Аналіз формування фінансових результатів підприємства

Господарська діяльність будь-якого підприємства передбачає постійне співставлення доходів і витрат та визначення фінансового результату.

Позитивний фінансовий результат (прибуток) характеризується перевищенням доходів над витратами, які були понесені для їх одержання, а негативний (збиток) – навпаки. Алгоритм розрахунку фінансового результату підприємства визначається формами фінансової звітності.

Прибуток – це мета, заради якої здійснює діяльність підприємство. Така важлива роль прибутку зумовлена його функціями: оціночної, розподільчої, стимулюючої, соціальної.

Оціночна – характеризує ефект господарської діяльності підприємства, а за величиною прибутку визначається його фінансова стійкість та інвестиційна привабливість.

Розподільча – полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу результатів господарської діяльності підприємства для задоволення потреб держави, найманих працівників, власників і господарюючої системи.

Стимулююча – прибуток визначає мету діяльності підприємства і є джерелом забезпечення його сталого розвитку і стійкого фінансового стану.

Соціальна – прибуток через його розподіл задовольняє різноманітні соціальні потреби персоналу підприємства, його власників, населення на регіональному рівні та суспільства в цілому. Етична поведінка, яку очікують від власників підприємства, відображає справедливий взаємозв’язок прибутку і загального добра. Тому створеного прибутку повинно бути достатньо не тільки для задоволення фінансових потреб самого підприємства, а й для фінансування суспільних потреб.

На формування прибутку впливають різні фактори, які можна класифікувати таким чином:

· матеріально-технічні – використання більш прогресивних і економічних основних засобів і виробничих запасів;

· організаційно-управлінські – створення нових об’єктів господарської діяльності та інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень;

· економічні – пошук внутрішніх резервів господарської діяльності шляхом аналітичних досліджень;

· соціальні – забезпечення належних умов праці, відпочинку і підвищення кваліфікації персоналу;

· екологічні – виробництво екологічно чистої продукції та застосування безвідходних технологій;

· ринково-маркетингові – формування попиту покупців;

· господарсько-правові – формування державою довгострокової (стратегічної) і поточної (тактичної) економічної і соціальної політики, спрямованої на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб’єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств і населення в цілому;

· адміністративні – організація державного управління підприємницькою діяльністю суб’єктів господарювання через державне замовлення, ліцензування, патентування і квотування, сертифікацію та стандартизацію, застосування нормативів та лімітів, регулювання цін і тарифів, створення інвестиційних, податкових та інших пільг, надання дотацій, компенсацій та субсидій.

Всі фактори, що визначають величину прибутку матеріалізуються через збільшення обсягів реалізації об’єктів діяльності підприємства (ОР) і цін (Ц), зменшення виробничої собівартості (ВС), оптимізацію структури (СТ) і асортименту продукції (АП), адміністративних витрат (АВ) і витрат на збут (ВЗ). Схематично це можна подати таким чином:

· ціни (Ц) ® max;

· виробнича собівартість (ВС) ® min та/або ВС:Ц ® min;

· асортимент (АП) ® max;

· структура асортименту (СТ) ® opt;

· адміністративні витрати (АВ) і витрати на збут (ВЗ) ® opt та/або АВ:Ц ® min, ВЗ:Ц ® min;

· (Ц - ВС) ® max та/або за умови, що збільшення ціни відбувається більшими темпами, ніж виробничої собівартості, тобто з одиниці продукції підприємство одержує максимум прибутку (ПО);

· (ОР х ПО) ® max та/або за умови, що збільшення одного з показників буде відбуватися більшими темпами, ніж іншого, при зростанні кінцевого результату – прибутку.

Формування прибутку за факторами (Ц-ВС) ® max і (ОР х ПО) ® max є стратегічним завданням підприємства. При цьому може бути декілька напрямів цієї стратегії:

ü перший – передбачає, що реалізація товару відбувається за максимально можливими цінами при мінімальних обсягах;

ü другий – протилежний першому, коли ціни визначаються мінімальними, а обсяг реалізації при цьому максимально зростає;

ü третій – золота середина, ціни і обсяги реалізації формуються між максимальною і мінімальною величинами при забезпеченні максимального прибутку.

Одержання прибутку забезпечується умовами беззбиткової діяльності підприємства, при якій споживча вартість (чистий дохід) об'єкта господарювання:

ü збільшується, а витрати на його створення зменшуються;

ü збільшується, а витрати на його створення не змінюються;

ü збільшується більшими темпами, ніж витрати на його створення;

ü не змінюється, а витрати на його створення зменшуються;

ü зменшуються меншими темпами, ніж витрати на його створення.

У процесі фінансового аналізу використовують різні показники фінансових результатів, які формуються за фінансовою звітністю (рис. 7.1).

Метою аналізу прибутку є дослідження умов його формування і використання, пошук резервів росту та підвищення ефективності господарювання. Для досягнення поставленої мети в процесі проведення аналізу вирішуються наступні завдання:

· перевірка виконання плану з чистого прибутку в цілому та в розрізі його складових;

· оцінка зміни прибутку в динаміці за кілька років з метою виявлення її закономірностей і тенденцій;

· визначення впливу факторів на зміну валового прибутку як основної складової операційного прибутку;

· оцінка реальності плану з валового прибутку з урахуванням плану щодо випуску продукції та зміни залишків нереалізованої продукції;

· виявлення причин збитків у діяльності підприємства;

· оцінка рентабельності роботи підприємства в цілому та в розрізі окремих видів діяльності, окремих видів продукції підприємства, факторний аналіз її змін;

· виявлення резервів дальшого зростання прибутку і на цій основі підвищення рівня рентабельності підприємства, розробка заходів щодо мобілізації виявлених резервів та контроль за їх виконанням.

