Мал. 4.3. Потреба в оборотних коштах

7. Шляхи поліпшення управління оборотними коштами.

Управління оборотними коштами підприємства включає наступні елементи:

- облік всіх наявних складових оборотних коштів на теперішній час;

- аналіз стану, у тому числі виявлення причин, в силу яких склалося теперішнє положення з поточними активами підприємства;

- розробку і впровадження в практику роботи окремих служб підприємства сучасних методик керування оборотними коштами;

- контроль за поточним станом найважливіших складників оборотних активів у процесі виробничої й комерційної діяльності підприємства;

- прогноз змін в оборотних коштах у найближчій і довгостроковій перспективі;

- розрахунок окремих показників, необхідних для складання касового бюджету підприємства.

Завдання управління оборотними коштами полягає в умілому балансуванні між ризиками:

1) пов’язаними з нестачею оборотних коштів і можливою загрозою зриву виробничих планів із-за нестачі сировини і матеріалів або відсутності можливості задовольнити запити споживачів продукції;

2) обумовленими надлишком оборотних коштів, тобто “заморожуванням” грошових коштів у сировині, запасах готової продукції і дебіторській заборгованості.

Затрати і ризики, які пов’язані з нестачею оборотних коштів	Затрати і ризики, які пов’язані з надлишком оборотних коштів
· Затримки у забезпеченні сировиною і матеріалами і, як наслідок, збільшення виробничого циклу і зростання затрат. · Зниження обсягів продажів із-за недостаніх запасів готової продукції. · Додаткові затрати на вирішення питань фінансування.	· Зростають витрати на зберігання надлишків запасів. · Запаси можуть зіпсуватися фізично або морально застаріти. · Боржники можуть відмовитися платити або обанкротяться. · Банки, у яких зберігаються кошти можуть обанкротится. · Інфляція може значно зменшити реальну вартість дебіторської заборгованості і грошових коштів.

Розробка шляхів поліпшення управління оборотним активами включає:

1. Аналіз оборотних активів за попередній період.
2. Оптимізацію складу оборотних активів.
3. Прискорення оборотності оборотних активів.
4. Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.
5. Забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їх використання.
6. Формування принципів фінансування окремих видів оборотних активів.
7. Формування оптимальної структури джерел фінансування оборотних активів.

Тема 5. АНАЛІЗ МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА

1. Значення й методи аналізу майна підприємства.

2. Аналіз структури майна підприємства. Аналіз динаміки майна підприємства.

3. Класифікація, порядок розрахунку та методи оцінки показників, що характеризують стан використання майна підприємства

4. Основні напрямки поліпшення використання майна підприємства та оптимізації джерел його формування.

Мета лекції.

Вив чення складу майна підприємства та методики його аналізу.

1. Значення й методи аналізу майна підприємства.

Інформаційними джерелами для аналізу майна підприємства є баланс підприємства, ф.1, примітки до фінансової звітності, ф.5, а також звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос), ф.11-ОФ. При аналізі діяльності підприємства до 1999 р. можна використовувати також Звіт про фінансово-майновий стан, ф.3 (згідно з НСБУ такий звіт не складається). При аналізі відкритих акціонерних товариств можна також використовувати примітки до фінансової звітності, яка подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій.

Аналіз майна підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки оборотних активів.

Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування.

Основними методами аналізу майна є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Основні питання, які необхідно з’ясувати при аналізі майна підприємства:

1. Загальна оцінка структури майна.

2. Аналіз виробничого потенціалу, перш за все, основних засобів.

3. Аналіз складу і динаміки оборотних коштів.

4. Аналіз джерел майна і наявності власних оборотних коштів.

5. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують майновий стан підприємства.

2. Аналіз структури майна підприємства. Аналіз динаміки майна підприємства.

Аналіз динаміки валюти балансу та його структури

Аналіз проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства (валюти балансу) на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до його неплатоспроможності.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

Аналіз структури активів підприємства

Аналізу підлягають I, II, III розділи активу балансу.

Активи підприємства та їх структура вивчаються як з точки зору їх участі в виробництві, так і з точки зору оцінки їх ліквідності. Безпосередньо з'ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальних активів, запасів і затрат, грошових коштів. При цьому уточнюються найбільш ліквідні активи підприємства: грошові кошти на рахунках, а також короткострокові цінні папери та найменш ліквідні активи - основні фонди, що знаходяться на балансі підприємства та інші позаоборотні активи.

