Тема 10. Валютний курс

План

План

План

План

Питання до самоконтролю

1. Що таке грошова система?

2. Назвіть елементи грошової системи.

3. За якими ознаками класифікують грошові системи?

4. За яких грошових систем в обігу знаходились повноцінні монети? існують повноцінні монети в сучасному грошовому обігу України?

5. Чим саморегульовані грошові системи відрізняються від регульованих?

6. Які різновиди саморегульованих грошових систем Ви знаєте?

7. Назвіть форми золотого монометалізму. Що таке демонетизація золота?

8. Що таке національна грошова система? Дайте характеристику елементів національної грошової системи.

9. В межах якої зі складових економічної політики здійснюється державне регулювання грошового обороту?

10. У чому різниця між фіскально-бюджетною та грошово-кредитною політиками?

11. Які типи грошово-кредитної політики Ви знаєте?

12. Хто є реалізатором грошово-кредитної політики в Україні.

13. Які цілі та інструменти грошово-кредитної політики Ви знаєте?

14. Що таке монетизація бюджетного дефіциту? Які способи монетизації бюджетного дефіциту Ви знаєте?

15. Що таке монетизація ВВП? Як визначається показник монетизації ВВП?

Тема 5 Інфляція і грошові реформи

5.1 Сутність, види та закономірності розвитку інфляції

5.2 Причини інфляції

5.3 Економічні та соціальні наслідки інфляції

5.4 Державне регулювання інфляції

5.5 Сутність та види грошових реформ

5.6 Особливості проведення грошової реформи в Україні

5.1 Сутність, види та закономірності розвитку інфляції

Інфляція - це процес знецінення грошей внаслідок їх надмірного випуску та переповнення ними каналів грошового обігу.

Закономірності виникнення інфляції

1 стадія		2 стадія
Темпи зростання пропози- ції грошей випереджають знецінення грошей, але це випередження поступово зменшується, наближаю-чись до вирівнювання	Темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання їх пропозиції

Вимірювання інфляції:

1. Індекс споживчих цін (1СЦ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для споживання, та розраховується за формулою:

ІСЦ =Вартість''споживчого кошика" в поточному роцііТ- Р\ §₀) / Вартість "споживчого кошика" в базовому році{Т Р_о £₀)*100%, (5.1)

де Р_о і Р-, ~ ціни одиниці товарів (послуг) базового і звітного періодів;

§₀ - кількість товарів у "споживчому кошику" базового періоду

2.Індекс ціп виробника (ІЦВ) характеризує зміну в часі загального рівня цін на засоби виробництва, які купують підприємства для виробничого споживання та розраховується за формулою агрегатного індексу цін Ласпейреса: ІЦВ=Р₁q₀/ Р₀q₀ (5.2)

Класифікація видів інфляції

1 критерій		2 критерій		3 критерій
За формами прояву	За темпами зне-цінення грошей	За чинниками, що спричиняють інфляцію

Цінова інфляція

повзуча

Інфляція витрат

Інфляція зао- щаджень

помірна

Інфляція попиту

девольвація

Галопуюча

Гіпер інфляція

Рис. 5.1. Критерії класифікації видів інфляції

Цінова інфляція - це інфляція, що проявляється у формі зростання цін.

Інфляція заощаджень - знецінення грошей проявляється у зростанні вимушених заощаджень при зафіксованих державних цінах і доходах.

Девальвація - знецінення національних грошей проявляється у зниженні їх курсу до іноземних валют.

Повзуча інфляція характеризується зростанням маси грошей в обороті з незначним зростанням цін (до 5% на рік).

Помірна інфляція проявляється у прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін у межах від 5% до 20% на рік, що спонукає економічних суб'єктів вживати адаптаційних заходів.

Галопуюча інфляція характеризується стрибкоподібним, неравномірним зростанням цін (20-50% на рік, інколи 100% на рік). Підвищення цін стає непередбачуваним і не піддається регулюванню.

Гіперінфляція характеризується надзвичайно високими темпами зростан­ня цін - більш як 100% на рік, гроші починають втрачати свої функції, падає їх роль в економіці, поширюється бартер, порушуються фінансові та кредитні механізми.

Інфляція витрат спричиняється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат.

Інфляція попиту спричиняється тиском на ціни з боку грошей внаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможнього попиту на товарних ринках.