Інформаційним забезпеченням для проведення аналізу слугують:

1. Дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку і звітності, зокрема:

· товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, розрахунки, довідки бухгалтерії тощо;

· дані рахунків: 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», витратних рахунків 8 класу «Витрати за елементами» і 9 класу «Витрати діяльності»; рахунки 7 класу «Доходи і результати діяльності»;

· облікові регістри: журнал 5, 6 і 7.

2. Фінансова звітність: ф. №1 «Баланс», ф. №2 «Звіт про фінансові результати», ф. №4 «Звіт про власний капітал», ф. №5 «Примітки до річної фінансової звітності», ф. №6 «Інформація за сегментами».

3. Статистична звітність: ф. №1-Б «Звіт про фінансові результати і дебіторську і кредиторську заборгованість», ф. №1-підприємництво «Звіт про основні показники діяльності підприємства».

4. Бізнес-план, фінансовий план.

5. Матеріали ринкових досліджень тощо.

Рис. 7.1. Механізм формування фінансового результату від звичайної діяльності.

Аналітичне дослідження фінансових результатів діяльності підприємства проводиться в такій послідовності.

Оцінка рівня, динаміки і виконання плану з прибутку в цілому по підприємству (чистий прибуток); у розрізі окремих сфер діяльності, по певних структурних підрозділах; за окремими операціями; окремими інвестиційними проектами, в розрізі окремих видів продукції.

Оцінка динаміки показників прибутку здійснюється на основі проведення горизонтального (трендового) аналізу. В процесі аналізу розраховуються темпи росту (приросту), зниження (спаду), % виконання плану з прибутку і тим самим визначаються загальні тенденції його зміни, роблять оцінку виконання плану.

Здійснюється вертикальний (структурний) аналіз прибутку за сферами діяльності, за структурними підрозділами, за окремими операціями, окремими видами продукції.

За допомогою такої системи аналізу розраховуються частки окремих структурних складових агрегованого показника прибутку.

Проведення порівняльного аналізу прибутку даного підприємства з:

· середньогалузевим рівнем - з метою оцінки його конкурентної позиції по рівню господарювання і виявлення резервів підвищення ефективності господарювання;

· показниками прибутку підприємств-конкурентів – з метою визначення конкурентної позиції підприємства в рамках конкретного регіонального ринку відповідної продукції і розробки заходів по її підвищенню;

· показниками прибутку окремих центрів відповідальності (структурних підрозділів) підприємства – з метою виявлення вкладу кожного в загальні результати діяльності.

Здійснення факторного аналізу зміни показників прибутку.

Здійснюючи аналіз, основну увагу приділяють вивченню впливу на валовий прибуток наступних факторів:

· зміни обсягу реалізації продукції;

· зміни структури реалізованої продукції;

· зміни ціни на продукцію, а також питомих змінних і постійних витрат підприємства.

Результати аналізу використовуються для підрахунку внутрігосподарських резервів підвищення ефективності господарювання.

Виявлення збитків підприємства за окремими видами діяльності, структурними підрозділами, окремими операціями, окремими видами продукції, оцінка тенденцій їх зміни, а також вивчення причин з метою усунення їх у майбутньому.

Наприклад, до складу інших операційних витрат (ф. №2) входять різні економічні санкції (штрафи, пені, неустойки), що можуть застосовуватися до підприємства з боку споживачів, постачальників, транспортних організацій за недопоставку продукції, недотримання строків поставки, поставку продукції заниженої якості, затримку платежів за товарно-матеріальні цінності, простої залізничних вагонів тощо. Оскільки економічні санкції застосовуються до підприємства через різноманітні причини, то аналіз має включати обов’язкове поелементне їх вивчення з метою виявлення найзначніших причин їх виникнення.

Оцінка якості прибутку, що є узагальненою характеристикою структури джерел його формування.

Методика оцінки якості прибутку до кінця не розроблена, не визначені чіткі критерії оцінки, їх перелік, важливість, кількісне вираження. Однак найбільш вживаним є метод експертних оцінок, який, з одного боку носить суб’єктивний характер, а з іншого – достатньо дорогий, якщо використовуються висококваліфіковані експерти.

Для кількісного вираження критеріальних показників, як правило, використовується метод бальної оцінки. Кожному критерію присвоюється певна кількість балів з врахуванням його важливості, а тоді за допомогою методу сум встановлюється загальна кількість балів, при якій якість прибутку вважається хорошою, задовільною і низькою.

Якість отриманого прибутку є високою, коли спостерігається позитивна прогресуюча (або ж стабільна) тенденція в зміні прибутку протягом тривалого періоду; більшу частку в складі отриманого прибутку складає прибуток від основної і операційної діяльності поряд з ростом прибутку від фінансової і інвестиційної діяльності; високим є рівень співвідношення поточної ринкової ціни акції і чистого прибутку, що припадає на одну акцію; відсутні негативні фактори формування операційного прибутку; високим є діловий імідж адміністрації суб’єкта господарювання. Врахування якості прибутку при виборі ділових партнерів буде сприяти правильній оцінці їх перспективної платоспроможності, знижуватиме ризик неповернення боргів.

Аналіз розподілу і використання чистого прибутку підприємства за окремими основними напрямами. Такий аналіз повинен виявити рівень споживання прибутку власниками підприємства і загальний рівень його капіталізації та конкретні форми реінвестування прибутку. Велике значення для такої оцінки має система відносних показників розподілу і використання прибутку.

Дата добавления: 2014-01-04