Зміна структури активів підприємства в бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на:

- формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства;

- відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств та інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;

- згортання виробничої бази;

- викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок

існуючого порядку їх бухгалтерського обліку та інше.

Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даної пропорції в структурі активів, проводиться детальний аналіз розділів і окремих статей активу балансу.

Аналіз основних засобів та інших необоротних активів

Враховуючи те, що питома вага основних засобів та необоротних активів може змінюватись внаслідок впливу зовнішніх факторів (наприклад, порядок їх обліку, при якому коригування вартості основних фондів в умовах інфляції здійснюється з запізненням, в той час як ціни на сировину, матеріали, готову продукцію можуть збільшуватися досить високими темпами), необхідно звернути особливу увагу на зміну абсолютних показників форми N 1 за звітний період, яка відтворює рух основних засобів (зміну норм амортизації та груп розподілу основних фондів, вибуття та введення в експлуатацію нових).

Аналізується рух основних фондів та амортизаційних відрахувань за попередній та поточний роки (форма 11-ОФ (річна), дані аналітичного бухгалтерського обліку за звітний період). Звертається увага на основні фонди підприємства, які придбані, реалізовані, ліквідовані або здані в оренду протягом поточного року.

Аналіз структури оборотних засобів

Оборотні засоби підприємства складаються із запасів і затрат та грошових коштів, розрахунків та інших активів.

Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних характеристик фінансової політики підприємства. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство.

Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх маси.

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:

- зростання виробничого потенціалу підприємства;

- прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

- нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

При значному збільшенні запасів і затрат необхідно проаналізувати, чи не відбувається це збільшення за рахунок необґрунтованого відволікання активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості і погіршення фінансового стану підприємства.

При аналізі розділу "Грошові кошти, розрахунки та інші активи" активу балансу необхідно звернути увагу на темпи росту дебіторської заборгованості, в тому числі безнадійної. Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємством товарних позик для споживачів своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. В той же час підприємство може брати кредити для забезпечення своєї господарської діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.

3. Класифікація, порядок розрахунку та методи оцінки показників, що характеризують стан використання майна підприємства

Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують майновий стан підприємства

Для аналізу майна підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти:

· коефіцієнт зносу основних засобів;

· коефіцієнт відновлення основних засобів;

· коефіцієнт вибуття основних засобів;

· активна частина основних засобів.

Ці коефіцієнти розраховуються за такими формулами:

Коефіцієнт зносу основних засобів

З(ф)

К1 = -------------,,

Б(ф)

де: З(ф) - знос основних фондів; Б(ф) - балансова вартість основних фондів.

Коефіцієнт відновлення

Б(п)

К2 = --------------,,

Б(к)

де: Б(п) - балансова вартість основних засобів, що надійшли за період;

Б(к) - балансова вартість основних засобів на кінець періоду.

Коефіцієнт вибуття

Б(в)

К3 = -------------, (8),

Б(н)

де: Б(в) - балансова вартість основних засобів, що вибули за період;

Б(н) - балансова вартість основних засобів на початок періоду.

Активна частина основних засобів

В(а)

К4 = -----------, (5),

Б(ф)

де: В(а) - вартість активної частини основних засобів;

Б(ф) - балансова вартість основних засобів.

Активна частина основних засобів визначає частку виробничих основних засобів основного виду діяльності в основних засобах.

Для характеристики майна підприємства можуть використовуватися інші коефіцієнти. Зокрема, для вирішення питання щодо забезпечення підприємства власними коштами розраховується коефіцієнт забезпечення власними коштами (Кзк). Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів:

В окремих випадках для характеристики використання майна підприємства використовуються коефіцієнти рентабельності, які будуть розглянуті в іншій лекції.

4. Основні напрямки поліпшення використання майна підприємства та оптимізації джерел його формування.

Зростання ефективності використання майна підприємства дозволяє скоротити потребу в ньому, так як між цими показниками існує зворотній взаємозв’язок.

Таким чином, по забезпеченню підвищення ефективності використання майна можна розглядати як заходи по скороченню потреби в позиковому капіталі і підвищенню темпів економічного розвитку підприємства за рахунок більш раціонального використання власних фінансових ресурсів.

Формування оптимальної структури джерел фінансування майна підприємства полягає в тому, що основним джерелом фінансування повинен буьти лише власний капітал і в деякій мірі довгостроковий позиковий капітал. Не є оптимальним фінансування майна (необоротних активів) за рахунок короткострокового позикового капіталу.

Тема 6. АНАЛІЗ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

1. Значення й методи аналізу капіталу підприємства.