5.2 Причини інфляції

Причини інфляції:

1.Зовнішні

- зростання цін на світовому ринку

- скорочення надходжень від експорту

-від'ємне сальдо зовнішньоторгівельного балансу

-структурні світові кризи, пов'язані зі

зменшенням природних ресурсів

- війни

- зростання зовнішнього боргу

2.Внутрішні

- надмірна емісія грошей

- криза державних фінансів

- монопольне положення великих підприємств (необгрунтоване підвищення цін на товари та послуги)

- необгрунтоване підвищення заробітної плати без урахування росту її продуктивності

- надмірні військові витрати

- деформація економіки

- активізація "тіньової" економік.

5.3 Економічні та соціальні наслідки інфляції

Наслідки інфляції

соціальні

економічні

Соціальні:

• Зменшення доходів у тих верств населення, що живуть за рахунок бюджетних коштів;
• Зменшення доходів у пенсіонерів;
• Зменшення доходів у осіб, що живуть за рахунок виплат по соціальному страхуванню;
• Знецінення заощаджень;
• Зниження життєвого рівня населення із фіксованими доходами;
• Невпевненість працівників щодо працевлаштування;
• Невпевненість підприємців щодо перспектив свого економічного становища;
• Скорочення платоспроможного попиту населення;
• Зростання соціальних суперечностей у суспільстві.

Економічні:

• Скорочення обсягів виробництва товарів та послуг, посилення диспропорційності розвитку економіки;
• Зниження обсягів інвестицій, скорочення нових капіталовкладень, спад науково-технічного прогресу;
• Розбалансування банківської системи;
• Скорочення обсягів міжгосподарського кредитування;
• Поширення бартерних операцій;
• Девальвація національної валюти;
• Зменшення реальної вартості державних доходів;
• Здійснення неконтрольованої емісії грошей;
• Дезорганізація зовнішньоекономічних звязків, стримання припливу іноземного капіталу, погіршення-платіжного балансу країни.

5.4 Державне регулювання інфляції

Антиінфляційна політика – це комплекс заходівщодо державного регулювання економіки, які спрямовані на боротьбу з інфляцією.

Антиінфляційна політика

Дефляційна політика		Політика доходів
Включає ряд методів обмеження платоспро-можного попиту через фіскально-бюджетний і кредитно-грошовий механізм: · Скорочення державних витрат; · Посилення податкового тиску; · Випуск державних цінних паперів; · Кредитна рестрикція; · Лімітування випуску готівки.	Передбачає державний контроль над заробітною платою та цінами: Фіксація заробітної плати; Фіксація цін на товари та послуги; Встановлення темпів росту заробітної плати та цін у певних межах; Повноваження жорскої антимонопольної політики

5.5 Сутність та види грошових реформ

Грошова реформа – це повна чи часткова перебудова грошової системи, яку проводить держава з метою оздоровлення чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту.

Грошові реформи

1. За глибиною реформаційних заходів

2. За повнотою здійснюваних змін у грошовій системі

3. За характе-ром обміну старих грошей на нові

4. За поряд-ком введен-ня в обіг нових грошей

Структурні

Часткового типу

Формальні

Деномінаційні

Конфіскаційні

Неконфіскаційні

Одномонетні

Паралельного типу

Рис. 5.2. Класифікація грошових реформ

Структурні грошові реформи передбачають не лише впровадження в обіг нової грошової одиниці, а й структурну перебудову, в економіці, держевних фінансах, банківський і валютній системах.

Реформи чистого типу заводяться до зміни окремих елементів грошової системи, а структура економіки та грошово-кредитних відносин залишаються незмінними.

Формальні реформи – купюри одного зразка замінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін залишається незмінним.

Деномінаційні реформи – здійснюється деномінація грошей у бік збільшення грошової одиниці.

Класифікаційні реформи – співвідношення обміну грошей диферентціюється залежно від суми запасу грошей, форми їх зберігання та статусу власника.

Неконфіскаційні реформи – зміна запасів грошей, доходів і цін для всіх економічних субєктів здійснюється за єдиним співвідношенням.

Одномоментні реформи – введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк (7-15 днів).

Реформи паралельного типу – випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово і вони функціонують в обігу паралельно зі старими купюрами.

Види грошових реформ

деномінація

нуліфікація

девольвація

револьвація

Обмін старих грошових знаків на нові проводиться в певній пропозиції з одночасним перерахування у цій же пропорції всіх грошових показників		Старі грошові знаки оголо-шування недійсними і вилучаються з обороту, а в обіг випус-каються нові гроші		Офіційне підвишення державою курсу національної валюти щодо іноземних валют		Офіційне підвишення державою курсу національної валюти щодо іноземних валют

Особливості грошової реформи

Багаточинникова зумовленість

Цільове спрямування

Довготривалість

Застосування тимчасових грошей

Створення механізму монетарного регулювання

Соціальна спрямованість

Багаточинникова зумовленість – з 1991р. Україна стала незалежною державою і за статусом повинна була мати власну грошову систему, здатну забезпечувати емісію національних грошей і регулювання грошового обороту.

