Електронна комерція

Електронна комерція – форма постачання продукції, при якій вибір і замовлення товару чи послуги здійснюється через комп’ютерні мережі, а розрахунки між покупцем і постачальником здійснюються з використанням електронних документів і/або засобів платежу. При цьому покупцями товарів (або послуг) можуть виступати як приватні особи, так і організації.

Глобальна мережа Інтернет зробила електронну комерцію доступною для фірм будь-якого масштабу. Якщо раніш організація електронного обміну даними вимагала помітних вкладень у комунікаційну інфраструктуру і була доступною лише великим компаніям, то використання Інтернет дозволяє сьогодні приєднатися до "електронних торговців" і невеликим фірмам. Інтернет дає будь-якій компанії можливість залучати клієнтів з усього світу. Подібний on-line бізнес формує новий канал для збуту – "віртуальний", що майже не потребує матеріальних вкладень. Якщо інформація, послуги або продукція (наприклад, програмне забезпечення) можуть бути поставлені через Web, то весь процес продажу (включаючи оплату) може відбуватися в on-line режимі.

Під визначення електронної комерції підпадають не тільки системи, орієнтовані на Інтернет, але й "електронні магазини", що використовують інші комунікаційні середовища. У той же час процедури продажів, які ініційовані інформацією з WWW, але використовують для обміну даними факс, телефон та ін., можуть бути лише частково віднесені до класу електронної комерції. Відзначимо також, що, незважаючи на те, що WWW є технологічною базою електронної комерції, у ряді систем використовуються й інші комунікаційні можливості. Так, запити до продавця для уточнення параметрів товару або для оформлення замовлення можуть бути послані і через електронну пошту.

На сьогоднішній день домінуючим платіжним засобом при on-line покупках є кредитні картки. Однак на сцену виходять і нові платіжні інструменти: старт-карти, цифрові гроші, мікро-платежі й електронні чеки. Електронна комерція містить у собі не тільки on-line транзакції. До сфери, яку охоплює це поняття, необхідно включити і такі види діяльності, як проведення маркетингових досліджень, визначення можливостей і партнерів, підтримка зв’язків з постачальниками і споживачами, організація документообігу й ін. Таким чином, електронна комерція є комплексним поняттям і містить у собі електронний обмін даними як одну зі складових.

Можна виділити дві моделі електронного бізнесу.

1. Повністю онлайнова модель ведення бізнесу.

Приклад: Інтернет-магазин по торгівлі будівельними матеріалами "StroyShop.ru" – повністю онлайнова модель ведення бізнесу.

За допомогою технологій Інтернет-бізнесу в Інтернет-магази-ні ведуться такі бізнес-процеси: забезпечення користувачів інформацією про товари і послуги, продаж товарів і послуг, оплата товарів і послуг, регулювання відносин з постачальниками, покупцями, службою доставки, автоматизоване додавання і ліквідація товарної бази постачальників з асортименту інтернет-магазину, забезпечення клієнтів інформацією про хід виконання замовлення, ведення звітності, пошук партнерів. На відміну від традиційних магазинів, віртуальні не мають "реального" місця продажу, складів, працюють 24 години на добу, 7 днів на тиждень, забезпечена повна автоматизація діяльності компанії.

2. Інтернет-бізнес як додатковий інструмент ведення і розвитку бізнесу передбачає наявність традиційної моделі ведення бізнесу, доповнену новим середовищем, технологіями Інтернет-бізнесу.

Приклад: Інтернет-служба замовлення товарів і послуг "Zakaz Online".

Служба замовлення товарів і послуг існувала як традиційна компанія з кінця 1998 року. Бізнес-процеси компанії: обробка дзвінків із замовленнями товарів і послуг операторами, пошук товару або послуги, оплата і доставка замовлення.

