Підприємства міського господарства

Важливою складовою частиною комунальних ресурсів виступають ресурси підприємств комунальної власності, ефективне використання яких забезпечує поповнення дохідної частини бюджету розвитку міста.

Досліджуючи поняття й ознаки комунальних підприємств можна зробити висновок, що Закон України «Про підприємства в Україні» називає комунальне підприємство як самостійний вид діючих в Україні підприємств (ст. 2). Однак, законодавець не розкриває його поняття, а лише вказує на те, що воно засноване на власності відповідної територіальної громади (комунальній власності).

Основними критеріями включення підприємств до складу комунальної власності є:

- розміщення об'єкта на території міста;

- висока (більш ніж 50%) частка виробленої продукції та послуг, які реалізуються в місті;

- використання для виробництва продукції місцевої сировини або відходів виробництва.

Визначення поняття «комунальне підприємство» і його змісту - одне з актуальних питань в України. У більшості сучасній вітчизняній юридичній та економічній літературі відсутнє змістовне визначення цього поняття. Учені обмежуються досить стислими характеристиками комунальних підприємств, а саме називають їх унітарними підприємствами або юридичними особами публічного права. Однак, з нашої точки зору, найбільш повними і чіткими є визначення комунального підприємства такими авторами як Гринюк Р.Ф. та Ставровський Є.

Гринюк Р.Ф. дає наступне визначення цього поняття: «Комунальне підприємство - це самостійний господарюючий статутний суб'єкт з правами юридичної особи певної правової форми, який створений уповноваженим органом місцевого самоврядування і зареєстрований у встановленому законом порядку на основі комунальної форми власності для здійснення виробничої, науково-дослідницької і комерційної діяльності, основною метою якого є забезпечення соціально-економічних потреб територіальної громади».

З точки зору Ставровського Є., комунальне підприємство — це підприємство, яке переваж­но виконує хоча б одну з таких робот, як створення соціальних зручностей, вироблення, ремонт, транспортування, зберігання продукції в інтересах територіальної громади, і перебуває в її (або вищих органів управління) повній чи переважній власності. При цьо­му мається на увазі, що підприємство — це частина економічно єдиної господарської системи, яка має права юридичної особи, діє на принципах госпрозрахунку і за допо­могою засобів виробництва виконує роботи чи надає послуги для одержання прибутку (доходу) або досягнення певних соціальних цілей у межах виділених ресурсів

До комунальних підприємств згідно з Законами України «Про місцеве самоврядування» та «Про господарські товариства» слід віднести: унітарне комунальне підприємство, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне то­вариство.

Аналізуючи питання прибутковості комунальних підприємств, виділяють три категорії таких підприємств, а саме:

- комунальні підприємства, що мають можливість здійснення часткового господарського розрахунку. До цієї категорії належать підприємства, які надають обов'язкові послуги населенню і мають можливості одержання доходів;

- підприємства, які знаходяться на самофінансуванні і послуги яких у повному розмірі оплачуються споживачем на рівні собівартості;

- комунальні підприємства, що засновуються розраховуючи на їх комерційний успіх. При цьому переслідуються дві цілі: виробництво товарів і послуг, яких потребує населення, якщо немає підприємств відповідного профілю інших форм власності, і одержання додаткових доходів до місцевого бюджету.

Крім того, виходячи з аналізу світового досвіду та розвитку ринкових перетворень на місцевому рівні, всі об'єкти комунального сектору економіки міста можна поділити на три основні групи:

1. Підприємства, організації, установи та інше майно, що завжди чи достатньо тривалий термін часу будуть перебувати у комунальній власності. Це, перш за все, об'єкти, які пов'язані з задоволенням соціальних потреб населення міста, утримуються та розвиваються за рахунок бюджету (частково або повністю) та локальні об'єкти виробничої інфраструктури, які за своїм видом послуг є монополістами і не можуть бути через свою специфіку, демонополізовані.

2. Підприємства, організації, установи які, передба­чається перетворити в акціонерні товариства (відкритого та закритого типів, холдингові компанії). Основною формою державного управління цією категорією підприємств повинно стати володіння місцевими органами влади відповідним пакетом їх акцій. Це надає їм, як і іншим акціонерам, право на участь в органах управління акціонерним товариством та отримання дивідендів. Розмір пакету акцій, що залишається у власності міста визначається в залежності від характеру та значущості діяльності підприємств для життєзабезпечення міста і може коливатися у широкому діапазоні (від 100% до 20-10%).

