Господарський механізм, його суть та структура

У системі регулювання суспільного виробництва

Тема 17. Господарський механізм

Контрольні завдання

Визначте єдино правильну відповідь

16.1. Основою виникнення середніх економічних циклів згідно з марксизмом є:

а) війни, революції, інші аналогічні явища;

б) відкриття нових покладів коштовних металів, нових земель тощо;

в) періодичне оновлення активної частини основного капіталу.

16.2. Економічного зростання інтенсивного ґрунтується на:

а) якісному вдосконаленні речових і особистих факторів виробництва;

б) зростанні кількості робочої сили або зростання інтенсивності праці;

в) залученні додаткових засобів виробництва.

16.3. Збільшення суспільством виробництва продукції переважно шляхом збільшення кількості факторів виробництва за незмінної техніки та технології називається:

а) прогресивним економічним зростанням;

б) екстенсивним економічним зростанням;

в) інтенсивним економічним зростанням.

16.4. Криза – це:

а) скорочення, спад виробництва;

б) застій в економіці;

в) фаза циклу, на якій просте відтворення змінюється розширеним.

16.5. Економічний цикл – це:

а) рух виробництва від початку попереднього до початку наступного спаду;

б) це такий стан економіки, що характеризується кількісним та якісним зростанням виробництва і споживання;

в) послідовна зміна чотирьох стадій (виробництво, розподіл, обмін, споживання).

Ключові слова: господарський механізм планомірність, пропорційність, планування, індикативне планування, директивне планування,

Господарський механізм – це сукупність основних форм, методів і важелів управління національним господарством. Найповніше суть господарського механізму розкривається в його функціях.

В основі розвитку економіки лежить дія об’єктивних економічних законів. Щоб економічна система розвивалась стабільно і була ефективною необхідно пізнати економічні закони, умови, за яких діє певний закон. Господарський механізм якраз і являється механізмом використання економічних законів. В цьому полягає перша функція господарського механізму.

Друга функція – розв’язання соціально-економічних суперечностей суспільного способу виробництва (наприклад, між рівнем техніки та рівнем освіти і кваліфікації робочої сили, між рівнем розвитку техніки та досягнутим ступенем концентрації виробництва, між прибутком та зарплатою та ін.)

Третя функція – реалізація відносин власності. В межах цієї функції ключовою проблемою господарського механізму є вирішення питання власності на засоби виробництва. Виконання цієї функції має спрямовуватися на те, щоб відносини власності сприяли розвитку всієї системи продуктивних сил, насамперед основної продуктивної сили – людини, безпосереднього працівника.

Четверта функція – всебічний розвиток людини та узгодження різних типів інтересів.

В сучасних умовах елементами господарського механізму є: ринкове саморегулювання, корпоративне регулювання, державне регулювання, наднаціональне регулювання.

Ринкове саморегулювання (механізм ринкової економіки) формується в період зародження і становлення капіталістичних відносин (межа 16-17ст. – 50-60 роки 19 ст.). Ринкове регулювання здійснювалось через механізм вільної конкуренції, коли ціни залежали лише від витрат виробництва та співвідношення попиту та пропозиції. Усі проблеми економічного розвитку вирішувалися без помітного державного втручання. Держава виконувала, за образним виразом А. Сміта, лише “роль нічного сторожа”, що охороняє приватну власність. Тому такий механізм регулювання отримав назву “невидимої руки”.

Корпоративне регулювання виникає за 20-25 років до І світової війни в наслідок формування монополій (могутніх корпорацій), які зосереджують в своїх руках переважну частину виробництва, цілеспрямовано впливають на ціни, обсяги виробництва та збуту. В основі корпоративного регулювання лежить внутрішньофірмове планування.

Державне регулювання економіки почало здійснюватися після світової кризи 1929-1930 рр., коли стало очевидним, що традиційний механізм ринкового саморегулювання не справляється зі своїми функціями.

Механізм наднаціонального регулювання виникає на межі ХХ та ХХІ століть як об’єктивний наслідок бурхливих процесів інтернаціоналізації та глобалізації господарського життя. Нині наднаціональне регулювання найповніше проявилось у межах ЄС.

Державне регулювання економіки та ринкове саморегулювання є двома найважливішими елементами господарського механізму. Практика розвинутих країн довела, що ринок має позитивні риси. Рівною мірою доведено, що ринок має вади. Ідеального ринку в природі не існує. Він породжує проблеми, яких сам не спроможний подолати. Найвагомішими неспроможностями ринку є:

▪ ринок не спроможний протистояти монополістичним тенденціям, які обмежують вільну конкуренцію;

▪ породжує недосконалу інформацію (приховування інформації, недобросовісна реклама);

▪ ринок не заінтересований у виробництві суспільних благ (товарів та послуг), неконкурентних та непривабливих для приватного власника. Він реагує лише на потреби забезпечені грошима;

▪ ринок не вирішує проблем освіти, охорони здоров’я, розвитку фундаментальних наук;

▪ ринок не придатний для запобігання забруднення навколишнього середовища та контролю за виробництвом екологічно чистих товарів, надмірної експлуатації обмежених природних ресурсів;

▪ ринок породжує безробіття, злидні, надмірну диференціацію доходів;

▪ ринок несе у собі такі мікро та макроекономічні хвороби, як інфляція, економічні кризи.

Функції, які не підвладні ринку, бере на себе держава. Державне регулювання не підміняє, а доповнює ринковий механізм. Державне регулювання стало невід’ємною частиною ринкової економіки.

Дата добавления: 2014-01-04