Цільове спрямування:

· Створити національну грошову систему;

· Забезпечити сталість національної грошової одиниці;

· Сформувати методи та інструменти ринкового регулювання грошового обороту і грошового ринку.

Довготривалість - розпочалася 01.1 992р., закінчилась 09.1996р.

Етани проведення реформи в Україні

І етап 01.92р.- 11.92р.

У готівковий обіг випу­щено купоно-карбо-ванець і законодавчо забезпечено його функціонування

II етап 11.92р. -08.96р.

Український купоно-карбованець визнано тимчасовою національною валютою і створено економічні та фінансові передумови її функціонування

III етап 09.1996р.

Завдяки подоланню гіпер­інфляції, трансформації економіки, запровадженню в практику інструментів монетарного регулю­вання грошова реформа завершилась введенням в обіг постійної грошової одиниці – гривні.

Створення нового механізму монетарного регулювання:

- лібералізовано механізми ціно- та курсоутворення;

- сформовано грошовий ринок (кредитний, валютний, ринок цінних паперів);

- запроваджено монетарні інструменти регулювання кількості грошей (облікова політика, обов'язкове резервування, операції на відкритому ринку).

Соціальна спрямованість - офіційна концепція реформи базувалась на принципах "повної прозорості" та "нсконфіскаційності". При випуску в обіг гривні була проведена деномінація за співвідношенням 1:100000 цінових показників та запасів грошей (готівкових і безготівкових) для всіх категорій юридичних та фізичних осіб.

Питання для самоконтролю

1. Що таке інфляція? Які стадії виникнення інфляції Ви знаєте?

2. За допомогою яких показників вимірюється інфляція?

3. За якими критеріями класифікують інфляцію?

4. Що таке цінова інфляція? Які ще форми прояву інфляції Ви знаєте?

5. Назвіть види інфляції. Який з перелічених видів інфляцій не має негативних наслідків для економіки країни?

6. Які зовнішні причини можуть сприяти посиленню інфляційних процесів у державі?

7. Які внутрішні причини впливають на прискорення інфляційних процесів?

8. У чому полягає різниця між' соціальними та економічними наслідками інфляції?

9. Що таке антиінфляційна політика? Які методи антиінфляційної політики Ви знаєте?

10. Що такс грошова реформа?

1 1.Які класифікаційні ознаки грошових реформ Ви знаєте?

12.Які види грошових реформ Ви знаєте?

13.У чому проявились особливості проведення грошової реформи в Україні?

14. Чому грошова реформа в Україні здійснювалась протягом 5 років?

15. Охарактеризуйте грошову реформу 1996р. за класифікаційними ознаками та видами.

Тема 7 Центральні банки

7.1 Призначення, статус та основи організації центрального банку

7.2 Основні напрями діяльності центрального банку

7.3 Походження та розвиток центрального банку

7.4 Становлення центрального банку в Україні

7.1 Призначення, статус та основи організації центрального банку

Головне призначення ЦБ – це управління грошовим оборотом з метою забезпечення неінфляційного розвитку економіки.

Реалізація призначення ЦБ в економічній системі здійснюється через роль:

• Емісійного банку;
• Банку банків;
• Органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.

Правовий статус ЦБ – це державний орган управління з покладеними на нього особливими завданнями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності.

Правовий статус ЦБ повязаний із вирішенням питань щодо його діяльності, а саме:

• Визначення на законодавчому рівні завдвнь і напрямів діяльності ЦБ;
• Формування статутного капіталу ЦБ;
• Визначення взаємовідносин ЦБ з органами державної влади;
• Порядок призначення і звільнення керівного складу ЦБ.

Правові акти

Закон про ЦБ

Статут ЦБ

Закони про банки

Валютне законодавство

Рис.7.1 Законодавчо-нормативні акти,що закріплюють правовий статус ЦБ

Статутний капітал ЦБ

Увесь статутний капітал належить державні (Франція, Німеччина)

Частка статутного капіталу належить державі, а частка перебуває у власносі акціонерів (Австрія)

Увесь статутний капітал є власністю приватних акціонерів (США, Італія)

Рис. 7.2. Порядок формування статутного капіталу ЦБ

Організаційна структура ЦБ визначається формою державного устрою країни, національними традиціями і особливостями банківського законодавства.