3. Комунальні підприємства або інші об'єкти кому­нальної власності, які будуть чи вже приватизовані шляхом викупу трудовими колективами, чи продані за конкурсом або на аукціоні.

Більшість вітчизняних авторів комунальні підприємства і організації підрозділяються в основному на дві групи: виробляючі мате­ріальну продукцію (заводи і майстерні, що випускають речову продукцію, водопроводи, організації газового господарства, електростанції та електромережі, котельні і тепломережі) і т. п.; надаючи послуги: житлово-експлуатаційні організації, створюючи сприятливі умови для проживання в житлових будинках; міський пасажирський транспорт, задовольняючий потреби населення в швидкому і зручному переміщенні на території міста; лазні і пральні, задовольняючі побутові потреби населення: готелі, створюючи необхідні житлово-побу­тові умови для тимчасово проживаючих у містах: підприємства санітарної очистки, забезпечуючи видалення і знешкодження побутових відходів і сміття із житлових будинків із міської території.

У принциповому плані обсяг сформульованого поняття «комунальне під­приємство» обіймає сукупність комунальних підприємств та дає змогу деталізувати її.

Комунальні підприємства першого типу надають населенню індивідуальні послуги, або постачають йому переважну частину своєї продукції, або виконують роботи в інтересах інших комунальних підприємств та установ. Підприємства комунальної власності цього типу діють на засадах самофінансування і належать до різних галузей народного господарства. Тільки у промисло­вості їх налічується понад 400, що становить 4,5% загальної кількості промислових підприємств і близько 1% промислового виробництва.

Комунальні підприємства другого типу надають послуги головним чином індивідуальним спожива­чам. Основний принцип діяльності — самофінансування.

Комунальні підприємства третього типу виробляють неподільну продукцію загального користування і фінансуються переважно з місцевого бюджету.

Крім того, сферу діяльності комунальні підприємства по функціональній ознаці можна підрозділити на три групи. Перша — соціальне обслуговування, що включає: охорона здоров'я, утворення, культуру, фізичну культуру, соціальний захист непрацездатних. Друга — комунальне обслуговування, включає: збереження і розвиток житлового фонду, забезпечення электро- і тепло- енергією, питною і побутовою водою, каналізацію, благоустрій території, зміст і розвиток доріг, будівництво об'єктів містообслуговуючей сфери. Третя — група — побутове обслуговування, включає: пасажирський транспорт, зв'язок, торгівлю, суспільне харчування, побутові послуги.

Таке класифікаційне угруповання трохи відрізняється від прийнятих у поняттях «виробничої сфери», «невиробничої сфери», «інфраструктури» і «соціальної сфери», а також у статистичних розробках. Однак, на наш погляд, ця класифікація в більшій мері відповідає сьогоднішнім функціям, повноваженням і економіко-правовим відносинам, що виникають у місцевому самоврядуванні.

Соціальне обслуговування місцеве самоврядування забезпечує в основному як орган державної влади, виконуючи делеговані державні повноваження. Комунальне обслуговування охоплює два напрямки — населення і суб'єкти, що хазяюють. Економічні відносини по комунальному обслуговуванню населення зв'язані з виконанням делегованих державних повноважень по соціальному захисті. Побутове обслуговування, в основному, відноситься до власних повноважень місцевого самоврядування. Комунальне обслуговування суб'єктів, що хазяюють, а також побутове обслуговування, створюють економічні відносини ринкового типу. При цьому місцеве самоврядування виступає, по-перше, учасником ринку і конкуренції як власника комунальної власності і суб'єкта, що хазяює. По-друге, місцеве самоврядування є організатором ринку і конкуренції як орган державної влади. По-третє, місцеве самоврядування представляє інтереси споживачів, що його обирали керувати своїм життєзабезпеченням. Ці три «ролі» місцевого самоврядування поки не піддавалися достатнім науковим дослідженням і багато в чому не усвідомлені самим апаратом місцевих органів влади. Функції, повноваження і характер економічних відносин, що випливають з перерахованих вище особливостей місцевого самоврядування як державної представницької влади, а також хазяюють суб'єктів, не знайшли досить повного відображення в законодавстві України. Відсутність наукового обґрунтування економічних відносин, що виникають у місцевого самоврядування в зв'язку з його особливим статусом, приводять до численних реорганізацій його системи керування шляхом проб і помилок.

Таким чином, визначальний критерій віднесення підприємства до числа комунальних — це його призначення для задоволення побутових та комунальних інтересів даної територіальної громади.

Дата добавления: 2014-01-04