла їхню економічну незалежність та фінансову стійкість.

Принципи розміщення продуктивних сил, які перераховані вище, - це набір вимог і бажаних результатів, які необхідно враховувати та досягти при науковому обґрунтуванні стратегії розвитку продуктивних сил будь-якого регіону та розробці конкретної схеми її реалізації. Здебільшого одночасне врахування всіх принципів неможливе, бо в дійсності вони часто суперечать один одному (наприклад, прин­цип охорони природи та наближення виробництва до джерел си­ровини та ін.).

Фактори розвитку і розміщення продуктивних сил. При прив'язці певних підприємств до території, плануванні розвитку центрів зростання та продуктивних сил регіонів у ціло­му необхідно враховувати фактори РПС у конкретному регіоні. Саме врахування закономірностей і принципів територіальної ор­ганізації продуктивних сил вимагає дослідження численних факторів, що впливають на можливість функціонування та ефектив­ність розвитку і розміщення тих чи інших ланок виробництва та їхню сумісність. Фактори РПС об'єднують істотні умови, що впливають на ці процеси та аргументи, що зумовлюють локаліза­цію підприємства на території - на мікрорівні територіальної ор­ганізації виробництва та Просторовий каркас зростання - на її мезо- та макрорівні. У літературі до факторів, що визначають економіку регіонів, здебільшого відносять: геополітичне та транспортно-географічне положення, населення та трудові ресур­си; галузеву територіальну структуру виробництва та інфрастру­ктури; природно-ресурсний потенціал та транспортне забезпе­чення, науково-технічний потенціал, інвестиційну привабливість регіонів та ін.

Перехід України від стадії індустріально-екстенсивного роз­витку з актуалізацією природно-ресурсного потенціалу до імпе­ративів постіндустріалізму, до інформаційного суспільства та ін­новаційної економіки поступово змінює не тільки склад факторів, додаючи нові (наприклад, екологічний), але і їхнє співвідношен­ня, виводячи на перший план інноваційні та інформаційні ресур­си і значно підвищуючи роль людського фактора.

У цілому факторами розміщення продуктивних сил назива­ють усю сукупність умов для найбільш раціонального вибору мі­сця розташування господарського об'єкта. Територіально-вироб­ничий комплекс є одним з центральних понять у теорії РПС. При зміні складу факторів повинні змінюватися і місця розташування об'єктів. При систематизації виділяють кілька груп цих факторів: - природні - якісну і кількісну характеристики родовищ ко­рисних копалин, енергетичних, водних, лісових, земельних ре­сурсів, природно-кліматичних умов;

· екологічні природоохоронні та конструктивні заходи з ме­тою ощадного використання природних ресурсів і забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини;

· технічні - досягнутий і можливий рівень техніки та техно­логії;

· економічні - вартість капіталовкладень, строки будівницт­ва, ефективність виробництва, продуктивність праці, прибутко­вість, призначення та якість продукції, виробничі зв'язки, економіко-географічне і транспортне положення та ін.;

· соціально-демографічні - чисельність населення і його розміщення, кількісна та якісна оцінка трудових ресурсів і забез­печеність ними виробництва у розрізі областей і районів, стан виробничої і соціальної інфраструктури.

У сучасних умовах на розміщення і розвиток продуктивних сил в Україні великий вплив чинитиме геополітичний фактор. Україна має дуже зручне географічне положення: розміщення поблизу акваторії Чорного моря, близькість до країн Європи і Близького Сходу; наявність розвинутої транспортної мережі міжнародного значення; межує з Росією, Польщею, Туреччиною, Білорусією, Молдовою, Словаччиною і Угорщиною. Геополітичний фактор відіграє важливу роль у формуванні зовнішньо­економічних зв'язків України з країнами Європи, Азії, СНД.

Дія фактора ринкової кон'юнктури на структуру і розміщення виробництва відбувається при зміні співвідношення величини попиту на товар і його пропозиції.

Спектр факторів економічного розвитку регіонів набагато ширший. Серед них, крім вищезазначених, пріоритетну роль у цивілізаційному розвитку країн, у тому числі їхніх регіонів, відіграють інформаційні, інтелектуальні ресурси, інноваційний потенціал, фінансове забезпечення висхідного соціального економіч­ного розвитку та в першу чергу "якість" людського капіталу.

Дата добавления: 2014-01-04