Сутність громадської думки

В узагальненому вигляді поняття «громадська думка» означає сукуп­ність поглядів індивідів стосовно певної проблеми. Згадуваний Едуард Бернайз називав громадську думку «поняттям, що описує ледь помітну, рухливу та нестійку сукупність індивідуальних суджень». Про­фесор Прінстонського університету Харвуд Чайлдз, проаналізувавши близько 40 відомих визначень громадської думки, найбільш вдалим вва­жає те з них, яке зробив Герман Бойл: «Громадська думка - це не назва чогось одного, а класифікація певної кількості чогось».

Щоб краще зрозуміти концепт громадської думки, її варто розклас­ти на два очевидні компоненти - громадськість і думка. Про громад­ськість як групу людей, об'єднаних спільними інтересами у певній ца­рині, ми вже докладно говорили. Що ж до думки, то вона, як вважаєть­ся, є виразом установки (ставлення) людини щодо певного конкретно­го питання. Коли установки набувають достатньої стійкості, вони спливають на поверхню як думки. Коли ж думки набувають достатньої стійкості, вони приводять до вербальних або діяльних актів.

Отже, громадська думка - сукупність думок індивідів щодо спіль­ної проблеми, яка зачіпає інтереси якоїсь групи людей. Інакше кажу­чи, громадська думка репрезентує собою своєрідний консенсус. Сам цей консенсус бере початок від збіжних установок людей щодо цієї проблеми. Намагання впливати на установки людини, тобто на те, як вона міркує щодо даної проблеми, як ставиться до неї - це і є першо­основою практики паблик рілейшнз.

Узагальнений підхід до розуміння громадської думки як до «збігу ін­дивідуальних думок певної кількості людей», хоч і не викликає особли­вих заперечень, проте дещо залишає осторонь ту якісно важливу обста­вину, що вона є громадською. Адже індивідуальне сприйняття реальнос­ті може репрезентувати або не репрезентувати консенсус («спільність мислення»), але саме цей консенсус набагато повніше репрезентує ті типи думок, які формуються внаслідок спілкування людей, котрі мають «почуття спільності». Тому громадська думка - це явище, яке більше, ніж просто сума точок зору, висловлених певною категорією індивідів.

Не зовсім вдалим є й ставлення до громадської думки лише як до ста­ну суджень, що притаманні певній сукупності індивідів. Адже громад­ська думка - не статичний, а динамічний процес висловлення, уточнен­ня та узгодження думок, в ході якого спільно виробляється напрямок дії.

Громадська думка виникає всередині групи людей, що спілкують­ся між собою, разом з'ясовують суть проблеми, її можливі соціальні наслідки та міркують, які дії необхідно здійснити. Незважаючи на те, що цей процес, безумовно, зачіпає особисті судження, все ж думки ін­дивідів щодо соціальної проблеми за своєю формою та змістом знач­но залежать від колективного (громадського) обговорення. Ось чому комунікація не випадково ставиться на один щабель з мисленням, що набуло певної форми (екстерналізувалося). Адже комунікація потре­бує «спільності мислення» і навпаки.

Щоправда, як теоретики, так і практики паблик рілейшнз, дослід­жуючи громадську думку, в дійсності роблять її статичний «фотозні­мок», ретельно фіксуючи окремі моменти, щоб потім описані в одно­му часі моменти порівняти з іншими часами. Більше того, дослід­ження піарменів надто часто зосереджуються в основному на спря­мованості та інтенсивності громадської думки, залишаючи поза ува­гою інші важливі деталі картини.

І це зовсім не випадково, оскільки практики паблик рілейшнз прагнуть мати справу з конкретною реальністю, тому що ставлять перед собою переважно прагматичні цілі: як спрямувати думку в ба­жаному напрямку тощо.

Тому, виходячи саме з таких позицій, фахівці з паблик рілейшнз здебільшого цікавляться такими характерними ознаками громадської думки:

Спрямованістю думки, що вказує на загальну якісну оцінку пробле­ми, повідомляє про налаштованість на неї у вигляді суджень типу: «позитивно-негативно-байдуже», «за-проти-не визначився», «за-проти-за умови». У своїй найпростішій формі на запитання анкети спрямованість думки фіксується відповіддю «так» або «ні». У цілому саме з'ясування спрямованості є основним і найпошире­нішим виміром громадської думки, що цікавить не лише піарменів.

Інтенсивністю думки, що є показником того, якої сили набуває думка людей незалежно від її спрямованості. Формою виміру ін­тенсивності (воднораз і спрямованості) громадської думки можуть бути відповіді респондентів на запитання анкети типу: «цілком згодний-згодний-мені байдуже-не згодний-повністю не згодний».

Стабільністю думки, що означає тривалість часу, протягом якого значна частина респондентів незмінно виявляє одну і ту ж спрямо­ваність та інтенсивність почуттів. Фіксація стабільності думки пот­ребує зіставлення результатів не менш як двох розведених у часі досліджень.

Інформаційною насиченістю, що вказує на те, яким обсягом знань щодо об'єкта думки володіють люди. Досвід доводить, що більш по­інформовані щодо проблеми люди висловлюють і чіткішу думку про неї; що ж до спрямованості думки таких людей, то її важко пе редбачити. Ті, хто мають більше знань і чіткішу думку, - діють пе-редбачуваніше щодо проблеми.

Соціальною підтримкою, яка є свідченням ступеня впевненості людей у тому, що їхні думки поділяються іншими в межах даного соціального середовища. Міра соціальної підтримки показує міру консенсусу людей із приводу проблем.

Дата добавления: 2014-01-04