Й крок. Визначення критичного шляху і запасу часу по роботах

Й крок. Визначення пізніх термінів початку і завершення робіт «зворотним проходженням».

Цей крок передбачає обчислення зазначених параметрів у зворотному порядку - від останньої роботи проекту до першої.

Пізній початок (LS - Late Start) - найпізніший можливий термін початку роботи, після якого затримка вплине на строк завершення виконання усього проекту.

Пізнє закінчення (LF - Late Finish) - найпізніший можливий термін завершення роботи.

Ці терміни обчислюються за такими формулами:

LS_i = LF_i – t_i + 1; (4.3)

LF_{i – 1} = LS_i – 1. (4.4)

Рисунок 4.6 ілюструє обчислення даних параметрів для нашого прикладу.

Обчислюючи пізні терміни, користуються таким правилом: якщо після певної роботи йдуть дві паралельні, то пізнє завершення цієї роботи визначається з огляду на найбільш ранній з пізніх початків наступних робіт.

Проведені обчислення показують, що для одних робіт ранні й пізні терміни збігаються, а для інших - ні. Що це означає - покаже наступний крок.

Роботи, у яких ранні й пізні терміни початку і закінчення збігаються, називають критичними.

Рис. 4.6. Сітковий графік проекту з обчисленими ранніми й пізніми термінами початку і завершення робіт

Роботи, у яких ранні й пізні терміни початку і закінчення не збігаються, називають некритичними.

Критичний шлях утворюється послідовністю критичних робіт. Це найдовший з усіх існуючих у проекті шляхів, який показує найменший час, який потрібно, аби повністю виконати усі роботи за проектом.

У нашому прикладі проект має один критичний шлях (813 — 831 — 832), хоча їх може бути й декілька, проте тривалість усіх критичних шляхів завжди буде однаковою.

Якщо якусь роботу, яка стосується критичного шляху, буде відкладено, то й тривалість виконання усього проекту збільшиться на такий самий термін. Інакше кажучи, вчасне виконання критичних робіт є критичним з погляду забезпечення успіху проекту в плані своєчасності його завершення. Не можна відхилитися від визначених термінів початку і завершення критичних робіт, щоб це одразу ж не вплинуло на тривалість здійснення усього проекту. Проте такого не можна сказати про некритичні роботи, які мають так званий запас часу.

Запас часу (F — Float) — це той максимальний час, на який можна відкласти початок некритичної роботи, щоб при цьому не змінилась тривалість реалізації усього проекту. Він обчислюється за формулами:

F_і = LS_і – ES_і (4.5)

або

F_і = LF_і – EF_і. (4.6)

На рис. 4.7 видно всі запаси часу по некритичних роботах. У критичних роботах вони дорівнюють нулю.

Якщо менеджер хоче скоротити термін виконання проекту, він має прагнути до скорочення термінів виконання передусім критичного шляху.

Рис. 4.7. Сітковий графік проекту з усіма обчисленими параметрами (в тому числі запасом часу)

Таким чином, щоб визначити тривалість проекту та календарні терміни початку і завершення його робіт за допомогою сіткового планування, потрібно виконати такі кроки:

1-й крок. Визначення переліку й послідовності виконання робіт.

2-й крок. Графічна побудова сіткового графіка.

3-й крок. Означення тривалості робіт.

4-й крок. Визначення ранніх термінів початку і завершення проектних робіт «прямим проходженням».

5-й крок. Визначення пізніх термінів початку і завершення робіт «зворотним проходженням».

6-й крок. Визначення критичного шляху і запасу часу по роботах.

Ця інформація відбивається у прямокутнику роботи і використовується у подальшому плануванні й аналізі виконання проекту.

Ми розглянули сутність і порядок обчислення показників сіткового графіка вручну. Проте на практиці це роблять за допомогою сучасних програм з управління проектами (для прикладу, Microsoft Project). Менеджеру проекту для отримання аналогічного результату (причому не просто тривалості проекту і робіт, а календарних дат початку і завершення їх) треба ввести в програму по кожній роботі таку інформацію:

· персональний код або номер у єдиній для усього проекту системі кодування;

· назву або стислий опис роботи;

· логічні зв’язки з іншими роботами;

· тривалість виконання;

· календар робіт (режим роботи), цільові дати початку і завершення, коли такі є;

· ресурси, які потрібні;

· бюджет;

· до якого пакету робіт входить (якщо потрібно).

