Управляючі інформаційні системи та їх базові функції

Існує кілька типів управляючих управлінських систем, які базуються переважно на стандарті ERPII.

Системи планування ресурсів підприємства, синхронізованого зі споживачами (CSRP), використовуючи перевірену часом інтегровану функціональність ERP, розширюють поняття планування від виробництва далі, на покупця. Ідеологія CSRP надає дійові методики і програмні продукти, які їх реалізують, для створення товарів, що модифікуються під конкретного користувача.

Надання покупцеві можливості впливати на процес виробництва – це основа ідеології і головна перевага CSRP. Порушення виробничого ритму за рахунок вимог покупців, що надходять у реальному часі в системи щоденного планування і виробництва, примушує керівників підприємств не тільки звертати увагу на виробництво, а й враховувати під час оперативного управління критичні чинники ринку і зміну споживчих властивостей продукції.

Виробники, яких спонукає взаємодія з покупцем, а не внутрішні проблеми виробництва, можуть отримати істотні переваги, якщо систематично матимуть відповідь на такі запитання:

Які продукти потрібно виробляти?

Які послуги варто пропонувати?

Які нові ринки є перспективними для розвитку?

Виробники приймають рішення щодо вибору продуктів і ринкових ніш, але ці рішення ізольовані від виконавчих підрозділів організацій, які, власне, і займатимуться їх реалізацією. З іншого боку, в класичних системах планування і управління ресурсами „відчуття" ринку і критична інформація про покупця недоступні системі планування бізнесу та ізольовані в різних локальних підсистемах, розкиданих по організації.

Кожний із цих підрозділів приділяє значну увагу роботі з покупцем. Але в більшості традиційних виробничих структур ці підрозділи витрачають дуже мало часу на взаємодію з плановими або виробничими відділами. За створення зразків продукції відповідає конструкторський відділ. Відділ обслуговування покупців відповідає тільки за організацію приймання замовлень. Але конструкторський відділ повинен розуміти, що він створює продукт для споживача, який потім продаватиметься комерсантом.

Інформація про те, що справді потрібно, що працює, а що ні, що продаватиметься, а що ні, виходить від покупця. Завдання підрозділів продажу й маркетингу: розуміючи, що необхідно покупцям, пропонувати відповідні рішення і тим самим створювати попит. Крім того, вони володіють цінною інформацією про нові ринкові тенденції, тиск конкурентів, проблеми обслуговування покупців, ціноутворення і попит.

Сервісні служби володіють великою кількістю іншої корисної інформації стосовно того, які продукти викликають проблеми, які удосконалення найчастіше цікавлять покупців і які послуги, що пропонуються, можуть бути найціннішими для покупця. Нарешті, конструкторський відділ, а також відділ досліджень і розробок займаються створенням нових продуктів та їх прототипів, розробляють продукцію майбутнього. І у зв’язку з цим також виникають питання: як нові продукти будуть прийняті на ринку, що має прийнятну ціну, а що ні. Все це - життєво важливі проблеми.

CSRP - це перша бізнес-методологія, яка включає в ядро системи управління бізнесом діяльність, орієнтовану на інтереси покупця. Уперше запропонована методологія ведення бізнесу заснована на поточній інформації про покупця. CSRP переміщує фокус уваги з планування виробництва на планування замовлень покупців. Інформація про клієнтів і послуги кладеться в основу діяльності організації.

Дещо пізніше з’явилась ще одна концепція інформаційних систем, а саме: APS (Advanced Planning System) - "Розвинуті системи планування". Для таких систем характерне використання економіко-математичних методів розв’язання задач планування з поступовим зниженням ролі календарно-планових нормативів на виробничі цикли, а також використання оптимізаційних методів на вищих рівнях управління та застосування комп’ютерних інструментальних засобів підтримки прийняття управлінських рішень.

Управління в системах четвертого типу сконцентровано на так званих "вузьких місцях", чи стадіях виробничого процесу, що гальмують виробництво, оскільки їхня продуктивність є меншою, ніж на інших ділянках виробничої системи.

