Конкуренція та її місце в ринковій економіці

Тема 14. Конкуренція і монополія

Контрольні завдання

Визначте єдино правильну відповідь

13.1. Вкажіть тип ринку характерний для розвинутих країн світу на сучасному етапі:

а) ринки вільної конкуренції;

б) монополізовані та регульовані ринки;

в) всі типи ринків, питома вага яких в різних країнах неоднакова.

13.2. Ціна товару формується виключно під впливом попиту і пропозиції:

а) на ринку вільної конкуренції;

б) на олігополістичному ринку;

в) на монополізованому ринку.

13.3. Попит - це:

а) бажання різних суб’єктів придбати певні товари і послуги;

б) потреба в наявних на ринку товарах і послугах;

в) платоспроможна, тобто забезпечена грошима, потреба у товарах і послугах.

13.4. Виберіть вірне твердження:

а) ринковий механізм у регульованій економіці не потрібний;

б) ринкові регулятори повинні використовуватись в органічному поєднанні з державними та недержавними;

в) ринковий механізм повинен використовуватись лише в окремих галузях економіки.

13.5.Ринок як економічна категорія - це:

а) місце, де здійснюється купівля або продаж товарів;

б) сфера обігу, яка включає не лише товарний обмін, але й грошовий обіг та обіг цінних паперів;

в) це сукупність економічних відносин між різним суб’єктами економіки з приводу купівлі-продажу товарів та послуг відповідно до законів товарного виробництва.

Ключові слова: конкуренція, олігополія, монополія, природна монополія, адміністративна монополія, економічна монополія, картель, синдикат, трест, концерн, горизонтальна інтеграція, вертикальна інтеграція, диверсифікація, фінансово-промислові групи, система участі, фінансова олігархія

Одним з найважливіших елементів ринкового механізму є конкуренція

Конкуренція – це форма економічних відносин між суб’єктами ринкового господарства, в яких виражається суперництво за найбільш вигідні умови виробництва, продажу й купівлі товарів та послуг. Конкуренція породжується приватною власністю, вона зароджується ще в період простого товарного виробництва. Кожний дрібний товаровиробник намагався створити для себе найкращі умови виробництва і збуту продукції. Саме конкуренція, що змушує до розширення виробництва, перетворила просте товарне виробництво в ринкове. По мірі посилення залежності дрібних виробників від ринку і ринкових цін, конкуренція посилюється. Виникає можливість поліпшення господарства за рахунок найманої праці, що посилює ринок, на який виштовхується все більше товарів. Це жорстокий і конфліктний метод взаємодії ринкових суб’єктів, адже виграш одних суб’єктів досягається за рахунок програшу інших.

Можна виділити три основних фронти конкуруючих: між виробниками; між покупцями;.між продавцями та покупцями. Як складова господарського механізму конкуренція діє через попит, пропозицію та ціни. Із посиленням конкуренції між виробниками зростають пропозиція товарів і послуг, якість тощо, внаслідок чого знижуються ціни. Посилюється конкуренція покупців – збільшується попит. Внаслідок конкуренції між виробниками і споживачами формується ринкова ціна товарів і послуг. Тобто конкуренція впливає на стихійний механізм регулювання пропорцій суспільного виробництва в умовах ринку.

В процесі суспільного розвитку проявилися як позитивні, так і негативні сторони конкуренції.

Позитивними сторонами конкуренції є те, що:

§ сприяє розвитку НТП, змушуючи товаровиробників впроваджувати нову техніку, передові форми і методи організації виробництва, вдосконалювати організаційну структуру управління підприємствами тощо;

§ змушує знижувати витрати виробництва, шляхом економії ресурсів, зростання продуктивності праці, покращення трудової дисципліни;

§ змушує знижувати та вирівнювати ціни;

§ веде до покращення якості продукції, її асортименту, обслуговування споживачів;

§ стимулює перелив капіталів між галузями внаслідок гонитви за максимальним прибутком і таким чином вирівнює норму прибутку в середню та активізує проведення структурних змін в економіці.