Організаційна структура ЦБ

Федоративний устрій держави (США)		Унітарний устрій держави (Японія)
ФРС: · Рада керуючих 7 осіб; · 12 федеральних резервних банків; · Федеральний комітет відкритого ринку; · Федеральна консуль- таційна рада	ЦБ (55% капіталу є державною власністю): Правління ЦБ (9 осіб)

Рис. 7.3. Основи організації ЦБ залежно від форми державного устрою країни

7.2 Основні напрями діяльності центрального банку

Напрями діяльності ЦБ

1. емісійний центр готівко-вого обороту

2.банк банків

3. орган бан-ківського регулювання та нагляду

4. банкір і фінансовий агент уряду

5. провід-ник монетарної політики

Рис. 7.4. Основні напрями діяльності ЦБ

1. Емісійний центр готівкового обороту – в історичному плані, саме потреба в централізації банкнотної емісії спричинила надання одному з банків статусу центрального банку. У сучасних умовах в усіх країнах банкнотна емісія має фідуціарний характер, а в якості забезпечення використовуються державні цінні папери.

Банкнотна емісія, що не забезпечується золотим запасом банку, називається фідаціарною.

ЦБ як емісійний центр

• Користується монопольним правом емісії банкнот і розмінної монети;
• Організовує виготовлення грошей;
• Регулює кількість грошей в обороті;
• Вилучає з обігу фальшиві та зношені гроші та здійснює їх утилізацію.

2.Банк банків – ЦБ забезпечує касове, розрахункове та кредитне обслуговування комерційних банків.

3.Орган банківського регулювання та нагляду у більшості країн з ринковою економікою законодавчі й нормативні акти, що регламентують діяльність ЦБ, покладають на нього відповідальність щодо регламентування банківської діяльності.

Цб як орган банківського регулювання

Використання мо- нетарних інстру-ментів з метою впливу на обсяг і структуру банківських резер- вів, а також на рі- вень % ставок

Ухвалення поло-жень, що регламентують діяльність банків у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив

Застосування пре-вентивних і проте-кційних заходів, які спрямовані на забезпечення ста-більного функціо-нування банківсь-кої системи та проведення ефек-тивної політики

Превентивні заходи		Протекційні заходи
Вимоги щодо розміру та структури капіталу; Вимоги щодо ліквідності; Обмеження на деякі види діяльності.	Рефінансування комерційних банків; Створення систем гарантування банківських депозитів; Формування банками резервів для відшкодування можливих втрат від проведення активних операцій.

Під банківським наглядом розуміють мониторинг процесів, що відбуваються в банківській системі на різних стадіях функціонування банків-з моменту їх створення, до моменту ліквідації.

ЦБ як орган банківського нагляду

• Визначення вимог та умов, що є обовязковими для отримання ліцензії і здійснення нагляду за дотриманням цих вимог та умов;
• Забезпечення регулювання банківської діяльності з метою мінімізації банківських ризиків;
• Отримання від банків звітність для контролю та нагляду за їх діяльністю;
• Здійснення інспекційних перевірок у банках;
• Застосування заходів примусового впливу щодо проблемних банків;
• Призначення діяльності неплатоспроможних банків, проведення їх реорганізації або ліквідації.

4. Банкір і фінансовий агент уряду – ЦБ є головним банком щодо проведення фінансових операцій та радником уряду з питань монетарної та фіскальної політики.

ЦБ як банкір і фінансовий агент уряду

• Здійснює касове виконання державного бюджету;
• Веде рахунки уряду;
• Здійснює емісію державних боргових зобовязань та їх розміщення на вториному ринку;
• Вживає заходи щодо підтримання курсу державних цінних паперів;
• Обслуговує державний борг, використовуючи наступні методи:

- податкове фінансування;

- боргове фінансування;

- фінансування шляхом емісії грошей.

5. Провідник монітарної політики – ЦБ визначає та реалізує грошово-кредитну політику держави.

