Моделі управління матеріальними запасами

Завдання аналізу використання матеріальних запасів.

Необхідною умовою виконання планів з виробництва продукції. зниження її собівартості, збільшення прибутку, рентабельності є повне та своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту та якості.

Зростаючі потреби підприємства у матеріальних ресурсах можуть бути задоволені екстенсивним шляхом (купівлею або виготовленням великої кількості матеріалів) або інтенсивним (більш економним використанням наявних матеріальних ресурсів у процесі виробництва продукції).

Перший шлях веде до збільшення питомої ваги матеріальних витрат на одиницю продукції, хоча собівартість її може при цьому і знижуватися за рахунок збільшення обсягу виробництва та зменшення величини постійних витрат.

Другий шлях забезпечує скорочення питомої ваги матеріальних витрат і зниження собівартості одиниці продукції.

Завданнями аналізу забезпеченості та використання матеріальних ресурсів є:

1)оцінка реальності планів матеріально-технічного забезпечення, ступеню їх виконання та впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартості та інші показники;

2)оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів;

3)виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів з їх використання.

Джерелами інформації для аналізу використання матеріальних ресурсів є: план матеріально-технічного постачання, заявки, договори на постачання сировини та матеріалів, форми статистичної звітності про наявність і використання матеріальних ресурсів та про витрати на виробництво; оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання; відомості аналітичного обліку про надходження, витрачання та залишки матеріальних ресурсів тощо.

На будь-якому підприємстві сировина та матеріали, незавершене виробництво, готова продукція утворюють необхідну частину будь-якої виробничої діяльності підприємства. Необхідно правильно спрогнозувати обсяги реалізації до того, як приймати рішення щодо рівня запасів, що значно ускладнює завдання менеджера з управління запасами. Крім того, оскільки неправильні рішення негайно призводять до втрати в обсягах виробництва та реалізації або до надмірних витрат зі зберігання запасів, управління цим видом активів є важливим і водночас складним завданням.

Для управління матеріальними запасами застосовують наступні моделі:

- оптимальної партії замовлень;

- філософії своєчасності або JIТ - калькулювання.

Модель оптимальної партії замовлень. Оптимізація рівня виробничих запасів залежить від витрат, пов’язаних з придбанням запасів, які складаються з двох елементів: витрат зі зберігання і витрат з розміщення та виконання замовлень. Ці два елементи змінюються обернено пропорційно один одному: чим більші витрати зі зберігання оборотних засобів (наприклад, необхідні складські приміщення в достатній кількості), тим меншими є витрати на транспортування (не має необхідності зайвий раз користуватися послугами транспортних підприємств).

Першим етапом процесу управління є ідентифікація всіх витрат із доставки та зберігання запасів. Витрати можна поділити на три групи, що пов’язані із зберіганням запасів; оформленням замовлення, завантаженням, відправкою, транспортуванням і прийманням сировини та матеріалів, а також, пов’язані із недостачею запасів.

Витрати зі зберігання збільшуються пропорційно середнього розміру запасів. Величина запасів залежить від частоти їх поповнення.

Витрати на розміщення та виконання замовлень у більшості випадків є постійними. Наприклад, поштові витрати або витрати на міжміські телефонні переговори, налагодження обладнання та приймання партії, як правило, не залежать від розміру однієї партії. Тому зазначений елемент загальних витрат визначається як виробничі постійні витрати на розміщення замовлення та із приймання однієї партії і кількості партій на рік.

Основним питанням управління запасами є визначення вартості замовлення, строку та обсягу закупівлі матеріальних ресурсів. Для цього необхідно розрахувати оптимальний обсяг замовлення чи поставки, тобто економічний розмір замовлення (ЕРЗ).

Модель АВС. Залежно від грошових витрат матеріальні запаси поділяються на три класи: А, В і С. Для такого поділу необхідно скласти список товарно-виробничих запасів, де зазначити їх вартість. Потім найбільш дорогі запаси, сукупні витрати на придбання яких складають 80 %, позначаються літерою A. У кількісному виразі вони складають всього 15-20 % загального обсягу запасів, що зберігаються на складі. Наступні 15 % розміщуються під літерою B, всі інші 5 % - під літерою С.

Основне завдання розподілу - визначити запаси більшої вартості, щоб приділити найбільше уваги при аналізі та управлінні такими матеріальними запасами.

За запасами класу А детально визначаються розміри та моменти замовлень. Величина витрат на видачу й оформлення замовлень, на зберігання переглядаються кожен раз при розміщенні чергового замовлення. Встановлюється суворий контроль за регулюванням запасів.

