Теоретичні основи аналізу беззбиткового виробництва

ТЕМА 6 МОДЕЛІ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМ БЕЗЗБИТКОВОСТІ.

План викладу і засвоєння матеріалу:

6.1 Теоретичні основи аналізу беззбиткового виробництва.

6.2. Методика проведення аналізу беззбитковості.

6.3. Напрями застосування аналізу беззбитковості.

Ключові слова та терміни: беззбитковість,критична точка, короткостроковий період, довгостроковий період, сукупні витрати, середні змінні витрати, середні сукупні витрати.

Беззбитковість - це такий стан діяльності підприємства за звітний період, протягом якого підприємство не отримує прибутку для власного використання, а тільки отриманими доходами від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) покриває понесені витрати на виробництво.

Короткостроковий період - період у діяльності підприємства, протягом якого воно може змінити обсяги використання лише деяких із ресурсів, що забезпечують випуск продукції. Обсяги інших ресурсів залишаються незмінними. Тривалість короткострокового періоду залежить від технології виробництва.

Довгостроковий період - період у діяльності підприємства, достатній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва, необхідних для випуску продукції.

Відповідно до визначення короткострокового періоду використання ресурсів, обсяги яких змінюються, пов’язане із змінними витратами. Отже, якщо витрати змінюються пропорційно змінам виробництва, то вони називаються змінними і позначаються VC (variable cost). До них належать витрати на сировину та матеріали, споживання електроенергії на технологічні потреби та інші.

Загальні змінні витрати дорівнюватимуть витратам на одиницю, помноженим на кількість продукції. Тобто, співвідношення між загальними змінними витратами, витратами на одиницю продукції та кількістю продукції може бути виражено:

Загальні змінні витрати =

= Загальна кількість продукції х Змінні витрати на одиницю продукції

Використання ресурсів, обсяги яких не змінюються із зміною обсягів виробництва, пов’язане з постійними витратами. Отже, постійні витрати - це витрати, величина яких не змінюється при зміні обсягу виробництва. Такі витрати позначають FC (fixed cost). Прикладом постійних витрат є орендні платежі, амортизаційні відрахування, сплати відсотків за користування кредитом та інші.

Сукупні витрати - це сума постійних і змінних витрат; їх позначають ТС (total cost). Загальні витрати (ТС) для даного обсягу виробництва продукції є сумою змінних витрат (VC) та постійних витрат (FQ):

TC = VC + FC (6.1)

TC = Qv+FC (6.2)

Середні змінні витрати - це сума змінних витрат виробництва, що припадає на одиницю продукції. Динаміка сукупних витрат профілюється динамікою середніх змінних витрат. Такі витрати позначають AVC (average total cost). Економісти припускають, що середні змінні витрати спочатку спадають, а подальше зростання обсягів виробництва призводить до того, що з певного моменту середні змінні витрати починають зростати.

Оскільки змінні витрати складова сукупних витрат, то динаміка середніх сукупних витрат аналогічна динаміці середніх змінних витрат. Середні сукупні витрати - сума сукупних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції; їх позначають АТС.

Змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням обсягу виробництва Темпи зміни витрат залежать від особливостей технологічного процесу. Крива середніх постійних витрат має тенденцію до зниження, оскільки зі збільшенням обсягу виробництва загальна сума постійних витрат залишається незмінною. Криві середніх змінних, сукупних витрат мають U - подібну форму, що пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора виробництва.

Сукупний дохід для будь-якого рівня продажу визначається як добуток ціни й відповідної кількості продукції, яку підприємство може продати. Сукупний дохід від продажу позначається S (sales), ціна - Р (price), кількість продукції - Q (quanlity).

Лінія сукупного доходу крива, тому що підприємство може реалізовувати зростаючу кількість продукції лише зменшуючи ціну реалізації. Отже, сукупний дохід не зростає пропорційно випуску продукції. Зменшення ціни реалізації призведе до того, що лінія сукупного доходу почне спадати.

Економічна модель беззбитковості виробництва припускає наявність двох точок критичного обсягу продажу (Q₁ і Q₂) тобто двох рівнів беззбитковості, а саме такого обсягу продажу, за якого сукупний дохід (S) дорівнює сукупним витратам (ТС). Це точка, в якій відсутні прибутки і збитки, яка позначається ВЕР (break - even-point).

При прийнятті рішень на підставі аналізу беззбитковості необхідно враховувати наступні припущення:

1. Аналізується тільки прийнятий діапазон обсягів виробництва, тобто той рівень виробництва якого підприємство дотримувалось у минулому і для якого є інформація про витрати і рівень виробництва, який підприємство передбачає досягти в майбутньому.

2. Витрати можна точно поділити на постійні і змінні.

Точність визначення рівня беззбитковості залежить від того, наскільки правильно розподілено витрати на змінні і постійні. Отже, важливим припущенням є припущення про можливість коректного розподілу витрат на постійні і змінні.

3. Сукупні витрати та сукупний дохід є лінійними функціями обсягу виробництва відповідно середні витрати і ціна реалізації одиниці продукції залишаються незмінними, що дійсне лише в межах прийнятного діапазону обсягів виробництва.

4. Всі інші показники, окрім того, що аналізується, залишаються постійними.

Припускається, що змінюється лише той показник або та стаття витрат, що аналізується. Всі інші показники, наприклад, продуктивність, номенклатура продукції, технологія виробництва, рівень цін залишаються незмінними. Відповідно, якщо ці показники суттєво зміняться, то висновки, зроблені за результатами аналізу беззбитковості, будуть неточними.

5. Реалізується лише один виріб, номенклатура залишається постійною. Аналіз беззбитковості передбачає, продаж одного найменування товару, або, у разі продажу декількох видів продукції, реалізація буде здійснюватися відповідно до заздалегідь визначеної номенклатури. Тобто CVP аналіз може бути застосований в умовах виробництва одного продукту або постійного співвідношення декількох продуктів, комбінації їх продажу; якщо є зміни в такій комбінації, слід внести відповідні корективи до результатів попередніх розрахунків.

6. Обсяг реалізації дорівнює обсягу виробництва.

Припускають, що підприємство продає стільки продукції скільки виробляє. Тобто припускається, що постійні витрати, які мали місце за певний період, враховуються як витрати цього Періоду. В протилежному випадку враховані постійні витрати не будуть співпадати із фактичними постійними витратами. Сума врахованих постійних витрат дорівнює сумі фактичних витрат лише тоді, коли обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації.

Ці та інші припущення певною мірою обмежують можливості CVP - аналізу, однак свідоме його застосування дозволяє отримати необхідну інформацію для планування, ціноутворення і прийняття поточних рішень.

Дата добавления: 2014-01-04