Моделі прийняття рішень прогнозування розвитку підприємств

В основі методів прогнозування лежать моделі, призначені для вивчення функціональних і жорстко детермінованих зв’язків, коли кожному значенню факторної ознаки відповідає визначене невипадкове значення результативного показника. Як приклад можна привести залежності, реалізовані в межах відомої моделі факторного аналізу фірми Дюпон. Використовуючи цю модель і підставляючи в неї прогнозні значення різних факторів, наприклад виручки від реалізації, оборотності активів, коефіцієнту фінансової залежності та інших, можна розрахувати прогнозне значення одного з основних показників ефективності - коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Іншим прикладом є форма звітності про фінансові результати, що є табличною реалізацією жорстко детермінованої факторної моделі, що пов’язує результативний показник (прибуток) з факторами (дохід від реалізації, рівень витрат, рівень податкових ставок тощо). У якості можливого підходу прогнозування використовується наступний приклад.

Ставиться задача виявити та дослідити фактори розвитку господарюючого суб’єкта і встановити ступінь їх впливу на різні результативні показники, наприклад прибуток. Для цього використовується імітаційна модель, призначена для перспективного аналізу формування та розподілу доходів підприємства. Ця модель є багатомірною таблицею найважливіших показників діяльності об’єкту в динаміці. В додатках таблиці знаходяться взаємопов’язані показники або в номенклатурі статей Звіту про фінансові результати, або в більш деталізованому вигляді. Ці дані містять результати прогнозних розрахунків за схемою «що буде, якщо». Іншими словами, в режимі імітації в модель вводяться прогнозні значення факторів у різних комбінаціях, в результаті чого, розраховується очікуване значення прибутку. За результатами імітації може вибиратися одна або декілька дій; при цьому значення факторів, що використовуються в процесі моделювання, будуть слугувати прогнозними орієнтирами наступних дій. Модель реалізується у комп’ютерному вигляді.

Описана модель може бути реалізована у два етапи:

Перший етап. Спеціаліст (фінансовий менеджер, економіст, бухгалтер) в межах вибраної версії і сценаріїв за роками готує кількісні дані для заповнення вихідної таблиці і проводить різні розрахунки шляхом зміни параметрів та змінних (знижки, ставки податку, відсотки за кредит тощо). При цьому в імітаційній моделі передбачені не лише розрахунки показників прибутку, а й можливе вирішення зворотної задачі - за заданим значенням прибутку визначаються значення основних параметрів і змінних (темпів росту товарообороту, рівень торгової націнки тощо).

Другий етап. Запропонований спеціалістом варіант (або варіанти) фінансової політики обговорюються при участі адміністрації та керівників шляхом проведення багаточислених розрахунків за допомогою імітаційної моделі.

Отримані в ході моделювання результати використовуються для середньострокового прогнозу (наприклад, на 2-3 роки), а більш довгий прогноз служить для цілей стратегічного управління та постійного корегування даних за роками.

Одним з ключових моментів для розробки прогнозних оцінок є облік:

а) рівня та динаміки інфляції;

б) складу та структури товарообороту.

Для цього в моделі необхідно враховувати використання різних відносних величин.

Імітаційне моделювання фінансово-господарської діяльності засноване на поєднанні формалізованих (математичних) методів і експертних оцінок спеціалістів та керівників господарюючого суб’єкту, але з перевагою останніх. Тому для розробки довгострокового пронозу зі сторони адміністрації необхідно включити 2-3 спеціаліста від різних служб і підрозділів підприємства.

Дата добавления: 2014-01-04