Розвиток ідей, методів і засобів управління виробничими системами сприяв появі систем нового покоління, що отримали назву "Розвинуті системи управління" і (Advanced Planning and Scheduling - APS). їх не можна розглядати лише як нові інформаційні технології. Навпаки, нові технології в них використовуються для реалізації нових методів організації та управління виробництвом.

Протягом 1994-1996 pp. ринок систем ERP розвивався високими темпами. Обсяг продажу зростав приблизно на 40% у рік. Такі темпи вважаються надзвичайно високими в будь-якій галузі. Водночас обсяг продажу APS-систем зростав удвічі швидше. Починає посилюватися тенденція до фундаментальної зміни тих концепцій управління, на яких будуються сучасні системи ERP. Більшість із цих концепцій суперечать вимогам до управління в динамічних виробничих системах. Замовникам продукції потрібні якомога менша тривалість виконання замовлень і висока точність дотримання термінів. Часто ці вимоги вимірюються вже не днями або тижнями, а годинами і хвилинами. Крім того, все частіше така вимога до систем управління, як поєднання масового характеру виробництва з індивідуальним виконанням виробів (mass customization).

Можна виділити такі напрями, в яких здійснюється перехід від ERP до APS:

– підвищення міри деталізування при плануванні потужностей, що дозволяє ухвалювати більш обґрунтовані планові рішення;

– поява нових інформаційних технологій, що дозволяють одночасно підвищити міру деталізування і розв’язувати в реальному часі задачі аналізу і моделювання;

– включення в системи спеціальних засобів, які пристосовані до роботи вищої ланки;

– розгляд задач з одночасними обмеженнями на доступні матеріальні ресурси і потужності;

– формування планових рішень одночасно для багатьох заводів;

– поліпшення зворотного зв’язку у вигляді задач обліку фактичного стану процесів за рахунок підвищення точності й оперативності;

– широке застосування методів оптимізації планових рішень;

– динамічний підхід до ведення інформації про виробничі цикли.

Зазвичай системи APS являють собою поєднання чотирьох взаємопов’язаних процесів. У всіх чотирьох процесах досить часто використовуються одні й ті самі підходи до планування, але вхідні дані та обмеження розрізняються.

1.Планування виробничого ланцюга (Supply Chain Planning) – це найвищий рівень системи планування. Підхід до планування передбачає облік необхідних чинників як усередині, так і поза підприємством. Можуть включатися такі зовнішні чинники, як потужності суміжників і постачальників, рівень попиту з боку покупців продукції, варіанти організації транспортування.

2.Планування діяльності підприємства полягає в тому, що бізнес-плани, виробничі потужності й матеріальні ресурси оптимізуються з метою задоволення ринкового попиту або попиту окремих замовників. На цьому рівні розглядаються основні виробничі ресурси і матеріальні потреби і виробляється прийнятний план, який потім поліпшується з урахуванням інших обмежень і цілей підприємства. Як обмеження звичайно розглядаються потужності виробництва і розподільної мережі, доступність матеріальних ресурсів та інших найбільш важливих ресурсів, а як цілі – міра задоволення попиту замовників, прибуток, рівень запасів тощо.

3.Оцінка можливості виконання (available-to-promise – ATP) – це засіб забезпечення функціонування трьох попередніх рівнів. Вона спеціально введена в систему, щоб підвищити точність визначення дат виконання, які обіцяні замовникам. Для вирішення цієї задачі використовується інформація з існуючого виробничого плану, а також про ресурси, що необхідні для виробництва існуючих, але не включених до плану замовлень. Нову концепцію обчислення АТР у реальному часі, тобто на основі не статичного, а динамічно скоригованого виробничого плану, інколи називають задачею про можливість виконання замовлень на основі доступних потужностей (capable-to-promise – СТР).

4.Моделювання і підтримка прийняття рішень – один із основних засобів підходу APS, особливо тих, які орієнтовані на планування найвищого рівня. Практично всі APS-системи забезпечують можливості моделювання. Діапазон можливостей широкий: від ведення численних копій планів для покрокового порівняння – до аналізу витрат для різних планів. Більшість систем мають вбудовані панелі, які відображають результати оптимізації та організують їх передачу для імітаційного моделювання.

