Фінанси муніципального утворення

Говорячи про ресурси муніципального утворення, ми відзначали виняткову важливість такого інструмента рішення задач, що стоять перед муніципальним утворенням як муніципальні фінанси. Під цим поняттям ми маємо на увазі сукупність коштів, якими розташовує місцевого самоврядування для вирішення задач, покладених державою і місцевим населенням.

З цього погляду, муніципальні фінанси можуть формуватися з трьох основних джерел:

- державних засобів, переданих органам самоврядування органами державної влади у виді фінансових джерел і прав, передбачених законодавством

- власних засобів муніципального утворення, отриманих за рахунок діяльності органів місцевого самоврядування (доходи від використання комунальної власності та послуг і т.п.);

- позикових засобів чи муніципального кредиту

Співвідношення цих трьох основних джерел місті фінансів у структурі місцевих фінансів визначає самостійність даного муніципального утворення Самостійність місцевих фінансів залежить значною мірою від фінансової діяльності самих органів місцевого самоврядування, від ступеня професіоналізму органів, що займаються організацією фінансової роботи.

Процес керування муніципальними фінансами розпадається на три великі стадії:

- стадія фінансового планування;

- бюджетний процес;

- оцінка результатів.

Якщо ми проаналізуємо характер і мету діяльності кожної з цих стадій, то побачимо, що вони серйозно розрізняються між собою. Так, на першій стадії основним видом діяльне є складання аналізу і прогнозу, а визначальної - аналітична робота.

На другій стадії головним є процес виконання бюджету, на третьої - процес контролю. Безумовно, усі ці функції не можуть виконуватися тими самими структурами органів місцевого самоврядування. Тому украй важливим є розподіл функцій у процесі керування фінансами.

Як правило, у структурі органів місцеве самоврядування цією діяльністю займаються наступні органи:

1. Фінансові органи, головна задача яких - фінансово планування.

2. Бюджетні органи, головна задача яких - організації і здійснення бюджетного процесу.

3. Контролюючі органи виконують контроль за витратою засобів.

Змішання їх функцій неприпустимо, оскільки інтереси цих органів украй різні. Так, якщо ми покладемо функцію фінансового планування на бюджетні органи, то тим самим підкоримо процес фінансове планування не інтересам розвитку муніципального утворення, а інтересам виконавця. Також не можна сполучати функції контролю і функції виконання.

Доходи місцевого самоврядування мають бути достатніми для ефективного здійснення завдань та функцій місцевого самоврядування. Взагалі вони відображаються у дохідній частині місцевого бюджету.

Як окрема економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних відносин суспільства, яка пов’язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону.

Аналіз Бюджетного кодексу України та закону „Про місцеве самоврядування в Україні” дозволяє зробити висновок, що в ньому передбачаються різні шляхи формування доходної частини місцевих бюджетів.

По-перше, за рахунок власних джерел (місцеві податки і збори), що відповідає вимогам Європейської хартії місцевого самоврядування. Зокрема стаття 9 Хартії встановлює, що принаймні частина коштів місцевого самоврядування повинна надходити за рахунок місцевих зборів і податків. У структурі дохідної частини бюджетів великих та середніх міст України, наприклад, частка власних джерел становить від 9-11% до 35%. Що стосується інших європейських держав, то частка власних доходів у місцевих бюджетах коливається від 0 до 60%. При цьому в дев’яти країнах – членах Ради Європи виключно місцеві податки становлять понад 30% від загальної суми муніципального фінансування, наприклад, в Данії – 51%, Швеції – 61%, Норвегії – 42%, Франції – 36%.

По-друге, до доходів місцевих бюджетів зараховуються закріплені доходи, тобто закріплені законом загальнодержавні податки, збори та інші обов’язкові платежі.

По-третє, в дохідну частину місцевих бюджетів можуть входити кошти з державного бюджету, які передаються з метою надання фінансової підтримки місцевого самоврядування з боку держави, яка гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. При цьому мінімальні розміри місцевих бюджетів мають визначатися на основі нормативів бюджетної забезпеченості на одного жителя з урахуванням економічного, соціального, природного та екологічного стану відповідних територій, виходячи з рівня мінімальних соціальних потреб, встановленого законом.

