Оновлення продукції і створення нової продукції

Здатність підприємства до технологічних змін.

Оновлення техніко-технологічної бази відбувається в різних формах: нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переозброєння.

Основними складовими ефективногоуправліннятехніко-технологічним і інноваційним розвитком підприємства є:

- орієнтація на найбільш повне і своєчасне задоволення вимог споживачів;

- техніко-технологічний рівень підприємства має забезпечувати конкурентоздатність за показниками якості продукції, витрат і ефективності виробництва;

- досягнення балансу між використанням традиційних технологій та впровадженням нових;

- управління має бути ефективним у широкому спектрі радикальності інновацій і гнучко пристосовуватися до еволюційних і радикальних нововведень, які здійснюються періодично;

- організація взаємодії внутрішніх і зовнішніх елементів системи розвитку. Головними факторами такої взаємодії є система інформації про ринки нововведень, відбір проектів із загальної кількості пропозицій, взаємна зацікавленість. Підприємствам слід налагодити взаємодію з організаціями – розробниками технологічних систем і продукції, а також із тими, що здійснюють експертизу й відбір проектів.

Оновлення техніко-технологічної бази відбувається: в системі формування стратегії й мети інноваційної діяльності; стратегічного, поточного й оперативного її планування; організації проведення відповідних робіт та контролю за їх виконанням.

Планування техніко-технічної бази і продукції підприємства виконує сім функцій:

- цільову орієнтацію;

- перспективну орієнтацію проблем розвитку;

- координацію діяльності всіх учасників інноваційної діяльності;

- підготовку управлінських рішень;

- створення об’єктивної бази для ефективного контролю;

- інформаційне забезпечення учасників інноваційного процесу;

- мотивація учасників.

Оновлення продукції лежить в основі інноваційної діяльності підприємства. Створення нового продукту – це суто творча діяльність, і фінансові ресурси в ній не завжди відіграють вирішальну роль. Тут, крім достатніх ресурсів, потрібні засоби ефективного маркетингового забезпечення та підтримки інноваційної діяльності, що поєднує в собі мистецтво маркетингу з науковим пошуком.

Оновлення продукції і оцінювання ринкових і виробничих результатів базується на детальному вивченні найбільш стійкого елементу ринку потреб. З'ясовується, хто готовий платити гроші для задоволення визначеної потреби, які головні чинники сегментування майбутнього ринку; по-друге, аналізуються перспективні потреби в даному товарі та альтернативи його задоволення; по-третє, вивчається наявність чи відсутність в ідеї майбутнього товару соціально негативних чинників котрі можуть зашкодити його збуту, а також готовність ринку де сприйняття даного товару, створеного на засадах нової ідеї.

Необхідно відмітити, що ефективність відбору ідеї буде тим більшою, чим більше цей відбір спиратиметься на об'єктивні за­кони технічного розвитку.

Згідно з оцінкою всі ідеї нових товарів поділяють на безпер­спективні, віддаленої перспективи і перспективні. Перспективні включають в окрему групу, і вони є об'єктом додаткових досліджень.

Узгодження всіх чинників, що впливають на комерційні пер­спективи інноваційного продукту, досягається за допомогою ситуаційного маркетингового аналізу, що здійснюється за таки­ми напрямками:

- можлива прибутковість у перші три роки продажу;

- наявні конкуренти;

- можливі конкуренти;

- місткість ринку;

- рівень необхідних капіталовкладень у виробництво;

- патентний захист;

- ступінь ризику стосовно комерційної ефективності експорту. А також за окремими характеристиками: ринку і виробництва.

Виробнича характеристика:

- можливість серійного випуску нового товару під час обґрун­тування такого висновку;

- можливі труднощі, які можуть виникнути під час організації виробництва нового товару;

- доступність придбання всіх матеріальних ресурсів, не­обхідних для виробництва нового товару;

- наявність інженерно-технічних працівників і робітників відповідної кваліфікації;

- можливість організувати виробництво конкурентоспромож­ної продукції за якістю і цінами;

- зовнішній вигляд товару.

Тема 12. Інноваційний проект: обгрунтування та реалізація

1. Структура і організація системиуправлінняпідприємницькими проектами. Сукупність елементів системиуправлінняпідприємницькими проектами. Процес визначення цілей проек­ту. Загальні та спеціальні функціїуправлінняпроектами. Проце­дуриуправлінняінноваційно-інвестиційними проектами.

2. Управління організацією в проектах. Визначення проектних альтернатив. Структурна організація системиуправлінняпроек­тами.Проектування процесів та організації в системіуправлінняпроектами. Вибір оптимальної організації проекту. Організація комунікацій в проекті.

3. Управління часом в проекті. Декомпозиція елементів робіт проекту. Оцінювання тривалості робіт проекту. Коригування переліку робіт та сіткової діаграми проекту.

4. Управління вартістю проекту. Оцінювання вартості робіт проекту. Технологія розрахунку вартості. Документування допоміжних деталей вартості проекту. Розробка плану вартості проекту. Попередній календарний план проекту. Планові припущення. Корегування ресурсних вимог. Бюджетування проекту, впорядкованого за часом.

5. Управління ризиками проекту. Визначення джерел потен­ційного ризику. Ідентифікація підприємницьких ризиків. Визна­чення потенційних подій ризиків. Контроль виконання проекту на основі виявлених симптомів ризиків. Оцінювання значення та ймовірності події ризику. Формування матриці оцінки ризиків. Проведення робіт з запобігання ризиків. Розробка планууправлінняризиками.

6. Управління ресурсним забезпеченням проекту. Оцінка можливостей постачання ресурсів. Розробка планууправліннязакупівлями. Документація для участі в торгах. Формування критеріїв оцінки тендерних пропозицій.