2. Аналіз структури капіталу підприємства. Аналіз динаміки капіталу підприємства.

3. Класифікація, порядок розрахунку та методи оцінки показників, що характеризують стан використання капіталу підприємства.

4. Основні напрямки поліпшення використання капіталу підприємства та оптимізації джерел його формування.

Мета лекції.

Вивчення складу капіталу підприємства та методики його аналізу.

1. Значення й методи аналізу капіталу підприємства.

Капітал – загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, які авансовані у формування активів підприємства. У бухгалтерському обліку відображається у пасиві балансу.

Капітал складається із власного капіталу і зобов’язань. Зобов’язання, у свою чергу, поділяються на довгострокові і короткострокові (поточні).

Власний капітал – частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Зобов'язання – заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Довгострокові зобов'язання – всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями.

Поточні зобов'язання – зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

З метою бухгалтерського обліку зобов'язання поділяються на:

• довгострокові;
• поточн і;
• забезпечення;
• непередбачені зобов'язання.
• доходи майбутніх періодів.

До довгострокових зобов'язань належать:

• довгострокові кредити банків;
• інші довгострокові фінансові зобов'язання;
• відстрочені податкові зобов'язання;
• інші довгострокові зобов'язання.

Поточні зобов'язання включають:

• короткострокові кредити банків;
• поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
• короткострокові векселі видані;
• кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;
• поточну заборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом, за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, за розрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками із внутрішніх розрахунків;
• інші поточні зобов'язання.

Інформаційними джерелами для аналізу капіталу підприємства є баланс підприємства, ф.1, а також примітки до фінансової звітності, ф.5. При аналізі відкритих акціонерних товариств можна також використовувати примітки до фінансової звітності, яка подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій.

Аналіз капіталу підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки короткостроковизх зобовязань.

Аналіз капіталу підприємства передбачає проведення аналізу складу капіталу та його структури, зміни складових капіталу і джерел його формування.

Основними методами аналізу капіталу є вертикальний і горизонтальний методи, які застосовуються до аналізу балансу, а також метод фінансових коефіцієнтів.

Основні питання, які необхідно з’ясувати при аналізі капіталу підприємства:

1. Загальна оцінка структури капіталу.

2. Аналіз складу і динаміки позикових коштів.

3. Аналіз джерел капіталу підприємства.

4. Аналіз основних коефіцієнтів, що характеризують стан капіталу підприємства.

2. Аналіз структури капіталу підприємства. Аналіз динаміки капіталу підприємства.

Структура пасивів балансу

При аналізі джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні і відносні зміни у власних і позикових коштах підприємства.

При цьому необхідно визначити:

Які кошти (власні чи позикові) є основним джерелом формування сукупних активів підприємства?

Як змінюється власний капітал (фактичний, за мінусом збитків і заборгованості засновників) і його частка у балансі підприємства за період, що аналізується?

1) Збільшення сприяє росту фінансової стійкості підприємства.

2) Зниження сприяє зниженню фінансової стійкості підприємства.

Як змінилася частка позикових засобів у сукупних джерелах утворення активів, про що це свідчить?

збільшилася, що може свідчити про посилення фінансової нестійкості підприємства і підвищенні ступеня його фінансових ризиків.

зменшилася, що може свідчити про підвищення фінансової незалежності підприємства.

не змінилася.

Про що може свідчити скорочення (збільшення) величини резервів, фондів і прибутку підприємства?

У цілому, збільшення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може бути результатом ефективної роботи підприємства.

У цілому, скорочення резервів, фондів і нерозподіленого прибутку може свідчити про падіння ділової активності підприємства.

Як за аналізований період змінилася структура власного капіталу, на які складові припадала найбільша питома вага?

Які зобов'язання переважають у структурі позикового капіталу (довгострокові чи короткострокові)? Як змінилися довгострокові зобов'язання за аналізований період?

Аналіз структури фінансових зобов'язань дає відповідь на питання чи підвищився знизився ризик втрати фінансової стійкості підприємства.

Перевага короткострокових джерел у структурі позикових засобів є негативним фактом, що характеризує погіршення структури балансу і підвищення ризику втрати фінансової стійкості.

Перевага довгострокових джерел у структурі позикових засобів є позитивним фактом, що характеризує поліпшення структури балансу і зменшення ризику утрати фінансової стійкості.

Які зобов'язання переважають у структурі комерційної кредиторської заборгованості на початок і на кінець аналізованого періоду?

