Збалансовані системи показників

На початку 90-х років американські фахівці Д. Нортон та Р. Каплан створили модель бізнесу "Balanced Scorecard" (збалансована система показників – ЗСП), в яку заклали ідею розробки збалансованої стратегії компанії і переводу її на операційний рівень діяльності. Створення концепції викликано необхідністю подати менеджменту фірми найважливішу для прийняття рішень інформацію в стислій та структурованій формі. Автори виділили 4 складові системи показників: фінансово-економічну, клієнтську (ринок – клієнти), внутрішніх бізнес-процесів та навчання і розвитку. Однією з базових ідей системи є вимірюваність цілей, процесів, результатів. А внаслідок послуговування в процесі прийняття рішень усіма типами інформації реалізується таким чином ідея збалансованості.

Послідовність розробки стратегії фірми при застосуванні моделі ЗСП складається з наступних етапів: розробка базової стратегічної орієнтації компанії (система цінностей, принципові напрями розвитку); визначення стратегічних цілей, показників і цільових значень показників усіх чотирьох блоків; побудова причинно-наслідкового ланцюга стратегічних цілей компанії; розробка заходів стосовно досягнення стратегічних цілей, визначення бюджетів, термінів та відповідальних за реалізацію заходів.

Позитивні моменти моделі ЗСП є очевидними: це й інтеграція в процесі розробки стратегії всіх функціональних напрямів менеджменту, і передбачений механізм балансування показників, і застосування чітко визначеної послідовності розробки стратегії, і використання загальновизнаного інструментарію стратегічного аналізу (SWOT-аналіз, сегментування тощо).

Однак проблема полягає в доборі адекватних показників для вимірювання стратегічної мети. Крім того, процес збирання інформації для розрахунку показників може виявитися надто дорогим. Є при цьому ще одна, більш фундаментальна загроза застосування збалансованої системи показників. Мається на увазі легко прогнозоване зосередження всього персоналу й особливо менеджменту на відстежуванні змін у показниках. За цифрами можна не помітити важливі процеси, параметри яких не були трансформовані в показники системи.

Новим проявом ресурсно-орієнтованого підходу до розробки маркетингової стратегії стало узагальнення досліджень американських науковців щодо ролі знань у стратегічно-пошуковому процесі. Своєрідною вершиною діяльності кожного менеджера є прийняття рішень, реалізація яких сприяє досягненню визначених цілей та підвищенню ефективності функціонування фірми, не кажучи вже про прийняття стратегічних рішень та розробку маркетингової стратегії. Однак не кожна фірма може собі дозволити практикування стратегічного менеджменту і маркетингу для прийняття власних стратегічних рішень. Це можливо лише за умов, якщо організація має ресурси, які дають змогу активно впливати на зовнішнє оточення, і в ній сформувався суб’єкт для прийняття саме стратегічних рішень. Але суб’єкт не тільки у вигляді певного організаційного утворення чи менеджера, а суб’єкт як носій знань. Знання є основним ресурсом фірми і всі системи, моделі, алгоритми, підходи, методики залишаються нереалізованими без знань, а й пропонують шляхи створення/активізації цього ресурсу фірми.

Проведений аналіз нових розробок у сфері вдосконалення стратегічного процесу дає нам підстави поділити їх на три типи моделей за критерієм готовності до практичного застосування:

– моделі на інтелектуальному, ідеологічному рівні – концепція інтелектуального лідерства Г. Хемела та К. Прахалада; концепція "коеволюції" Дж. Мура; ідея "knowledgebased" стратегії М. Зака; концепція "нелінійних інновацій" Г. Хемела; ідея цифрової корпоративної культури та її зв’язку зі стратегічним процесом як "театром імпровізації" (Р. Кантер);

– моделі на методологічно-організаційному рівні – концепція "трьох ціннісних чинників розвитку" М. Тресі та Ф. Вірсема; теорія "співконкуренції" А. Бранденбургера та Б. Нейлбаффа; КЕА – квантово-економічний аналіз А. Шнейдера, Я. Кацмана, Г. Топчишвілі;

– моделі на практично-організаційному рівні – ділова модель А. Сливоцького; ЗСП – збалансована система показників Р. Каплана та Д. Нортона, включаючи техніку застосування карт стратегій.

Тенденції розвитку інноваційних інформаційних систем наступні:

– орієнтованість на споживачів – зміщення центру уваги з частки ринку, прибутку, конкурентів на споживача як джерела конкурентних переваг, прибуткової діяльності, лідерства на ринку;

– міжфункціональна інтеграція стратегічного процесу – концептуально сучасні підходи, що передбачують інтегрованість маркетингу, фінансів, менеджменту персоналу, досліджень та розробок, корпоративного менеджменту, а не узгодженості і впровадження функціональних стратегій в загально-корпоративну;

– довготермінова спрямованість – збільшення часового горизонту стратегічного планування з орієнтацію на майбутні (ще не існуючі) ринки та тенденції розвитку галузей;

– інтелектуалізація стратегічного процесу – збільшення ролі знань (імпліцитні знання, ключові компетенції) в генеруванні стратегічних ідей і прийнятті рішень – нелінійних інновацій, відхід від операційно-матричного підходу та готових конструктів;

– демократизація процесу розробки та реалізації стратегії – залучення співробітників всіх управлінських рівнів до стратегічного процесу, посилення стратегічної орієнтації фірми на основі імплементації стратегічних поглядів в корпоративну культуру компанії;

– комп’ютерне моделювання стратегічних рішень – перехід від комп’ютеризації, традиційного використання комп’ютерів для обробки даних до побудови моделей майбутніх стратегій, використання комп’ютерних експертних систем на всіх стадіях стратегічного процесу.

Дата добавления: 2014-01-04