Функціональне забезпечення ІС

Функціональне забезпечення (ФЗ; IS function support) – комплекс функцій і задач, що розв’язуються в ІС з метою досягнення поставлених цілей за заданими критеріями.

ФЗ являє собою динамічну систему, що відображає взаємодію функцій і задач модулів ІС з урахуванням їх цільового призначення. Побудова ФЗ заснована на принципах моделі представлення знань в ІС. Всі архітектурні особливості ФЗ можуть бути отримані шляхом відображення простору алгоритмів на простір архітектур. При цьому простір цільового компоненту проектується на підпростір функціональних модулів ІС, підпростір алгоритмів функціонування – на підпростір міжсистемних зв’язків, а підпростір критеріїв ефективності – на підпростір управління.

Функціональне забезпечення включає:

- розподілену систему функцій (F₁, F₂,..., F_n);

- розподілену систему комплексів задач (Z₁₁, Z₁₂,..., Z_nl, Z_nm). Тут n – кількість функцій, m – кількість задач або запитів у кожній функції.

Реалізація функцій проектованої ІС описується матрицею задачного покриття (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Функціонально-задачна забезпеченість ІС

Формально функціональне забезпечення на рівні функцій або задач описується у вигляді трійки векторів:

ФЗ {F(Z), A, K)}, (3.1)

де F(Z) – сукупність функцій (задач) ІС;

А – сукупність алгоритмів виконання функцій або реалізації задач;

К – перелік критеріїв виконання алгоритмів А функцій – K_f або задач – K_z.

Окремо для рівня функцій і задач з урахуванням прийнятої системи координат С–F–S будемо мати:

ФЗ_f {F(C,S), A_f(C,F,S), K_f(C,F,S)}, (3.2)

ФЗ_z {Z(C, S), A_Z(C, Z, S), K_Z(C, Z, S)}. (3.3)

де ФЗ_f, ФЗ_z – відповідно функціональне забезпечення рівня функцій і задач;

F(C, S) Z(C, S) – склади функцій і задач, що реалізують задану ціль С і розподілених за структурою об’єкту S;

A_f(C, F, S) A_z(C, Z, S) – сукупність алгоритмів виконання функцій F і рішення задач Z, що забезпечують досягнення цілей С на розподіленій структурі S;

K_f (С, F, S), K_z(C, Z, S) – критерії виконання функцій F і рішення задач Z, що забезпечують у випадку їхнього виконання на розподіленій структурі S часткове досягнення цілей С.

ФЗ є основою для подальшої розробки ІЗ і ПЗ. Проекція функціонального забезпечення на інформаційну вісь дозволяє проектувати структури баз даних. Проекція ж функціонального забезпечення на вісь ПЗ відповідає передачі алгоритмів задач з метою їх програмування (рис. 3.4).

Рис. 3.4. Відображення функціонального забезпечення на вісі ІЗ та ПЗ

Організацію розробки функціонального забезпечення можна виконувати по одному з вимірів системи координат С–F–S:

- цілі – С;

- функції – F;

- структури – S.

В залежності від прийнятої координати будемо розрізняти ціле-орієнтоване, функціонально-орієнтоване і структурно-орієнтоване функціональне забезпечення.

1. Нехай, наприклад, за базис розробки прийнята ціль С (цільова орієнтація). Тоді функціональне наповнення ІС можна представити у вигляді одного з двох напрямків:

- ФЗ_c (F,S) – ціле-функціональне (функціональна забезпеченість цілей із зазначенням їх структурної розподіленості);

- ФЗ_c (S, F) – ціле-структурне (розподіл цілей за системною структурою із зазначенням виконуваних функцій).

Наприклад, у випадку ФЗ_c (F, S) прийнята сукупність задач орієнтована на оцінку ефективності підприємства в цілому за допомогою її визначення через функції системи, а визначення функцій виконується по всій структурі підприємства знизу до верху.

В другому ФЗ_c (S, F) – оцінка ефективності підприємства в цілому, визначення показників ефективності для кожного структурного підрозділу з урахуванням їх інтеграції по усіх функціях при переході з одного рівня на інший.

2. Використання в якості основи функцій F системи (функціональна орієнтація) дозволяє мати ФЗ, орієнтоване на ведучу роль функцій:

- ФЗ_f (С, S) – функціонально-цільове (закріплення функцій за цілями, розподіленими за структурою);

- ФЗ_f (S, С) – функціонально-структурне (розподіл функцій за структурою в прив’язці до цільових компонентів).

3. Якщо за основу прийнята координата S (об’єктна орієнтація), то проектування ФЗ виконується з урахуванням першочергових вимог структурних елементів ІС:

- ФЗ_g (С, F) – структурно-цільове (зіставлення кожній структурній одиниці її ціле-функціонального наповнення);

- ФЗ_g (F, С) – структурно-функціональне (зіставлення кожній структурній одиниці її функціонально–цільового наповнення).

Для будь-якого рівня ІС при виборі основного базису обов’язково враховуються і два інших базиси для деталізації простору системи С–F–S.

Найбільше поширення в діючих і проектованих ІС одержало функціонально-орієнтоване забезпечення. Система функцій ІС виводиться з узагальненої схеми управління, основними процесами якої є спостереження – узагальнення і прийняття рішень – управління, що відповідає процесам управління в ІС (рис. 3.5).

Рис. 3.5. Узагальнена схема процесу управління

За функціональною ознакою виділяють наступну замкнуту систему функцій:

– облік планованих характеристик виробничого процесу (контроль, діагностування, облік);

- аналіз параметрів обліку;

- прогнозування параметрів, що аналізуються;

- планування характеристик виробництва;

- управління (реалізація розробленого плану).

Ця система функцій використовується в основі більшості сучасних інформаційних систем.

Дата добавления: 2014-01-04