ЦБ як провідник монетарної політики

Цілі монетарної політики		Інструменти монетарної політики
- стратегічні - проміжні - тактичні	- політика відкритого ринку - облікова політика - політика обовязкових резервів - селективні інструменти

7.3 Походження та розвиток центрального банку

Створення центральних банків

Еволюційні шляхи		Законодавчі шляхи
Поступове перетворення комерційного банку, який мав статус емісійного, у ЦБ. Банк Англії – засновано у 1694р.; Банк Франції – засновано у 1800р.; Державний банк Росії – засновано у 1860р. Набув статусу емісійного в результаті проведення грошової реформи 1 1895-1897рр., за якою Росія перейшла до золотомонетного стандарту	ЦБ створюється на основі спеціального закону, який передбачає особливий статус банку з моменту його заснування. Цей шлях є характерним;: - для розвитку країн, у яких не існує єдиного емісійного банку (США); - для колишніх колоній, які після отримання незалежності будували власну банківську систему; - для постсоціалістичних країн, якіпроводили реформування банківської системи за принципів дворівневої побудови.

Рис.7.5. Шляхи створення ЦБ

Напрями розвитку ЦБ в епоху глобалізації світових ринків

1 напрям		2 напрям		3 напрям
Співробітництво на міждержавному рівні	Співпраця з міжнародними кредитно-фінансовими організаціями	Створення наднаціональних ЦБ

7.4 Становлення центрального банку в Україні

Законодавчо нормативна база, що регламентує діяльність ЦБ України
Назва законо-давчого акту	Рік прий-мання	Характеристика основних положень
ЗУ «Про банки і банківську діяльність»	1991р.	Утворено ЦБ – Національний банк України (НБУ) та закладено основи дворівневої банківської системи, яка включає: - ЦБ як головний банківський інститут держави; - Комерційні банки;
Конституція України	1996р.	Закріплено основи правового статусу НБУ як ЦБ країни та надано право законодавчої ініціативи у ВРУ
Зу «Про Національний банк України»	1999р.	Посилено належний статус НБУ віб владних структур у межах проведення монетарної політики та підвишено відповідальність за розвязання макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері, насамперед: - підтримка сталості національної валюти; - забезпечення стабільності функціонування банківської системи

Складові системи НБУ (структурні елементи)

- Центральний апарат

- Територіальні управління

- Розрахункові палати

- Банкнотно-монетний двір

- Фабрика банкнотного паперу

- Державна скарбниця

- Центральне сховище грошей

- Спеціалізовані підприємства та установи, необхідні для забезпечення діяльності банку

- Банківські навчальні заклади

Функції НБУ

Емісійний цетр

Банк банків

Регулювання банківської діяльності та нагляду

Банкір урябу

Провідник монетарної політики

НБУ

Рада НБУ		- Розроблення засад грошово-кредитної політики; - Затвердження кошторису Нбу - Затвердження бугалтерского балансу банку - Право застосовувати вето щодо рішень Правління банку
Складається з 15 осіб: 7 членів призначає ВР 7 членів призначає Призидент Строк повноважень 7 років Голову НБУ призначає ВР за поданям призидента на 5 років

Правління НБУ		- Забезпечення реалізації монетної політики через інструменти грошово-кредитного регулювання - Здійснення емісії грошей - Визначення основ формування НБУ - Видача нормативних актів
Кількісний та персональний склад формується Головою НБУі затверджується радою НБУ

Рис. 7.6. Система управління НБУ

1. Незалежності

2.Президентського та парламентського контролю

3.Централізації

Основні принципи функціонування НБУ

4. Економічної самостійності

5. Єдності системи банку

6. Вертикальної структури управління

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає головне призначення ЦБ?

2. Які законодавчо-нормативні акти закріплюють правовий статус ЦБ?

3. Які особливості щодо формування статутного капіталу ЦБ Ви можете назвати?

4. Чи залежить організаційна структура ЦБ від форми державного устрою країни? Наведіть приклади організації ЦБ для країн з різною формою державного устрою.

5. Які основні напрями діяльності ЦБ Ви знаєте?

6. Що таке фідуціарна емісія?

7. Чим централізована платіжна система відрізняється від децентралізованої?

8. Чим превентивні заходи щодо забезпечення стабільного функціонування банківської системи відрізняються від протекційних?

9. Що таке банківський нагляд і чим він відрізняється від банківського регулювання?

10. Які методи використовує ЦБ при обслуговуванні державного боргу країни? У чому переваги на недоліки перелічених методів?

11. Які інструменти монетарної політики використовує ЦБ у своїх регулятивних діях?

12. Які шляхи створення ЦБ Ви можете назвати? У чому принципові відмінності еволюційного шляху від законодавчого?

13. Назвіть напрями розвитку ЦБ в епоху глобалізації світових ринків. У чому полягає головне завдання ЄСЦБ?