Оскільки стрілчасті графіки почали використовуватися раніше, у 50-х роках, а передування - у 60-х роках минулого століття, то природно, що свого часу перші набули більш значного поширення, особливо у нашій країні. Проте світова практика вказує на домінування сьогодні графіків передування з ряду причин:

1. Більш природним є зображення роботи у вигляді прямокутника.

2.Графіки передування легше створювати, оскільки спочатку можна зобразити всі прямокутники - роботи, а потім означити логічні зв’язки між ними. Це неможливо за використання стрілчастих графіків, де роботи позначаються вузлами початку і кінця, які зумовлюються логічними зв’язками.

3.Для графіків передування легше створювати комп’ютерні програми, які сьогодні використовують або тільки графіки передування, або обидва графіки - передування і стрілчастий з алгоритмом переходу від одного до другого.

4.Від графіків передування простіше перейти до діаграм Ганта, які є формою календарного планування.

5.Побудова графіків передування полегшується створенням WBS, оскільки спочатку визначаються всі роботи, а потім встановлюються логічні зв’язки між ними.

6.Ці графіки уможливлюють урахування частково паралельного виконання робіт.

Спинімося на цій властивості графіків передування докладніше.

У попередніх прикладах побудови сіткових графіків розглядався тільки один тип зв’язку між роботами, а саме тип «кінець - початок». Він передбачає, що наступна робота розпочинається після повного завершення попередньої. У реальному житті навіть послідовні роботи можуть виконуватися частково паралельно, що дозволяє скорочувати терміни виконання проекту. Якщо проілюструвати це на прикладі проекту організації комп’ютерного центру, то стає очевидним, що роботу з доставки і монтажу устаткування можна виконувати частково паралельно з підготовкою приміщення під це устаткування.

Залежно від сутності проектів діаграми передування дають змогу використовувати такі типи зв’язку між роботами:

1) кінець — початок (finish to start — F — S);

2) початок — початок (start to start — S — S);

3) кінець — кінець (finish to finish — F — F);

4) початок — кінець (start to finish — S — F);

5) гамак (Hammock — H).

1) кінець — початок (F — S) (рис. 4.8)

Рис. 4.8. Зв’язок «кінець — початок»

Це найпоширеніший тип зв’язку: робота В (наприклад, пробний запуск устаткування) не може розпочатися, поки не закінчиться робота А (монтаж устаткування). Якщо між роботами має бути перерва, то це вказується на графіку як лаг.

2) початок — початок (S — S) (рис. 4.9)

Рис. 4.9. Зв’язок «початок — початок»

Ця схема демонструє зв’язок між датами початку двох робіт. Такий зв’язок використовується для скорочення термінів робіт перекриттям їх у часі. Вони пов’язані у випадку відстрочки початку роботи В. Наприклад, якщо робота А полягає у пофарбуванні підлоги у всіх кімнатах, а робота В — у монтажу меблів в одній із кімнат, то між початком першої і другої робіт повинно пройти чотири дні (з урахуванням часу на висихання підлоги у першій кімнаті).

3) кінець — кінець (F — F) (рис. 4.10)

Рис. 4.10. Зв’язок «кінець — кінець»

Ця схема демонструє зв’язок між завершенням двох робіт. Робота В має завершитися через три дні після закінчення роботи А (наприклад, виготовлення і фарбування конструкції: не можна фар­бувати, поки не виготовлено, а на пофарбування треба чотири дні).

4) початок — кінець (S — F) (рис. 4.11)

Рис. 4.11. Зв’язок «початок — кінець»

На цій схемі відображено зв’язок між початком А і кінцем В (щоб визначити сумарний термін виконання двох робіт). Наприклад, якщо автомобіль взяли напрокат на шість днів, то роботи з доставки у певний пункт і повернення мають бути закінчені у ці строки. Така залежність трапляється рідко.

5) гамак (Н)

Рис. 4.12. Зв’язок «гамак»

Цей тип зв’язку (рис. 4.12) використовується, аби поєднати кілька видів діяльності в одну, і застосовується для контролю по ключових точках (кінець етапу, а не окремі роботи). Наприклад, якщо в рамках виконання консультаційного проекту є етап виїзду на підприємство, який складається з робочої наради (робота А), зустрічей із фахівцями (робота В) і підсумкової для цього етапу зустрічі з керівництвом (робота С), то керівник проекту може розглядати його як одну роботу.

Дата добавления: 2014-01-04