Корпоративна інформаційна система R/3

Автоматизована система R/3 розроблена німецькою компанією – акціонерним товариством SAP AG, яка є безперечним світовим лідером з обсягу продажів прикладного програмного забезпечення архітектури клієнт-сервер (в 1996 році обсяг продажів її сягнув більше 1,5 млрд. $, що в три рази перевищує продажі цього продукту відомою компанією Oracle, яка йде на другому місці). SAP AG має свої численні філіали в країнах Європи, Америки, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Австралії. Продукт компанії R/3 впроваджений більш ніж на 15000 підприємствах світу. Зокрема, клієнтами SAP є такі відомі фірми як BMW, Mercedes-Benz AG, Adidas, General Electric, Philips, IBM, Telecom AG та багато інших. В Україні корпоративна система R/3 застосовується на Жидачівському ЦПК, на Чорнобильській АЕС, на Донецькому металургійному комбінаті, в Міненерго України, на комбінаті "Азовсталь" та ін.

У системі R/3 відображений світовий досвід ефективного менеджменту підприємствами та корпораціями, що дозволяє в широкому діапазоні підтримувати бізнес-процеси, необхідні для діяльності будь-якого сучасного підприємства, зокрема: фінансову бухгалтерію; облік витрат; облік основних засобів; управління проектами; планування і управління виробництвом; управління інвестиціями; матеріально-технічне постачання; збут, відвантаження, фактурування продукції; технічне обслуговування і ремонт обладнання; управління кадрами; документообіг.

Система R/3 реалізована на базі сучасної архітектури клієнт-сервер, що дає можливість організувати ефективну розподілену обробку інформації і працювати в UNIX та WindowsNT-середовищах на обладнаннях провідних фірм-виробників обчислювальної техніки. Як системи управління базою даних можуть використовуватися сервери Oracle, Microsoft та ін.

У кожній країні, де використовується корпоративна система R/3, вона адаптується до національних та мовних особливостей, при цьому зберігається можливість одночасного використання кількох мов і варіантів фінансового законодавства. Існує близько 30 мовних варіантів системи, зокрема російський. Вихідні документи на замовлення користувача можуть виконуватися також і українською мовою.

Особливості корпоративної системи R/3:

– інтеграція всіх виробничих сфер (послідовності функцій дозволяють з’єднати виробництво, збут і сферу обліку);

– модульний принцип побудови, який допускає ізольоване використання окремих компонентів програми, а також їх комбінації, що диктуються виробничо-економічною необхідністю;

– наскрізний облік, в тому числі у сфері логістики, фіксує показники, які негайно запам’ятовуються на носіях інформації в системі обліку (бухоблік, калькуляція витрат);

– незалежність від конкретної галузі: програмне забезпечення R/3 застосовується на виробничих підприємствах, в торгівлі, в банках і страхових агентствах, а також у сфері державної служби; дружній інтерфейс полегшує індивідуальну адаптацію;

– інтернаціональність: програма враховує різні вимоги найбільших промислових країн, вона не залежить від мови користувача і валюти країни;

– структурування шляхом чіткого розділення базового програмного забезпечення з технічними функціями (управління діалогом і базами даних) і прикладних виробничо-економічних програм;

– відкритість: концепція програмного продукту R/3 орієнтується на використання у відкритих системних середовищах; прикладні програми можна інсталювати на обчислювальних машинах найбільш відомих фірм-виробників.

КІС R/3 складається з таких компонентів:

– фінансовий облік і звітність (фінанси, фінансова бухгалтерія);

– облік основних засобів (планування, контроль і управління основними засобами);

– планування і управління проектами;

– контролінг;

– управління матеріальними потоками;

– технічне обслуговування і ремонт обладнання;

– система забезпечення якістю;

– збут (продаж /відвантаження /фактурування);

– планування виробництва;

– управління персоналом;

– управління інвестиціями.

Дата добавления: 2014-01-04