Як змінилися за аналізований період короткострокові зобов'язання перед бюджетом, перед постачальниками і підрядниками, з оплати праці, зі страхування, з векселів виданих, із внутрішніх розрахунків, з одержаних авансів?

Збільшення суми отриманих авансів може бути позитивним моментом.

Зменшення суми отриманих авансів може бути негативним моментом.

Які види короткострокової заборгованості в аналізованому періоді характеризуються найбільшими темпами росту?

Негативним моментом є висока частка заборгованості (більш 60 %) перед бюджетом, оскільки затримки відповідних платежів викликають нарахування пенею, процентні ставки по який досить високі. Крім того, підвищується імовірність банекрутства. Негативним моментом є висока частка (більш 60%) заборгованості перед позабюджетними фондами.

3. Класифікація, порядок розрахунку та методи оцінки показників, що характеризують стан використання капіталу підприємства.

Для аналізу капіталу підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти, які належать до таких груп коефіцієнтів:

фінансової стійкості:

• коефіцієнта фінансової незалежності (автономії);
• коефіцієнта концентрації позикового капіталу;
• коефіцієнта фінансування;
• коефіцієнта фінансового лівериджу.

ділової активності (оборотності):

• коефіцєнта оборотності власного капіталу;

рентабельності:

• коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Частина власного капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів повинна бути не меншою 50%, тобто коефіцієнт незалежності >= 0,5.

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу - розраховується як відношення позикового капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому позикового капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

Коефіцієнт фінансування повинен бути меншим 1,0.

Коефіцієнт фінансового лівериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу.

Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань.

Коефіцієнт відношення основних засобів до власних коштів.

Характеризує наскільки основні засоби забезпечені власними джерелами фінансування.

Коефіцієнт структури позикового капіталу – розраховується як віднощення короткострокових зобов’язань до всього позикового капіталу.

Характеризує частку короткострокових зобов’язань у струкутрі позикового капіталу.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

4. Основні напрямки поліпшення використання капіталу підприємства та оптимізації джерел його формування.

Одним з основних напрямів поліпшення використання капіталу підприємства є, перш за все, забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахнок внутрішніх джерел: чистого прибутку і амортизаційних відрахувань.

Збільшення чистого прибутку можливе за рахунок підвищення еефктивності використання власного капіталу – збільшення оборотності та підвищення рентабельності власного капіталу.

Збільшення обсягів фінансування за рахунок амортизаційних відрахувань можливе шляхом застосування прискореної амортизації основних засобів.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел (випуск акцій для залучення власного капіталу чи випуск облігацій або залучення довгострокового банківського кредиту) повинен проводитися з урахуванням вартості залученого капіталу.

Підприємство повинне відслідковувати середньозважену вартість капталу (середньозавжена вартість капіталу ввизначається як сума добутків капіталу кожного виду на вартість капіатлу цього виду) і не допускати значного його росту. Критерієм є перевищення рентабельності власного капіталу, рентабельності інвестицій над сердньозваженою вартістю капіталу.

Тема 7. АНАЛІЗ ВХІДНИХ І ВИХІДНИХ ГРОШОВИХ ПОТОКІВ

1. Поняття грошового потоку та його значення для фінансової діяльності підприємства.

2. Класифікація грошових потоків підприємства та їх характеристика і аналіз. Аналіз грошових коштів від основної, інвестиційної і фінансової діяльності.

3. Звіт про рух грошових коштів. Прямий і непрямий методи складання звіту про рух грошових коштів.

4. Поняття чистого грошового потоку. Розрахунок чистого грошового потоку від різних видів діяльності.

5. Аналіз грошових потоків із застосуванням системи коефіцієнтів.

6. Ліквідний грошовий потік. Розрахунок ліквідного грошового потоку.

7. Принципи управління грошовими потоками. Прогнозування надходження та вибуття грошових коштів. Розрахунок коефіцієнтів інкасації. Дефіцит і надлишок грошових коштів.

8. Шляхи поліпшення управління грошовими потоками.

Мета лекції.

Вивчення грошових потоків підприємства та оволодіння методикою їх аналізу.

1. Поняття грошового потоку та його значення для фінансової діяльності підприємства.

Існує три найбільш важливих фінансових показники діяльності підприємства:

· виручка від реалізації;

· прибуток;

· потік грошових коштів.

Сукупність цих трьох показників і тенденцій їх зміни характеризує ефективність роботи підприємства і його головні проблеми.

Основні відмінності цих понять.