Проблеми: обмежена потенційна клієнтська база, високий рівень порогу виходу на ринок, складність пошуку, незручність обміну інформацією з замовником (клієнтам доводилося передзвонювати по 10 разів, щоб довідатися, на якій стадії виконання знаходиться замовлення), труднощі в розвитку супутнього сервісу, висока вартість рекламних заходів, відсутність портрета клієнтів.

При використанні на додачу до традиційного бізнесу онлайнового сервісу були отримані такі переваги: збільшення кількості замовлень і потенційної бази клієнтів; замовник, що має доступ в Інтернет, може, не турбуючи персонал, на сервері Інтернет-служби довідатися, на якій стадії виконання знаходиться замовлення; збільшилася швидкість пошуку за допомогою Інтернет-служби; інтернет-технології на базі Інтернет-служби дозволили без зайвих витрат розвинути супутній сервіс для клієнтів; за допомогою Інтернет-технологій Інтернет-служба одержала інформацію про портрет свого користувача (статистика, анкетування на сервері); низька вартість рекламних заходів.

Використання технологій Інтернет-бізнесу надає такі можливості:

• вихід на всі ринки світу;

• безперебійна робота бізнесу (24 години на добу 7 днів на тиждень);

• обмін інформацією з будь-якою частиною світу;

• скорочення витрат;

• оптимізація й автоматизація бізнес-процесів компанії;

• оптимізація й автоматизація взаємин з постачальниками, дилерами, партнерами;

• можливість здійснення платежів через Інтернет;

• можливість здійснення платежів по бартерних і клірингових схемах;

• скорочення витрат на рекламу і маркетингові заходи;

• безконтактність з районними і міськими адміністраціями;

• мобільність бізнесу.

Економічну діяльність, здійснювану через Інтернет, в основному можна класифікувати за чотирма напрямками: "Підприємство – Підприємство" (В2В), "Підприємство – Споживач" (В2С), "Споживач – Споживач" (С2С) і "Споживач – Підприємство" (С2В). Така систематизація дозволяє більш точно оцінити переваги і складності електронної торгівлі для адекватної реакції.

Модель "Підприємство – Споживач" (В2С). Управлінська діяльність має такі характеристики:

• здійснюється протягом певного часового інтервалу (часу існування системи управління);

• здійснюється у певних просторових межах, як правило, обумовлених місцем розміщення керуючої системи;

• реалізується людьми, для яких вона є основним видом діяльності;

• зміст управлінської діяльності визначається завданнями, вирішення яких приводить до цілеспрямованого перебігу керованого процесу.

Проблеми організації управлінської діяльності багато в чому зводяться до проблем вироблення і реалізації управлінських рішень.

Але, зважаючи на складність самої керуючої системи, її відносно самостійне існування, наявність внутрішніх, часом суперечливих особливостей реалізації різних функцій, варто вказати і на необхідність управління самою управлінською діяльністю, що є особливим її різновидом. Як вже відзначалося, управлінська діяльність просторово локалізована в рамках фізичного розміщення керуючої системи. Для позначення названих об’єктів існує узагальнена назва – офіс. Офісна діяльність характеризується насамперед використовуваними інформаційними технологіями, а отже, відповідними засобами і методами перетворення інформації. Якщо переважними інформаційними технологіями є комп’ютерні (на основі електронних засобів обчислювальної, комунікаційної й організаційної техніки), то говорять про реалізацію офісної діяльності в рамках електронного офісу.

Електронний офіс. В умовах широкого використання можливостей глобальної інформаційної системи (мережі) Інтернет з’явилася можливість створення і використання особливого різновиду електронного офісу – віртуального офісу, коли всі необхідні функції інформаційного обслуговування управлінської діяльності і відповідних ресурсів просторово розподілені в різних вузлах мережі, а не зосереджені в реальному офісі з відповідними атрибутами (приміщення, устаткування, персонал і т.п.).

