Компоненти користувацького інтерфейсу

Комп’ютерні системи підтримки прийняття рішень призначені для розв’язування завдань користувачами, а тому невіддільною складовою їх роботи має бути точне дотримання вимог щодо деяких параметрів, здобутих від користувачів, урахування їх побажань за проектування системи. При цьому, якщо система функціонує коректно, але подає результати у спосіб, який є незручним для користувача, то роботу такої системи не можна вважати задовільною (людському фактору за створення СППР приділяється головна увага). Загальне побажання користувачів полягає в тому, щоб зі складними інформаційними системами можна було працювати успішно, обминаючи тривалий і дорогий етап навчання. Усе це зумовлює ряд вимог та особливостей щодо побудови користувацького інтерфейсу СППР.

Фактично для ОПР система підтримки прийняття рішень – це інтерфейс користувача. Він охоплює всі механізми, якими команди, запити і дані вводяться в систему підтримки прийняття рішень, так само як і всі методи, якими результати чи будь-яка інша інформація виводяться системою. Якщо ОПР не має доступу до моделей і даних і не може легко переглядати результати, то система не може забезпечувати підтримку рішень. Тому, якщо інтерфейс не відповідатиме їхнім потребам і очікуванням, то ОПР часто повністю відмовлятимуться використовувати систему незалежно від потужності моделювання або придатності даних.

Ефективний інтерфейс користувача є важливим компонентом СППР будь-якого типу, але він особливо важливий для систем, які використовуватимуться безпосередньо менеджерами. У системах підтримки прийняття рішень інтерфейс користувача інколи називають діалоговим або "фронт-кінцевим" компонентом. Дехто міг би запитати: "чому інтерфейс користувача або компоненти діалогу СППР так важливі?" Дослідження показують, що коли інтерфейс СППР легкий у використовуванні, то більшість людей розглядає систему як "дружню в користуванні" і тому більшою є ймовірність того, що менеджери дійсно використовуватимуть СППР.

Інтерфейс користувача – це фактично те, що менеджери бачать і використовують, коли вони взаємодіють з СППР. Можна дати конкретніше визначення: інтерфейс користувача – це ряд меню, піктограм, команд, форматів графічного дисплея і/або інші презентації, які забезпечуються відповідною програмою, щоб дати змогу користувачеві мати зв’язок з СППР і використовувати її.

Інтерфейс користувача пов’язаний також з апаратними засобами і програмним забезпеченням, яке створює зв’язок і взаємодію між користувачем СППР і комп’ютерним процесором. Він містить відповіді й різні графічні, звукові, сенсорні та інші засоби. Еволюція механізмів людино-машинної взаємодії показана в табл. 5.2.

Таблиця 5.2

Еволюція розвитку механізмів людино-машинної взаємодії

Покоління ЕОМ	Характерні особливості користувацького інтерфейсу
Перше (1948-1955 роки)	Складний формальний стиль взаємодії; людина мала пристосовуватися до машини
Друге (1956-1963 роки)	Виявлення уваги до ергономіки користувацького інтерфейсу; створення деяких засобів графічного діалогу (імітаторів); застосування природної мови для виведення інформації
Третє (1964-1971 роки)	Поява примітивних (клавіатурних) засобів діалогу природною мовою, стандартних або формальних інтерактивних механізмів; зростання доступності графічних засобів
Четверте (1972-1979 роки)	Перехід до епохи орієнтації на користувача. База даних. Персональні комп’ютери як "слуги" чи "партнери" користувачів
П’яте (1980-1987 роки)	Ера експертних систем. Недорогі графічні інтерфейси. Інтегровані системи формального діалогу; досить розвинені системи з природною мовою; простота в користуванні, "дружність до користувача"
Шосте (після 1988 р.)	Злиття штучного інтелекту і людино-машинного діалогу, очікування появи "розумних" комп’ютерів, здатних розпізнавати ситуації інтуїтивним способом, робити індуктивні висновки та навчатися

Ефективний інтерфейс користувача є важливим, тому що дані і графічні відображення на комп’ютерному екрані робочої станції надають контекст для людської взаємодії та забезпечують можливості для бажаних дій користувача. Користувач формулює відповідь згідно з контекстом розв’язуваного завдання і починає діяти. Дані повертаються назад до комп’ютера через інтерфейс. Добре розроблений інтерфейс користувача може збільшити швидкість оброблення інформації людиною, зменшити кількість помилок, підвищити продуктивність праці й створити у користувача відчуття повного володіння ситуацією. Якість інтерфейсу системи залежить від того, що користувач бачить або зчитує, що йому необхідно знати, щоб зрозуміти зміст зчитаної інформації, та які дії він має виконати в деяких випадках, щоб одержати потрібні результати.

Ключ до ефективного проекту інтерфейсу користувача полягає в поданні інформації так, щоб користувачі могли самостійно оцінити повний потенціал системи. Сьогодні це більше мистецтво ніж наука. З набуттям досвіду проектувальники стануть гармонійніше підходити до того, що потрібно користувачам, і зможуть краще задовольняти їхні потреби завдяки вдалій комбінації кольорів, правильному розміщенню вікон введення та виведення інформації і взагалі приємній робочій атмосфері.

Інтерфейс "користувач-система" забезпечує зв’язок ОПР із СППР та її компонентами. У свою чергу, користувацький інтерфейс має свої взаємопов’язані три компоненти або ключові аспекти:

мову дій – те, що може робити користувач під час спілкування із СППР. Мова дій охоплює операції від звичайного користування клавіатурою чи функціональними клавішами та сенсорними панелями до джойстика і усних команд звичайною мовою;

мову відображення – те, що бачить користувач у результаті роботи системи. Варіанти вибору щодо мови відображення досить різноманітні: використання різних принтерів, екранів, графічних засобів, кольору, графопобудовачів, звукового виводу тощо;

базу знань – те, що необхідно знати користувачеві, щоб вести діалог із системою. Базу знань користувач може знати. Вона може бути надрукованою на папері (як посібник) або бути доступною як сукупність діалогових команд підказування (із застосуванням навчальних засобів) чи у вигляді деякої комбінації перелічених компонентів.

Дата добавления: 2014-01-04