Виручка – звітний дохід від реалізації товарів, робіт, послуг за певний період, який враховує як грошові так і не грошові форми доходу.

Прибуток – різниця між звітними доходами від реалізації товарів, робіт, послуг і нарахованими витратами на реалізовану продукцію.

Рух грошових коштів – надходження і вибуття грошових коштів в процесі здійснення господарської діяльності підприємства.

Різниця між сумою отриманого прибутку і величиною грошових коштів:

· прибуток відображає облікові грошові і не грошові доходи протягом певного часу, що не співпадає з реальним надходженням грошових коштів;

· прибуток визнається після здійснення продажу, а не після надходження грошових коштів;

· при розрахунку прибутку витрати на виробництво продукції визнаються після її реалізації, а не в момент їх оплати;

· грошовий потік враховує рух грошових коштів, які не враховуються при розрахунку прибутку: амортизацію, капітальні витрати, податки, штрафи, боргові виплати і чисту суму боргу, позикові і авансовані кошти.

В умовах інфляції і неплатежів управління грошовими потоками є однією з найбільш важливих задач підприємства.

Слід чітко розуміти, що прибуток за звітний період і грошові кошти, отримані підприємством протягом періоду не одне і те ж. Наявність прибутку не завжди означає наявність у підприємства вільних грошових коштів, доступних для використання.

Основні поняття, що характеризують рух грошових коштів.

Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів.

Грошовий потік підприємства це сукупність розподілених в часі надходжень і виплат грошових коштів, які генеруються його господарською діяльністю.

Управління грошовими потоками включає:

• облік руху грошових коштів;
• аналіз потоків грошових коштів;
• складання бюджету грошових коштів.

Управління грошовими потоками важливо для підприємства з точки зору необхідності:

• управління оборотним капіталом (оцінки короткострокової потреби в готівкових коштах і управлінні запасами);
• планування часових параметрів капітальних витрат;
• управління капітальними потребами (фінансування їх за рахунок власних коштів або кредитів банків);
• управління затратами і їх оптимізація з точки зору більш раціонального розподілу ресурсів підприємства в процесі виробництва;
• управління економічним ростом.

Основне завдання аналізу грошових потоків полягає в з’ясуванні причин нестачі (надлишку) грошових коштів, визначенні джерел їх надходжень і напрямків використання.

Для визначення грошових потоків використовують прямий і непрямий методи.

Основним документом для аналізу грошових потоків є Звіт про рух грошових коштів (ф.3).

Значення ефективного управління грошовими потоками підприємства визначається наступним:

• грошові потоки обслуговують здійснення господарської діяльності підприємства у всіх її аспектах;
• ефективне управління грошовими потоками забезпечує фінансову рівновагу підприємства в процесі його стратегічного розвитку;
• раціональне формування грошових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу управління;
• ефективне управління грошовими потоками дозволяє скоротити потреби підприємства в позиковому капіталі;
• управління грошовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу підприємства;
• ефективне управління грошовими потоками забезпечує зниження ризику неплатоспроможності підприємства;
• активні форми управління грошовими потоками дозволяють підприємству отримувати додатковий прибуток, який генерується безпосередньо його грошовими активами.

2. Класифікація грошових потоків підприємства та їх характеристика і аналіз. Аналіз грошових коштів від основної, інвестиційної і фінансової діяльності.

При аналізі потоки грошових коштів розглядаються по трьом видам діяльності: операційна (основна), інвестиційна і фінансова,

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Розрізняють також надходження грошових коштів до підприємства – “притоки”, і вибуття грошових коштів – “відтоки” по кожному з 3-х видів діяльності.

Потоки грошових коштів по операційній діяльності

“притоки” “відтоки”

Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг				Оплата рахунків постачальників і підрядників
Аванси, отримані від покупців			Виплата заробітної плати
Погашення дебіторської заборгованості			Відрахування до бюджету та позабюджетних фондів
Надходження від погашення бартеру			Оплата процентів за кредит

Оскільки операційна діяльність підприємства є головним джерелом прибутку, то вона повинна бути і головним джерелом грошових коштів.

Потоки грошових коштів по інвестиційній діяльності

“притоки” “відтоки”

Виручка від реалізації основних засобів і нематеріальних активів				Придбання основних засобів і нематеріальних активів
Дивіденди, проценти від довгострокових капітальних вкладень			Капітальні вкладення
Повернення інших фінансових вкладень			Довгострокові фінансові вкладення

Оскільки при нормальному ході справи підприємство прагне до розширення і модернізації існуючих виробничих потужностей, то інвестиційна діяльність в цілому приводить до відтоку грошових коштів.