14. Які основні законодавчо-нормативні акти регламентують діяльність НБУ?

15. Які складові елементи входять до структури НБУ?

16. Які керівні органи входять до системи управління НБУ?

17. Назвіть принципи функціонування НБУ? Чи підпорядкований НБУ Президенту, ВР, уряду?

18. Які функції виконує НБУ?

Тема 8 Комерційні банки

8.1 Поняття, призначення та класифікація комерційних банків

8.2 Походження та розвиток комерційних банків

8.3 Основи організації та специфіка діяльності комерційних банків

8.4 Характеристика банківських операцій

8.5 Стабільність банків і механізм її забезпечення

8.1. Поняття, призначення та класифікація комерційних банків

Комерційний банк (у широкому розумінні) - це будь-який фінансовий посередник грошового ринку, що функціонує на другому рівні банківської системи.

Комерційний банк (у вузькому розумінні) - це фінансовий посередник грошового ринку, який виконує комплекс базових банківських операцій та має за мету отримання максимального прибутку.

Призначення комерційних банків

- надання кредитів юридичним та фізичним особам;

- розрахунково-касове обслуговування клієнтів;

- залучення та розміщення коштів юридичних та фізичних осіб;

- випуск платіжних документів та цінних паперів;

- купівля, продаж та зберігання державних цінних паперів і

цінних паперів інших емітентів;

- видача доручень, гарантій;

- купівля та продаж іноземної валюти;

- купівля та продаж монетарних металів;

- касове виконання державного бюджету;

- надання банківських послуг.

Класифікація комерційних банків

За формою власності

За органі-заційно-правовою формою діяльності

За роз-міром капіта-лу

За фі-лійною мере-жею

За діа-пазоном здійсню-ваних операцій

За те-рито-ріаль-ністю

За прина-леж-ністю до країн

8.2. Походження та розвиток комерційних банків

Етапи розвитку банків	Характеристика здійснюваних банківських операцій
Стародавні Вавилон, Греція, Рим	Роль банків виконували храми, які приймали гроші на зберігання і видавали позички під процент та заставу майна або боргові розписки.
Середні віки: 1171р. Х1У-ХУ ст.	Зародження банківництва: Засновано банк Венеції Завдяки розвитку торгівлі банки створюються купцями у багатьох Європейських країнах. їх основним призначенням було кредитування товаровиробників та здійснення розрахунків. Повноцінні гроші в банківських операціях витісняються борговими розписками та записами на рахунках, що призводить до появи банкнот, векселів, чеків і впровадження практики безготівкових розрахунків та розвитку "жиробанків"
XVII - XIX ст.	Розвиток капіталістичного виробництва зумовив перехід від діяльності банків, що базувалась на емісії банкнот та наданні позичок з власних коштів, до кредитування за рахунок залучених коштів у формі клієнтських вкладів. Швидко розвиваються пасивні операції, пріоритетним стає посередництво у платежах та кредитуванні. Власний капітал банків слугує фондом, що гарантує вклади клієнтів і платоспроможність банківських установ.
Кінець XIX ст. -початок XX ст.	Посилюється концентрація банків, яка відбувається шляхом інтенсивного зростання великих банків, об'єднання банків, поглинання одних банків іншими. У більшості капіталістичних країн провідні позиції на ринку позичкових капіталів зайняли декілька мегабанків, які налічували сотні філій і мали тісні зв'язки з промисловими монополіями.
70-80 р.р. XX ст.	Поширюється міжнародна діяльність великих банків, з'являються транснаціональні банки, утворюються банківські консорціуми.
XXI ст.	Роль комерційних банків проявляється в наступному; - забезпечують передання грошового капіталу зі сфер накопичення до сфери використання; - перерозподіляють капітал за сферами і галузями виробництва; - забезпечують економію суспільних витрат обігу; - сприяють подальшому зростанню концентрації виробництва і капіталу; - мобілізують капітали, необхідні для інвестицій та розширенню виробництва; - реалізують грошово-кредитну політику держави, а через неї впливають на економічні процеси в суспільстві; - перетворюються на суспільні інститути, від діяльності яких значною мірою залежить економічне благополуччя держави і кожної людини зокрема.