ТЕМА 13. Комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяль­ності підприємства

При порівнянні інноваційних проектів та оцінці інноваційної діяльності використовується комплекс показників та застосовується підхід, що вимагає обліку всієї сукупності заходів, які необхідно здійснити при реалізації даного варіанта рішення.

Значна тривалість життєвого циклу інновацій приводить до економічної нерівноцінності здійснюваних витрат і одержуваних результатів. Це протиріччя усувається за допомогою так званого методу приведеної вартості або інакше дисконтуванням витрат і результатів до одного моменту часу. Як такий момент часу можна прийняти, наприклад, рік початку реалізації інновацій.

Дисконтування засновано на тім, що будь-яка сума, що буде отримана в майбутньому, у цей час має меншу цінність.

За допомогою дисконтування у фінансових обчисленнях ураховується фактор часу.

Різниця між майбутньою вартістю й поточною вартістю є дисконтом.

Коефіцієнти дисконтування розраховуються по формулі складних відсотків:

,

і - процентна ставка, виражена десятковим дробом (норматив дисконтування);

t_p – рік приведення витрат і результатів (розрахунковий рік);

t - рік, витрати й результати якого приводяться до розрахункового.

За умови приведення до року початку реалізації інновацій маємо t_p = 0 і отже

.

При позитивній величині норми відсотка на капітал i коефіцієнт дисконтування завжди менше одиниці.

Величина процентної ставки, по якій провадиться дисконтування, і сучасна величина перебувають у зворотній залежності, тобто чим вище відсоткова ставка, тим менше сучасна величина за інших рівних умов.

Чим нижче ставка відсотка й менше період часу (t), тим вище величина майбутніх доходів.

Таким чином, за допомогою дисконтування визначається чиста поточна вартість проекту.

Загальне правило таке: інновації варто здійснювати, якщо очікуваний рівень доходу на капітал не нижче або дорівнює ринковій ставці відсотка по позичках.

Крім чистого наведеного доходу для відбору інноваційних проектів використовуються показники: строк окупності (СТРУМ); період окупності (П_ок); внутрішня норма прибутковості (В_д); рентабельність (R).

Строк окупності – показник, що відповідає на питання, за який строк можуть окупитися інвестиції в інноваційний проект. Цей показник ураховує первісні капітальні вкладення.

У міжнародній практиці застосовується, в основному, період окупності. Під періодом окупності розуміють тривалість періоду, протягом якого сума чистих доходів, дисконтованих на момент завершення інвестицій, буде дорівнює сумі інвестицій.

Внутрішня норма прибутковості (доходності) -це розрахункова відсоткова ставка, за якої одержані доходи (вигоди) від проекту стають рівними витратам на проект. Дається ще таке визначення - це той максимальний відсоток, який може бути сплачений для мобілізації капіталовкладень у проект. Рекомендується відбирати такі інноваційні проекти, внутрішня норма доходності яких не нижча ніж 15-20 %.

Рентабельність (R) визначається як співвідношення ефекту й витрат на реалізацію проекту.

У практиці оцінки інноваційних проектів розрахують відношення наведених доходів до інвестиційних видатків.

Відбір інноваційних проектів проводиться з урахуванням інтересів інвесторів і безпосередніх виконавців.

Загальним для всіх показників ефективності інноваційного проекту є розрахунок коефіцієнта ефективності по наступних формулах:

(прямій показник),

(зворотний показник),

де І – індекс доходності;

ТО-термін окупності

Е - ефект (результат) від реалізації проекту або грошовий поток;

З - витрати, пов'язані з реалізацією проекту.

Критерієм відбору проектів може бути мінімум витрат на їхню реалізацію.

При відборі інноваційних проектів варто звернути увагу на способи зниження ризику.

При наявності декількох варіантів найбільш ефективний варіант вибирається по мінімуму так званих наведених витрат:

З_i = С_i + Е_нК_i → min,

де З_i – наведені витрати по кожному варіанті; С_i – витрати виробництва (собівартість) по тому же варіанту; Е_н - норматив ефективності капітальних вкладень; К_i – інвестиції по тому же варіанту.

Оскільки інвестиції характеризуються одноразовістю або обмеженим періодом вкладень, тривалим строком окупності, великою величиною, а витрати виробництва - це величина, як правило, річна, тому для того, щоб привести до єдиної річної розмірності за допомогою коефіцієнта економічної ефективності або рівня процентної ставки, беруть частину інвестицій (капітальних вкладень).

Після цього розраховують строк окупності додаткових інвестицій в інновації, що являє собою часовий період, за який додаткові інвестиційні витрати на більше дорогий варіант інновацій окупаються завдяки приросту економічних результатів, обумовленому реалізацією інновацій.

Розрахунковий строк окупності Т_р визначається по наступній формулі:

,

де ДО₁ і ДО₂ – інвестиції в інновації по порівнюваних варіантах;

З₁ і З₂ – річні витрати відповідно по першому й другому варіантах.

Для вибору варіанта розрахункове значення строку окупності Т_р рівняється з його нормативною величиною Т_н = 1 / Е.

Величина зворотна строку окупності являє собою коефіцієнт ефективності додаткових інвестиційних вкладень в інновації або коефіцієнт порівняльної ефективності – Ер.

Даний показник розраховується по формулі:

Ер = .

Розрахункове значення коефіцієнта ефективності Ер дорівнює нормативній величині Е_н, що відповідає задовольняючого інвестора нормі доходу на капітал.

Інтегральний ефект визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведена до початкового року, або як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами. Інтегральний ефект ще називають приведеною вартістю, яка характеризує загальний абсолютний результат інвестиційного проекту.

Дата добавления: 2014-01-04