Потоки грошових коштів по фінансовій діяльності

“притоки” “відтоки”

Короткострокові кредити і позики				Повернення короткострокових кредитів і позик
Довгострокові кредити і позики			Повернення довгострокових кредитів і позик
Надходження від емісії акцій			Виплата дивідендів
			Погашення векселів

Фінансова діяльність покликана збільшувати грошові кошти в розпорядженні підприємства для фінансового забезпечення операційної і інвестиційної діяльності.

3. Звіт про рух грошових коштів. Прямий і непрямий методи складання звіту про рух грошових коштів.

Метою складання звіту про рух грошових коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі - грошові кошти) за звітний період.

У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Порядок складання звіту про рух грошових коштів регламентується національним стандартом бухгалтерського обліку № 4 “Звіт про рух грошових коштів”.

Двома головними методами розрахунку величини грошового потоку є прямий і непрямий. НСБУ № 4 рекомендовано застосовувати при складанні звіту про рух грошових коштів непрямий метод. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (IAS 7) передбачають можливість складання звіту про рух грошових коштів з застосуванням прямого і непрямого методів.

Прямий метод заснований на аналізі руху грошових коштів на рахунках підприємства.

Основні особливості прямого методу:

він дозволяє показати основні джерела притоку та напрямки відтоку грошових коштів;

дає можливість робить оперативні висновки відносно достатності коштів для платежів по поточним зобов’язанням;

визначає взаємозв’язок між реалізацією і грошовою виручкою за звітний період

Непрямий метод заснований на аналізі статей балансу і звіту про фінансові результати.

Основні особливості прямого методу:

він дозволяє показати взаємозв’язок між різними видами діяльності підприємства.

встановлює взаємозв’язок між чистим прибутком і змінами в активах підприємства за звітний період.

Обидва методи розрахунку величини грошового потоку використовуються як для цілей оперативного управління, так і для з’ясування тенденцій розвитку підприємства. В оперативному управлінні прямий метод може використовуватися для контролю за процесом формування прибутку і висновків щодо достатності коштів для платежів по поточним зобов’язанням. Недоліком цього методу є те, що він не розкриває взаємозв’язку отриманого фінансового результату і змін абсолютного розміру грошових коштів підприємства.

В довгостроковій перспективі прямий метод розрахунку величини грошового потоку дає можливість оцінить ліквідність підприємства, оскільки детально розкриває рух грошових коштів на рахунках, а також показує рівень покриття інвестиційних і фінансових потреб підприємства наявними у нього грошовими ресурсами.

Перевагами непрямого методу при використанні в оперативному управлінні є те, що він дозволяє визначити відповідність між фінансовим результатом і власними оборотними коштами. В довгостроковій перспективі непрямий метод дозволяє виявити найбільш проблемні “місця накопичення” заморожених грошових коштів і дозволяє знайти вихід із цієї ситуації.

При непрямому методі побудови звіту про рух грошових коштів застосовуються наступні підходи:

Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності визначається шляхом коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування на суми:

• змін запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, пов'язаної з операційною діяльністю, протягом звітного періоду;
• наведені в негрошових статтях;
• наведені в статтях, які пов'язані з рухом грошових коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльностей.

Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях розділу балансу "Необоротні активи" та статті "Поточні фінансові інвестиції".

Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу за розділом "Власний капітал" та статтях, пов'язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу: "Забезпечення наступних витрат і платежів", "Довгострокові зобов'язання" і "Поточні зобов'язання" ("Короткострокові кредити банків" і "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями", "Поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками" тощо).

Приклад розрахунку звіту про рух грошових коштів прямим і непрямим методом наведені в таб. 7.1 і 7.2. Ці таблиці максимально наближені до виду. запропонованого НСБУ № 4, але не співпадають з ним.

4. Поняття чистого грошового потоку. Розрахунок чистого грошового потоку від різних видів діяльності.

Чистий грошовий потік визначається як різниця між позитивним і негативним грошовими потоками (між надходженнями і видатками) в окремий період часу.

Чистий грошовий потік є важливим показником фінансової діяльності підприємства, який в значній мірі визначає фінансову стійкість і темпи росту ринкової вартості підприємства. Розрахунок чистого грошового потоку проводиться по підприємству в цілому, окремим його структурним підрозділам (центрам відповідальності), різним видам господарської діяльності чи окремим господарським операціям.

Дата добавления: 2014-01-04