Протестантизм

Протестантизм (від лат. – який заперечує, не погоджується) виник в результаті антикатолицької Реформації, яка почалася в ХVІ столітті в Європі і об’єднує в сучасних умовах (часто лише тільки загальною назвою) велику кількість течій церков, сект, які відрізняються догмами, будовою, походженням.

Одним із головних постулатів нової релігії є проголошення положення про те, що спасіння досягається особистою вірою, а не за допомогою духовенства, втручання церкви. Протестанти відмовилися від верховенства римського папи, від розкішного прикрашання культових споруд і священників. Вони заперечили віру в чистилище, куль ангелів, святих, мощей та інших реліквій. Відсутнє поклоніння богородиці, немає монашества. Служителі культу можуть вступати в шлюб. Кількість таїнств скорочена: хрещення і причастя. Богослужіння проводиться на національній мові і кожний віруючий може його здійснити.

Основною книгою вважається Біблія – особливо Новий заповіт, але не признаються “священні перекази” і створюються свої перекази. Для цієї релігії характерний соціальний протест, що проявляється в есхатології (очікування кінця світу і страшного суду), в аскетизмі (самопожертвуванні) і в хімізмі (“друге пришествіє” Христа і встановлення тисячолітнього царства божого на землі). Відзначаються і інші особливості, характерні для окремих сект: поглиблення містицизму і фанатизму віруючих у зв’язку з безпосереднім “спілкуванням з богом”, ізоляція від “світу” і суспільства, відмова від виконання деяких суспільних і громадянських обов’язків.

Протестантські течії по-різному реформували католицизм. Найбільш радикальні реформи проведені були лютеранством, основаним у Германії Мартином Лютером в 1517 році. Родоначальник протестантизму проголосив ідеї про загальну святість, про рівність усіх віруючих перед богом, про виправдання вірою.

Мартін Лютер (1483-1546) народився в Німеччині в місті Єйслебені отримав університетську освіту, ступінь доктора теології. Незадоволення церквою у Лютера росло поступово. Побувавши в Римі, він був вражений продажністю і бездуховністю духовенства.

В 1517 році на дверях церкви у Вітенберзі вивісив свої 95 тез, в яких засудив церкву і практику торгівлі індульгенціями. Одна із ключових ідей – це спасіння через посередництво віри, вважав, що усі члени церкви – як духовні, так і миряни – мають однакові права. Слово боже повинне бути доступним і зрозумілим, тому зробив переклад Біблії на німецьку мову. Виступив проти втручання церкви у світські справи, проти целібату. Сам одружився у 42 роки на 26-річній бувшій монашці. Його підтримували не лише прості люди, а й знатні особи. Ще за його життя лютеранство було визнане не лише в Німеччині, а й в Данії, Норвегії, Ісландії, Швеції.

Вождями реформації в Швейцарії (30-ті роки ХVІ століття) були Ульріх Цвінглі і Жан Кальвін, які започаткували цвінгліанство і кальвінізм, що потім з”єднались. Головним догматом кальвінізму є вчення про абсолютне визначення долі людини: щодо створення світу бог вирішив, хто з людей спасеться, а хто попаде в пекло.

Жан Кальвін (1509-1564) народився у Франції, отримав хорошу освіту, але його схильність до протестантизму змусили його переїхати до Женеви, де він не лише очолював протестантську общину, а довгий час управляв містом, надавши правлінню теократичного звучання.

Кальвін заохочував старання в роботі, освіті, був жорстоким по відношенню до єретиків (за його правління кілька осіб було спалено за підозрінням у магії, сумніви в доктринах релігії). Він не визнавав авторитету Риму, всіх людей вважав грішниками і спасіння може прийти лише через віру. Кальвінізм отримав визнання у Швейцарії, Нідерландах.

Досить поверхневою була реформація в Англії: створена англіканська церква в 1534, яка проголосила англіканський символ віри з 39 статей, але зберегла основні догмати і обряди католицизму і є державною релігією Великої Британії.

Пізній протестантизм дав життя цілому ряду релігійних сект.

Баптистизм (від грецького – занурюю у воду) виник в 1609 році в Голландії. Вони спростили релігійні культи і організацію церкви. Общинами управляють виборні особи, усі віруючі рівні. Сенс життя бачать в досягненні “вічного блага” в потойбічному світі. Тому в земному житті пропагують ідеї хорошої поведінки, гуманізму.

Адвентисти (віл лат. - пришестя) виникли в 30-х роках ХІХ століття в США. Вони вірять про близьке “друге пришестя Христа, здійснення страшного суду”., не визнають ікон і хреста. Для секти характерна активна місіонерська діяльність, виплата десятини в касу общини, необхідність готувати себе до Страшного суду через стриманість.

П’ятидесятники – їх назва походить від дня сходження святого духу на землю на п’ятидесятий день після воскресіння Ісуса Христа. Вважають, що людина – це раб гріха, тому треба відрікатись від земних благ і служити богу..

Вони вірять, що святий дух може прийти до кожного і це проявляється в глоссолалії (іноговоріння), тому молитви супроводжуються не психічним збудженням.

Секта свідків Ієгови виникла в США в ХІХ столітті. Вони проповідують, що скоро прийде Ісус Христос на землю і в запеклій битві (армагедон) переможе сатану, воскресить померлих свідків Ієгови і створить тисячолітнє царство. Ієгова – це є бог, батько Христа[2].

Дата добавления: 2014-01-04