За запасами класу В визначаються економічні розміри замовлень і момент видачі повторного замовлення; змінні витрати розглядаються один раз на квартал, на півроку. Таким чином, встановлюється звичайний контроль і отримується якісна інформація про запаси, що дозволяє відразу виявити основні зміни у використанні матеріальних запасів.

За запасами класу С жодних формальних розрахунків не робиться. Розмір повторного замовлення зазвичай розглядається таким чином, щоб поставки проводилися протягом 1-2 років. Перевірка наявних запасів проводиться періодично один раз на рік.

В моделі ABC виявляють, який вид товарних запасів коштує більше. Після цього для ресурсів класу А розраховують ЕРЗ і точно контролюють. На основі контролю систематично регулюють величину запасів. За запасами класу В обсяги їх переглядають один раз на квартал або півріччя. За ресурсами класу С обсяг повторного замовлення розраховують таким чином, щоб поставки здійснювались протягом 1-2 років, перевірка наявних запасів проводиться один раз на рік.

Модель планування матеріальних потреб. Для управління виробничими запасами застосовують і більш складні математичні моделі, наприклад моделі планування матеріальних потреб (ПМП). Вхідними даними для таких моделей є обсяг торгових угод, витрати на замовлення ресурсів та їх зберігання, інші витрати виробництва.

Планування матеріальних потреб - система, що пов’язує графіки придбання та виробництва, утворюючи безпосередньо систему формування собівартості. Система ПМП - це математична модель виробничого процесу. Вона конкретизує потреби в основних і другорядних матеріалах для даного виробничого графіку. Спочатку керівник визначає, які будуть торгові угоди, після цього порівнює їх з вимогами виробництва. Потім визначаються строки комплектації кожного підвиду збирання деталей і замовлення кожної деталі, яка закуповується.

Система ПМП буде ефективною тільки при застосуванні комп’ютера, який допомагає визначити відповідний час для придбання деталей і здійснення попереднього збирання, адже необхідно мати всі компоненти вчасно, але не набагато раніше, щоб не утворювалися надлишки товарно-матеріальних запасів.

Якщо поставки продукції та сировини неможливо передбачити, не слід розраховувати на математичну модель.

Модель «філософія своєчасності». Однією з систем управління запасами, є модель «філософія своєчасності» або JIT-калькулювання заснована на аналізі ЕРЗ, ABC і ПМП. Поставки «точно в строк» передбачають купівлю запасів з умовою, що їх доставка здійснюється до потреби в них або їх використання. Застосування цієї моделі сприяє скороченню втрат, що можуть виникнути у виробничому циклі. Керівництво намагається до мінімуму скоротити період перебування ресурсів на зберіганні та у виробництві, а також здійснювати контроль їх якості, що зменшує витрати.

Час перебування ресурсу у виробничому процесі можна скоротити різними шляхами, а саме: спрощенням технологічного процесу; застосуванням більш ефективного процесу, тобто здійсненням техніко-технологічних заходів. Значні резерви скорочення часу перебування ресурсу у виробничому процесі можуть бути реалізовані також шляхом здійснення організаційних заходів, одним з яких є навчання працівників.

Політика поставок «точно в строк» обґрунтовується також розрахунками чутливості оптимальної партії поставки на зміни у витратах на замовлення та збереження ресурсів.

Підприємства, які застосовують поставки «точно в строк», мають змогу здійснити наступні істотні зміни у практиці закупок:

- скорочення кількості постачальників кожного запасу з відповідним зменшенням часу переговорів;

- використання довгострокових контрактів із споживачами з мінімальною роботою з паперами, яка необхідна для кожної окремої операції;

- мінімальний вхідний контроль якості покупцем отриманих товарів. У початкових переговорах постачальники шукають інформацію про заохочення за поставку товарів високої якості в точному співвідношенні із замовленою кількістю;

- оплата постачальником проводиться за декілька поставок, а не за кожну окрему поставку. Комп’ютерне програмне забезпечення «поєднує» кожен отриманий документ з номером замовлення на покупку. Потім комп’ютерна програма додає обсяги поставок кожного з постачальників і виписується єдиний чек на кожного постачальника.

При цьому способі намагаються забезпечити ритмічні та часто повторювані поставки, що дає змогу відразу відправляти їх у виробництво. За рахунок цього досягається: мінімізація вкладень у сировину та матеріали; скорочення витрат на внутрішнє переміщення та збереження; скорочення ризику втрат якості матеріалів у процесі зберігання; зменшення складських витрат; скорочення загальновиробничих витрат насамперед за рахунок скорочення паперової роботи, втрат від браку.

Дата добавления: 2014-01-04