11.3. Основи організації та специфіка діяльності комерційних банків

1. Акумулювання певної суми грошей на тимчасовому рахунку НБУ

2. Подання до регіонального управління (РУ) НБУ пакета документів (заявапро реєстрацію, установчі документи, економічне обгрунтування)

3. Розгляд РУ НБУ пакета реєстраційних документів про створення комерційного банку

4. Передача документів звідповідним висновком до центрального апарату НБУ на розгляд комісії з питань нагляду і регулювання діяльності банків або Правлінню НБУ

5. Рішення про можливість створення комерційного банку

Рис. 8.1 Етапи реєстрації комерційного банку

Розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку

Для місцевих кооперативних банків		Для комерційних банків, які здійснюють свою діяльність на території однієї області		Для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї країни
1 млн.євро	3 млн. євро	5 млн. євро

Рис. 8.2. Мінімальний розмір статутного капіталу комерційного банку відповідно до нормативних вимог НБУ

Ліцензування діяльності комерційного банку

Заява про ліцензування

Обсяг капіталу банку

Дотримання економічних нормативів діяльності

Висновки аудиторської фірми про фінансовий стан засновни­ків

Відомості про професійну придатність керівників

Загальні збори акціонерів (учасників)

Спостережна рада банку

Ревізійна комісія

Правління банку

Голова правління

Управління банку

1- управління прогнозування діяльності банку;

2 - управління маркетингу, розвитку банку і зв'язків з клієнтурою;

3 - кредитне управління;

4 - валютне управління;

5 - управління депозитних та вкладних операцій;

6 - управління цінних паперів, інвестиційної та біржової діяльності;

7 - управління розрахунково-касового обслуговування;

8 - управління посередницьких операцій;

9 - управління філіями банку;

10 -- управління аналізу і статистики;

11 - управління автоматизації;

12 - служби банку (відділ кадрів, бухгалтерія, юридичний відділ,

адміністративно-господарський відділ).

Рис.8.3. Типова організаційна структура універсального комерційного банку

Комерційні банки

Універсальні

Спеціалізовані

Банки з клієнтсь- кою спеціалі-зацією

Банки із галузевою спеціалі-зацією

Банки з функ-ціональ-ною спеціа-лізацією

Ощадні банки

Інвес-тиційні банки

Іпотечні банки

Рис. 8.4. Класифікація комерційних банків залежно від діапазону операцій

Універсальними називають банки, які виконують широке коло операцій та охоплюють багато секторів грошового ринку.

Спеціалізованими називають банки, які виконують окремі операції чи функціонують у вузькому секторі грошового ринку та понад 50% їх активів є активами одного типу.

Банки з клієнтською спеціалізацією обслуговують певний тип клієнтури: кооперативи - кооперативні банки; біржові структури - біржові банки; страхові інституції - страхові банки. В Україні до банків з клієнтською спеціалізацією належать кооперативні банки, які обслуговують переважно малий і середній бізнес.

Банки із галузевою спеціалізацією обслуговують переважно юридичних і фізичних осіб у межах певної галузі господарства.

Функціональна спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують переважно спеціалізовані операції (інвестиційні, іпотечні, ощадні тощо), мають певні особливості щодо формування активів та пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою.

Ощадні банки (у країнах з розвинутою ринковою економікою) - це невеликі кредитні установи, які функціонують у регіональному просторі (у межах міста, землі, штату тощо) і головними клієнтами яких є населення.

Інвестиційні банки здійснюють мобілізацію довгострокового позичкового капіталу шляхом емісії та розміщення зобов'язань (облігацій, сертифікатів, векселів) і надають його юридичним особам та державі у тимчасове користування.

Іпотечні банки спеціалізуються на видачі довгострокових позичок під заставу нерухомості (земля, будівля тощо), а свою ресурсну базу формують за рахунок власних коштів та випуску іпотечних облігацій.

8.4. Характеристика банківських операцій

Банківські операції — це діяльність банку, що пов'язана з виконанням банківських функцій.

Банківські операції

Пасивні

Активні

Банківські послуги

Рис.8.5 Групування банківських операцій

Пасивні операції - це операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси.

Ресурси банку - це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні й використовуються для забезпечення діяльності банку.

Ресурси комерційного банку

Власні

Основний капітал:

■ статутний фонд;

■ резервний фонд;

■ нерозподі­лений при­буток мину­лих років

■ спеціальні фонди, що утворюються за рахунок прибутку.

Додатко­вий капітал:

• резерви на страхуван­ня банків­ських ризи­ків;

■ нерозподі­лений при­буток.

Запозичені

■ депозити до запитання; строкові депозити;

■ депозитні сертифікати;

■ ощадні сертифікати;

• банківський вексель.

■ міжбанківські кредити;

- кредити ЦБ;

• випуск облігацій.