Фінансова допомога місцевому самоврядуванню з боку держави може здійснюватися у формі дотацій або субвенцій.

Дотація – це кошти, які передаються до місцевого бюджету з державного бюджету у випадках, коли коштів, що надходять з власних джерел та закріплених доходів, недостатньо для формування мінімального розміру місцевого бюджету. Використання дотацій не має цільового призначення, і вони виділяються на безоплатній і безповоротній основі.

Субвенція – це кошти, які виділяються з державного бюджету на певний строк для фінансування конкретних програми з метою вирівнювання соціально-економічного розвитку відповідної території. У випадку використання субвенції не по цільовому призначенню вона підлягає поверненню її органу, що надав.

Кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Кошти обласного бюджету, передані державою у вигляді дотацій, субвенцій, зараховуються до районних бюджетів і розподіляються районними радами між місцевими бюджетами у розмірах, необхідних для формування дохідних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з районного бюджету спільних проектів територіальних громад.

По-четверте, до дохідної частини місцевого бюджету включають кошти, необхідні для фінансування витрат, пов’язаних зі здійсненням органами місцевого самоврядування повноважень органів виконавчої влади та виконанням рішень органів виконавчої влади.

Відповідно до статті 9 Бюджетного Кодексу України доходи бюджету класифікуються по таких розділах:

- податкові надходження;

- неподаткові надходження;

- доходи від операцій з капіталом;

- трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори й інші обов'язкові платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються:

– доходи від власності і підприємницької діяльності;

– адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного і побічного продажу;

– надходження від штрафів і фінансових санкцій;

– інші неподаткові надходження.

Трансферти – це кошти, отримані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безкоштовній і безповоротній основі.

Доходи місцевого бюджету схематично зображені на рис. 1.2.

Рис. 3.1. Механізм процесу оцінювання комунальних ресурсів міста.

Для оцінки ресурсів комунальної власності потрібна всеосяжна сис­тема показників, причому в основу конструювання такої системи має бути покладена структурна модель, що враховує не тільки фактичну динаміку, а й теоретичні передумови. На наш погляд, структурна модель системи показників концептуально має врахо­вувати такі вимоги до її формування:

¾ загальнотеоретична інтерпретація, взаємозв'язок і цілеспря­мування як окремих показників, їхніх груп, так і всієї системи в цілому;

¾ забезпечення порівнянності, єдиної спрямованості показни­ків груп, усієї системи;

¾ наявність у системі показників, що виступають як основні регулювальні параметри, опорні категорії;

¾ можливість регулювання значень величин показників залеж­но від рівня використання ресурсів, що витрачаються, і ефектив­ності результату;

¾ можливість одержання прогнозу про спрямованість динамі­ки показників.

Слід зазначити, що сукупність оцінних принципів, показників, критеріїв і методів становить методологію оцінки. У загальному вигляді методологію оцінки можна подати як послідовність таких дій: формування категорій, розробка показників, установлення критерію порівняння; вибір способу оцінки, одержання результа­ту оцінки.

Оцінка вартості комунальних ресурсів— це упорядко­ваний, цілеспрямований процес визначення в грошовому виразі вартості об'єкта з урахуванням потенційного і реального дохо­ду, який має місце в певний проміжок часу в конкретних умовах.

Слід зазначити, що оцінка ресурсів міського господарчого комплексу проводиться на основі всіх підходів та всіма доступними методами (залежно від кваліфікації аналітика). Кінцевий вибір величини вартості об'єкта проводиться на основі визначення її середньоарифметичного еквіваленту з урахуванням вагомості отриманих результатів чи суб'єктивної думки експерта. Доціль­но наголосити, що процес гармонізації отриманих величин вар­тості не зводиться до механічного усереднення, —- це імовірніс­ний розрахунок ринкової вартості, величина якої перебуває в межах від мінімальної до максимальної розрахункової вартості об'єкта. Кінцевий висновок робиться на основі логічних науко­во обґрунтованих висновків, які передбачають повторний ана­ліз вартісноутворювальних факторів, перевірку розрахункових процедур тощо.

Дата добавления: 2014-01-04