Коорієнтація

Соціальний або міжособовий концепт громадської думки передба­чає два або більше орієнтованих індивіди, котрі вступають у комуніка­цію з приводу об'єкта, який викликає спільний інтерес. Тобто такі ін­дивіди є «коорієнтованими» на спільну проблему та один на одного.

Коорієнтація передбачає внутрішньоособові та міжособові елемен­ти комунікативних дій. Внутрішньоособовий збіг (конгруенція) свід­чить про міру, до якої точка зору однієї особи відповідає її оцінці що­до точки зору іншої особи з одного і того ж питання. Дану ситуацію інколи називають «усвідомленою узгодженістю». На її підставі особа виробляє загальну лінію стосунків з іншою особою та спонтанно реа­гує на неї під час взаємодії.

Ступінь точності, з яким ви оцінюєте думки іншої особи, відповід­но зумовлює ваші дії. Кожний може пригадати випадки, коли позицію іншої особи щодо якоїсь спільної проблеми не так зрозуміли. Отже точність - це міра, до якої ваша оцінка збігається з думками іншої особи. Оскільки це вимагає порівняння спостережень різних людей, то можна стверджувати, що точність є міжособовим явищем.

Інші явища міжособового характеру - це згода і розуміння. Згода -це ступінь, до якого двоє або більше осіб поділяють одну й ту ж оцін­ку щодо спільної проблеми. Розуміння - ступінь збігу визначень, тлу­мачень двох або більше осіб. Із точки зору питання індивідуальної орі­єнтації, про яке йшлося вище, згоду можна порівняти зі схильністю, а розуміння - зі стійкістю.

Індивідуальні орієнтації, що складають основу установки, обумов­люються, формуються в кожної особи, виходячи з ряду ознак та обс­тавин її життя:

Особистісні - фізичні та психологічні особливості індивіда, вклю­чаючи зріст, вагу, вік і соціальний статус.

Культурні - оточення та уклад життя конкретного району або ге­ографічної місцевості, наприклад та або інша країна, міська чи сільська місцевість тощо. Кандидати на виборні політичні посади, розробляючи свої програми, як правило, беруть до уваги конкрет­
ні культурні особливості тих регіонів країни, де вони балотуються.

Освітні- рівень та якість освіти індивіда. Сьогодні, щоб привернути увагу дедалі більшої кількості людей, скажімо з вищою освітою, спіл­кування з такою громадськістю стає дедалі диференційованішим.

Сімейні - походження людей. Відомо, що діти сприймають смаки, упередження, політичні уподобання та багато іншого від своїх батьків. Фахівці доводять, що більшість знань діти набувають про­тягом перших семи років життя, і мало хто буде заперечувати визначальну роль сім'ї у формуванні їхніх установок.

Релігійні- система вірувань у Бога або надприродні сили. Релігій­ність відроджується постійно. Наприклад, після багатьох десяти­літь нав'язування атеїзму релігійні пристрасті в постсоціалістичних країнах відновилися з новою силою.

Соціально-класові - становище у суспільстві. Зі зміною соціального статусу людей змінюються й їхні установки. Наприклад, студенти вузів, які мало турбуються про заробіток на життя, коли вчаться, різко змінюють свої установки щодо цього, як тільки потрапляють на ринок праці.

Національні, расові - етнічна або расова належність, походження
людини дедалі більше справляють вплив на формування її
ставлень.

Урахування цих характерних ознак та обставин допомагає ефек­тивніше впливати на формування установок. Крім того, тут важливу роль відіграють і досвід людини, і належність до певної соціальної групи, тієї або іншої політичної чи громадської організації. Останні дослідження довели, що установки та типи поведінки людей мають ще й ситуаційний характер, тобто на них впливають специфічні проб­леми за особливих обставин. Та все ж, коли різні особи за одних і тих же обставин приходять до однієї й тієї ж думки, народжується консен­сус або громадська думка.

Дата добавления: 2014-01-04