Активні операції - це операції, які пов'язані із розміщенням і використанням власних, залучених і запозичених коштів для одержання прибутку.

Активні операції банків

Кредитні операції

Інвестиційні операції

полягають у проведенні означають вкладення коштів

комплексу дій, пов'язаних у цінні папери підприємств

із наданням банківських усіх форм власності з

позичок відповідно до метою отримання додаткового

принципів строковості, доходу

цільового характеру,

забезпеченості та платності

Банківські послуги - це певні дії банку, спрямовані на задоволення потреб клієнта, які не пов'язані із залученням додаткових ресурсів та мають на меті збільшення доходу від банківської діяльності.

Банківські послуги

Традиційні

Нетрадиційні

- депозитні - лізингові

- кредитні - факторингові

- розрахунково-касове - трастові

обслуговування - гарантійні

- валютні - посередницкі

- аудиторські

8.5. Стабільність банків і механізм її забезпечення

Банківська стабільність означає здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для. нормального функціонування у конкурентному середовищі.

Прибутковість як елемент банківської стабільності залежить від спів­відношення доходів та витрат банку.

Показники прибутковості банку

Прибутковість банківських активів (КОА)

Прибутковість акціонер­ного капіталу (ЯОЕ)

Процентна маржа (ЗРЯЕО)

Показує, скільки встановлює розмір показує, наскільки

чистого прибутку чистого прибутку. успішно банк

дає одиниця який отримують виконує роль посе-

активів банку акціонери на інвес- редника грошового

тований капітал ринку

Розрахункові формули:

КОА = чистий прибуток /активи банку (8.1)

КОЕ = чистий прибуток /акціонерний капітал (8.2)

ЗРКЕО = процентні доходи / процентні витрати дохідні активи платні пасиви (8.3)

Фінансова стійкість банку

Мінімаль-ний розмір статутного капіталу

Плато-спромож-ність

Показник достатності капіталу

Показник миттєвої ліквіднос-ті

Показ-ник поточ-ної ліквід-ності

Макси-мальний розмір ризику на 1 по-зичаль-ника

Рис. 8.7 Економічні нормативи, які характеризують фінансову стійкість банку

Питання для самоконтролю

1Що таке комерційний банк? У чому полягає призначення комерційних банків?

2. За якими ознаками класифікують комерційні банки?

3. Назвіть основні етапи розвитку комерційних банків.

4. Що таке універсальний комерційний банк? Які різновиди універсальних банків Ви знаєте?

5. Що таке спеціалізований комерційний банк? У чому полягає специфіка

діяльності таких банків?

6. Що таке банківські операції? Які банківські операції Ви знаєте?

7. За допомогою яких операцій банки формують свої ресурси?

8. За рахунок яких джерел формується ресурсна база комерційного банку?

9. Назвіть складові власного капіталу комерційного банку.

10. Розкрийте механізм формування залучених та запозичених банківських

ресурсів?

11. Що таке активні операції? Які види активних операцій Ви знаєте?

12. Що таке банківські послуги? Назвіть традиційні та нетрадиційні банківські послуги.

13. Що означає прибутковість банку? Які показники використовують для її

вимірювання?

14.Які економічні нормативи характеризують фінансову стійкість банку?

Тема 9 Валютний ринок і валютниє сістеми

9.1.Питання та види валют. Конвертованість валют

9.2.Сутність валютних відносин

9.3.Валютні системи

9.1.Питання та види валют. Конвертованість валют

Валюта – це будь-які грошові кошти, формування та використанняяких прямо чи опосередковано повязано зі зовнішнбо-економічними відносинами.

- готівка;

- депозитні гроші;

Валюта - платіжні документи;

-фондові цінності;

- акції, облігації.

Валюта

За емітенсь-кою належ- ністю

За режимом використання

За сферою та метою викорис-тання

національна

іноземна

колективна

оплата

кредит

угоди

Неконвер-тована

Конверто-вана

Повно конвертова- на

Частково конвертова-на

Зовнішння конвертова- ність

Внутрішння конвертова-ність

Рис. 9.1. Класифікація валюти

Змістована характеристика валюти
Назва валюти	Тлумачення змістового класифікатора
Національна ва- люта	Платіжний засіб, що емітується національною банківською системою
Іноземна валюта	Платіжний засіб, що емітується банківськими системами інших країн
Колективна валю- та	Платіжний засіб, що емітується міжнародними фінансово-кредитними установами і функціонує за міждержавними угодами
<

Дата добавления: 2014-01-04