Модель "Підприємство – Підприємство" (В2В). Швидкі темпи розвитку галузі інформаційних технологій в усьому світі створюють передумови для їх успішного використання у сфері економіки. На сучасному етапі розвитку бізнесу належне використання інформаційних технологій являє собою невід’ємну його складову, обов’язкову умову успішного функціонування будь-якої фірми або компанії. Ефективність застосування інформаційних технологій визначає рівень конкурентоспроможності компанії на ринку, істотно впливаючи на діапазон її можливостей. Проте підхід до IT у провідних економічно розвинених країнах і в Україні, на жаль, значно відрізняється.

Розглянемо узагальнену картину застосування передових інформаційних технологій для підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності в найбільш промислово й економічно розвинених країнах. По-перше, іноземні компанії розуміють значення максимально ефективного використання інформаційних технологій у бізнесі, приділяючи цьому питанню першочергове значення. Причому в цій сфері має існувати не конкретний одноразовий підхід на рівні середньої ланки менеджерів, а цілеспрямована політика вищого керівництва. В усіх великих компаніях розвинених країн така політика існує.

Зовнішньоекономічна діяльність, як жодна інша, потребує точності, виваженості й оперативності. Тут інформаційні технології стали надійним помічником людини при виконанні основних завдань ЗЕД. Інтернет і електронна пошта стали предметом першої необхідності. Звичайно, особисті зустрічі і контакти між партнерами по бізнесу обов’язкові, проте наради і переговори в режимі on-line з використанням новітніх технічних засобів, а також зв’язок за допомогою e-mail вже давно стали правилом. Так реалізується значний відсоток проектів і укладених угод. Крім того, у всіх компаніях функціонує загальна система автоматизації, що дозволяє керівництву вчасно одержувати оперативну і точну інформацію про поточний стан справ, а це, у свою чергу, перша передумова прийняття правильного і своєчасного управлінського рішення.

Також слід відзначити масштабне використання іноземними компаніями Інтернет-технологій. Будь-яка серйозна компанія, як мінімум, має власну веб-сторінку (якщо компанія має філії в інших країнах, існують сайти компанії у відповідних країнах на їхній мові). Це значною мірою допомагає вирішувати завдання пошуку партнерів (клієнтів, постачальників, споживачів і т.п.), оскільки така інформація буде доступна в усьому світі. Слід зазначити, що у свої веб-сайти іноземні компанії вкладають значні кошти, розуміючи, що вигляд і наповнення сайту значною мірою визначають обличчя компанії в очах можливих партнерів або клієнтів.

Важливу роль у підвищенні ефективності зовнішньоекономічної діяльності відіграє використання спеціалізованого програмного забезпечення – експертних систем. Існують програмні реалізації таких важливих математичних моделей, як розрахунок ризиків, прогнозування валютних курсів, аналіз доцільності виходу на ринок і т.п. На Заході застосування таких програм знаходиться на найвищому рівні, що, безперечно, істотно впливає на ефективність роботи як підрозділів ЗЕД компаній, так і самих компаній у цілому.

Єдиним мінусом широкомасштабного застосування інформаційних технологій, оборотною стороною медалі, є підвищення ризику несанкціонованого доступу до конфіденційної інформації. Безпека інформації, поза всяким сумнівом, на даний момент є проблемою номер один у цивілізованому світі, причому остаточна перемога (повна відсутність ризику доступу до закритої інформації) тут неможлива, про що свідчать "подвиги" так званих хакерів. Боротьба за збереження конфіденційності власної інформації – це свого роду війна з застосуванням новітніх технічних і програмних засобів, війна досить дорога. У ній немає остаточних переможців, але той, хто залишиться на місці і перестане цікавитися новими розробками у сфері захисту інформації і вкладати гроші в такі розробки, приречений на поразку і втрату інформації.

Слід зазначити, що інформатизація в розвинених країнах знаходиться на найвищому рівні, широко використовуються новітні технології в цій сфері, але серйозною проблемою є питання захисту інформації від несанкціонованого доступу і втрати.

Дата добавления: 2014-01-04