Фондова біржа

Фондова біржа - організований ринок для торгівлі стандартними фінансовими інструментами, створюваний професійними учасниками фондового ринку для взаємних оптових операцій.

Для класичної фондової біржі характерні:

ü централізований ринок з фіксованим місцем торгівлі (торговельною площадкою);

ü наявність процедури відбору кращих товарів (цінних паперів), що відповідають певним вимогам (фінансова стабільність і великі розміри емітента, масовість цінного папера як однорідного й стандартного товару, масовість попиту, чітко виражена мінливість цін і т.д.);

ü існування процедури відбору кращих операторів ринку як членів біржі;

ü наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами й стандартними торговельними процедурами;

ü централізація реєстрації угод і розрахунків по них;

ü установлення офіційних котирувань;

ü нагляд за членами біржі з позицій їхньої фінансової стабільності, безпечного володіння бізнесу й дотримання етики фондового ринку.

Роль фондової біржі в економіці країни визначається насамперед ступенем роздержавлення власності, а точніше частки акціонерної власності у виробництві валового національного продукту. Крім того, роль біржі залежить від рівня розвитку ринку цінних паперів загалом.

До основних функцій фондової біржі належать:

ü мобілізація і концентрація вільних грошових капіталів і нагромаджень за допомогою продажу цінних паперів;

ü кредитування і фінансування держави та інших державних організацій шляхом купівлі їх цінних паперів;

ü забезпечення високого рівня ліквідності вкладень в цінні папери;

ü поширення інформації про товари й фінансові інструменти, їхню ціну й умови обігу;

ü індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.

Сьогодні у світі налічується близько 200 фондових бірж, з них найбільші: Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Паризька, Гонконгська й біржа Куала Лумпур. В окремих країнах існує власна національна історично сформована система бірж, що визначає характер функціонування біржової системи країни загалом і місце кожної конкретної біржі зокрема.

Розрізняють моноцентричні й поліцентричні біржові системи. У моноцентричній біржовій системі абсолютне домінуюче становище займає одна біржа, розташована у фінансовому центрі країни, а інші фондові біржі мають місцеве значення. Її прикладом є біржова сис­тема Англії, яку очолює Міжнародна Лондонська фондова біржа, а всі провінційні біржі, позбавлені фактичної самостійності, приєднані до неї. Моноцентрична модель характерна також для Франції і Японії.

В умовах поліцентричної системи крім головної фондової біржі в країні можуть функціонувати ще кілька великих бірж. Як приклад такої системи є Австралія, Німеччина і Канада.

У США розвиток біржової торгівлі зумовив становлення своєрідної біржової системи, яку не можна з повною впевненістю зарахувати ні до моноцентричної, ні до поліцентричної моделі. У цій країні при беззастережному лідерстві Нью-Йоркської фондової біржі регіональні біржові інститути не перетворилися в її придаток, а зберегли самостійність і стабільно функціонують у межах загальнодержавної біржової системи.

Правову основу діяльності фондової біржі в Україні становлять Закон України „Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 р., інші законодавчі акти України.

Фондова біржа утворюється і діє в організаційно-правовій формі товариства (крім повного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або дочірнього підприємства об’єднання торговців цінними паперами, і проводить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України, законів, що регулюють питання утворення, діяльності й припинення юридичних осіб.

Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками - торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об’єднанням, що налічує не менше двадцяти торговців цінними паперами. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою за 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі.

Фондова біржа має право проводити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку і взяли на себе зобов’язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

Статут і правила фондової біржі затверджуються її вищим органом – Зборами акціонерів.

Правила фондової біржі є локальним нормативним актом, що регла­ментує діяльність фондової біржі, пов’язану з торговлею цінними паперами, тому вони мають передбачати:

ü види угод, що укладаються на фондовій біржі;

ü порядок торгівлі на фондовій біржі;

ü умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

ü умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

ü порядок формування цін біржового курсу та їх публікації;

ü обов’язки членів біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їхньої діяльності.

На фондовому ринку (ринку цінних паперів) України можна виділити:

Київську міжнародну фондову біржу (КМФБ);

Українську міжбанківську валютну біржу (УМВБ);

Донецьку фондову біржу (ДФБ);

Придніпровську фондову біржу.

У світовій практиці існують два варіанти створення фондових бірж, які умовно можна назвати „брокерським” і „банківським”.

За першим (США) на біржовий ринок цінних паперів допускаються тільки торговці цінними паперами - брокери, а комерційним банкам „вхід” на біржу заборонений. За другим (Франція, Німеччина), навпаки, банки є найважливішими суб’єктами біржової торгівлі цінними паперами.

В Україні на час створення першої фондової біржі існувала розвинута система комерційних банків, а інші різновиди інвестиційних посередників та мережа брокерських контор були відсутні. Тому саме комерційні банки активно підтримали ідею створення УФБ, а банківські фахівці, створивши спеціалізовані підрозділи для операцій з цінними паперами та інвестиціями, підключилися до роботи ініціативної групи.

У день реєстрації УФБ, 29 жовтня 1991 р. (дата реєстрації її Статуту), кількість засновників становила 29, з них 21 - комерційні банки України. У 1998 р. УФБ стала біржею з продажу державного майна України, державних пакетів акцій приватизованих підприємств. Ця діяльність охоплювала 89,5% річного обсягу торгів УФБ. Вторинного ринку на біржі практично не існувало. Але в жовтні 1998 р. було відновлено торги з купівлі-продажу векселів і на початку 1999 р. обсяг біржового обороту цього виду цінних паперів досяг 65% всього обсягу торгів (у 1998 р. - 10%).

УФБ - найбільш розвинута біржа цінних паперів в Україні. У всіх об­ласних центрах та найбільших містах функціонують 26 філій. Усього на терені України зареєстровано 192 брокерські контори УФБ.

При біржі створено Центральний депозитарій цінних паперів і впро­ваджено електронну систему їх обсягу у формі комп’ютерних записів на рахунках. Це дозволяє їй функціонувати як загальнонаціональній системі котирування й обігу цінних паперів, надавати допомогу державним підприємствам, що корпоратизуються та приватизуються. На етапі приватизації великі державні підприємства, що корпоратизуються (частина майна яких залишається в державній власності), здійснюють через УФБ первинне розміщення своїх акцій.

Для котирування іноземних цінних паперів на українському ринку УФБ використовує систему допуску (лістингу) цих паперів, аналогічну міжнародним стандартам, з урахуванням чинного законодавства і національної кон’юнктури.

Дата добавления: 2014-01-04