Негативними рисами конкуренції є:

§ конкуренція посилює процес концентрації виробництва, який призводить до виникнення на певному етапі монополій;

§ внаслідок боротьби за ринки збуту товаровиробники розширюють масштаби виробництва, випускають надмірну кількість товарів, що призводить до криз перевиробництва;

§ посилюється боротьба між капіталістами за скорочення витрат виробництва шляхом зниження заробітної плати, що знижує платоспроможний попит населення;

§ внаслідок конкуренції між найманими працівниками зростає інтенсивність їхньої праці, що сприяє зростанню армії безробітних, масштаби якої негативно впливають на становище зайнятих працівників;

§ використання нечесних методів конкуренції великими компаніями призводить до придушення малих та середніх підприємств, їх масового банкрутства.

Співвідношення між позитивними та негативними сторонами конкуренції залежить від форм і методів конкурентної боротьби. Сучасна економічна наука виділяє дві форми конкуренції: вільну (чисту, або досконалу) і обмежена (недосконала).

Вільна конкуренція панувала впродовж 17-19 ст. і у сучасних ринкових умовах зустрічається дуже рідко. Вільна конкуренція ведеться між великою кількістю, переважно дрібних, підприємств, що виробляють однорідну продукцію. Жодне з них не може впливати на ринкову ціну. Ціни формуються стихійно і об’єктивно під впливом попиту і пропозиції. Вільна конкуренція означає вільний доступ товаровиробників до будь-якого виду діяльності.

Вільна конкуренція набуває форми внутрішньогалузевої та міжгалузевої конкуренції.

Внутрішньогалузева конкуренція – конкуренція виробників однієї галузі, що виробляють стандартизований продукт. Її результатом є формування єдиної ринкової (суспільної) вартості.

Міжгалузева конкуренція – це боротьба за найприбутковіші сфери прикладання капіталу. Її механізм полягає у вільному переливанні (переміщенні) капіталів з менш прибуткових у більш прибуткові галузі. Результатом стає утворення рівноважної (середньої) норми прибутку, тобто на рівний капітал одержують рівний прибуток, незалежно від галузі його прикладання.

Обмежена (недосконала) конкуренція існує на сучасному етапі розвитку ринкової економіки. Вона представлена у двох формах – монополістичної конкуренції і олігополії.

Монополістична конкуренція – виникає при наявності декількох десятків виробників, які випускають продукцію одного типу, але не ідентичну. Кожен виробник має монопольне право випуску свого товару, який має лише йому властиві особливості. В умовах монополістичної конкуренції на ринок даного товару легко проникають нові конкуренти із власним диференційованим продуктом. Пануючою є нецінова конкуренція, конкуренти не впливають на ціни один одного.

Олігополія – на ринку панує декілька великих виробників даного товару (від 2 до 7-10), які створюють суттєві перешкоди для проникнення на ринок ще одного конкурента. Типовою є нецінова конкуренція. Ціну на товар, як правило, встановлює наймогутніша корпорація, а інші орієнтуються на неї.

Методи конкурентної боротьби поділяються на цінові та нецінові, добросовісні та недобросовісні.

Цінова конкуренція – боротьба між товаровиробниками за споживача через зменшення витрат виробництва й обігу, зниження цін на товари та послуги без істотної зміни їхньої якості та асортименту.

Нецінова конкуренція здійснюється шляхом поліпшення якості товару та вдосконалення його технічних параметрів, створення нових товарів для задоволення тих самих потреб, продовження строків гарантійного обслуговування, надання більшого обсягу послуг, проведення рекламних кампаній тощо.

Недобросовісна (нечесна) конкуренція ведеться методами, що суперечать прийнятим на ринку правилам та нормам. Це продаж товарів за цінами, які нижчі за собівартість (демпінгові ціни). Це підкуп та переманювання провідного персоналу фірм конкурентів, неправдива інформація та реклама, промисловий шпіонаж, використання товарного знаку та фірмового найменування провідних фірм тощо.

Дата добавления: 2014-01-04