Індивідуальне підприємство. Державні та муніципальні підприємства

Тема 2. Організаційно-правові форми підприємницької діяльності АТП.

Організаційні форми підприємництва.

Підприємництво може здійснюватися в будь - яких організаційних формах:

1. Одноосібне володіння.

2. Товариства (або партнерства).

3. Корпорації (акціонерні товариства).

Підприємцеві видається посвідчення про реєстрацію (в місячний строк) виконавчим комітетом.

Підприємництво проявляється у різних сферах бізнесу, який означає будь - яку справу, купівлю, комерційне чи виробниче підприємство, комерційну практику окремого підприємця чи цілої фірми.

Закон "Про підприємництво" прийнятий Верховною Радою України 07.02.1991р.

Цей закон визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами та юридичними особами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки.

Мистецтво підприємця полягає в тому, щоб:

- правильно і достатньою мірою оцінити ринки збуту своєї продукції;

- ні в якому разі не применшувати переваг свого конкурента;

- особливу увагу звернути на план-маркетинг, основними елементами якого є споживачі товарів, канали збуту, ціноутворення, реклама, методи стимулювання, перед та післяпродажне обслуговування, формування іміджу підприємства, товарів або послуг;

- постійно підтримувати добру репутацію свого підприємства перед суспільством для чого він може використовувати такі методи: вивчення суспільної думки, спростування викривленої та брехливої інформації, гуманізацію бізнесу, забезпечення підтримки з боку суспільства;

- підприємець повинен вміти довести, що підприємство може виробляти у необхідні строки потрібну кількість товарів відповідної якості;

- зважити і на юридичний бік підприємства, при цьому вирішується: яку форму власності та організаційну структуру вибрати, який вид підприємства найбільш прийнятий;

- підприємець має бути добрим організатором і вміти обгрунтувати організаційний бік започаткованого бізнесу;

- вміння не тільки ризикувати, а й уникати негативних наслідків;

- повинен бути обізнаний з фінансовим боком справи.

Підприємництво може ефективно розвиватись за умови дотримання принципів вільного вибору видів діяльності, свободи у залученні майна й кредитів (коштів), розробці програм діяльності, виборі партнерів, наймі працівників, здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Індивідуальне підприємство створюється на власності громадян. В індивідуальній власності можуть бути житлові будинки, квартири, садові будинки, грошові кошти, акції та цінні папери, засоби виробництва, виробнича продукція. Характерною ознакою індивідуального підприємства, що визначає його правовий статус, є те, що воно засноване виключно на особистій праці власника, без залучення як членів сім’ї, так і найманих працівників.

Одноособова форма має наступні переваги:

- простота в організації;

- повна самостійність;

- воля, оперативність дії; максимум спонукальних мотивів;

- конфіденційність діяльності;

- низькі організаційні витрати;

- гнучкість.

Майно індивідуального підприємства формується з майна громадянина, одержаних доходів та інших законних джерел. Індивідуальне підприємство може бути створене також у результаті придбання громадянином державного або комунального підприємства.

Власник індивідуального підприємства несе відповідальність щодо зобов'язань підприємства в межах, визначених його статутом. Водночас багато сторін діяльності індивідуального дрібного підприємництва законодавством недостатньо регламентується. Це з одного боку, розширює можливості розвитку вільної підприємницької діяльності, а з іншого - породжує й певні негативні явища, різні зловживання з боку як цих підприємств, так і місцевих органів влади стосовно даних підприємств. Тому, на нашу думку, найближчим часом мають бути більш чітко визначені: порядок і розмір оподаткування доходу (слід пам'ятати, що прибуток індивідуального підприємства є водночас особистим доходом громадянина); порядок обчислення затрат і калькуляції собівартості (що з особистих затрат може бути віднесене на собівартість, а що на прибуток); майнова та інша відповідальність за господарську діяльність; порядок найму осіб за трудовою угодою і захисту їхніх прав.

До її недоліків варто віднести труднощі залучення великих капіталів, невизначеність термінів діяльності, необмежену відповідальність за кредити, недолік спеціалізованого менеджменту, функціональні недоліки.

Державне підприємство засновується органом державної влади. Майно державного підприємства утвориться за рахунок бюджетних засобів чи внесків інших державних підприємств, отриманих доходів. Власником такого підприємства є держава в особі уповноважених нею органів управління. Воно ж привласнює прибуток такого підприємства і розпоряджається ним. Держава через своїх уповноважених згідно з чинним законодавством розробляє і встановлює для усіх найнятих працівників усі правила трудової поведінки, включаючи й систему оплати праці. Усе це робиться в межах трудового законодавства. Державне підприємство є юридичною особою, несе повну відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності, має власну назву організаційно-правової форми. Майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на правах повного господарського відання.

Муніципальне підприємство засновується місцевими органами влади. Майно таких підприємств також утвориться за рахунок бюджетних асигнувань відповідного рівня чи інших муніципальних підприємств.

Дата добавления: 2014-01-04