Характеристика фінансових інвестицій

ФІНАНСОВІ ІНВЕСТИЦІЇ

Контрольні запитання

1 Визначте характерні ознаки інвестиційного ринку.

2 Охарактеризуйте зміст інвестиційного попиту та пропозиції.

3 Охарактеризуйте основні складові інфраструктури ринку інвестицій.

4 Визначте основні складові ринку інвестицій та інвестиційних товарів.

5 Які операції відбуваються на єдиному інвестиційному ринку?

6 Які функції виконує регулююча складова інвестиційного ринку?

7 Опишіть діяльність функціональної складової інвестиційного ринку.

8 Що включає в себе інформаційна складова інвестиційного ринку?

9 Що таке кон’юнктура інвестиційного ринку?

10 Які стадії характерні для кон’юктури інвестиційного ринку?

11 Охарактеризуйте стадії кон’юктури інвестиційного ринку.

12 Які стадії охоплює вивчення кон’юктури інвестиційного ринку?

13 Дайте визначення терміна «інвестиційний клімат».

14 Які чинники формують інвестиційний клімат країни?

15 Охарактеризуйте інвестиційний клімат України.

16 Визначте чинники, які роблять інвестиційний клімат сприятливим.

17 Охарактеризуйте чинники, за якими визначається інвестиційна привабливість регіону.

18 Охарактеризуйте показники, за якими визначають інвестиційну привабливість підприємства.

Фінансові інвестиції - це вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких превалюють цінні папери, із метою одержання доходу у майбутньому.

Під фінансовими інструментами розуміють контракти, які одночасно приводять до виникнення фінансового активу в одного підприємства та фінансового зобов’язання в іншого.

Фінансові інструменти поділяються на:

- фінансові активи – грошові кошти, дебіторська заборгованість;

- фінансові зобов’язання;

- інструменти власного капіталу – це прості акції та інші види власного капіталу;

- похідні фінансові інструменти – ф’ючерсні контракти, форвардні контракти та інше.

Основою фінансових інструментів є цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння, передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів, процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними та на пред’явника. Іменні цінні папери не підлягають передачі або передаються записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером іншій особі (індосамент). Цінні папери на пред’явника обертаються вільно.

Усі цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів та кредитів.

Відповідно до чинного законодавства в Україні можна випускати та обертати на фондовому ринку такими видами цінних паперів:

- акції;

- облігації;

- ощадні сертифікати;

- інвестиційні сертифікати;

- векселі;

- казначейські зобов’язання України – цінні папери на пред’явника що розміщуються на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу (довгострокові: 5-10 років; середньострокові: 1-5 роки; короткострокові).

Характеристика кожного виду цінних паперів.

Акція – це цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства (АТ), підтверджує членство в АТ та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також, на участь у розподілі майна при ліквідації АТ. Акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими та простими. Громадяни мають право власниками, як правило, іменних акцій.

Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. За акціями на пред’явника в книзі реєструється їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна АТ у разі його ліквідації. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму більше 10 % статутного фонду товариства. Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендів визначається статутом АТ.

Дивіденди за акціями виплачуються один раз у рік за підсумками календарного року в порядку, передбаченому статутом АТ, за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати встановлених законодавством податків, інших бюджетних платежів та відсотків за банківський кредит.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений в ньому строк із виплатою фіксованого проценту. Облігації усіх видів ділять на:

- облігації внутрішніх та місцевих позик;

- облігації підприємств.

Їх розповсюджують на добровільних засадах.

Облігації внутрішніх та місцевих позик випускаються на пред’явника, а обов’язковим реквізитом цільових облігацій є зазначення товару (послуг), під який вони випускаються.

Облігації підприємств випускаються підприємствами всіх форм власності, об’єднаннями підприємств, АТ і не дають їх власникам права на участь в управлінні. Облігації можуть випускатися іменними, на пред’явника, процентними і безпроцентними (цільовими), які вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.

Дохід по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску.

Кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх та місцевих позик, направляються відповідно до республіканського та місцевого бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих рад, а кошти від розміщення облігацій підприємств направляються на цілі, визначені при їх випуску.

Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника на одержання після закінчення встановленого строку – депозиту і процентів по ньому. Ощадні сертифікати видаються такі: строкові, до запитання, іменні та на пред’явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є недійсним.

Інвестиційний сертифікат – це цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання за яким одна особа зобов’язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статус якого регулюється законодавством про вексельний обіг. Вексельний обіг може охоплювати різні сфери. По-перше, відносини між банками та клієнтами при видачі банківських позичок; по-друге між суспільством та державою (казначейські векселя); по-третє, між фізичними та юридичними особами без посередництва банку.

3.2 Фондова біржа (ФБ)

Фондова біржа – це акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржовому курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі.

Фондову біржу може бути створено не менш ніж 20 засновниками – торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах за умови внесення ними до статутного фонду не менше як 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Фондова біржа – організація, яку створюють без мети отримання прибутку. Дана організація займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Принципи роботи фондової біржі:

- перевірка якості та надійності цінних паперів;

- встановлення на основі аукціонної торгівлі єдиного курсу на однакові цінні папери одного емітенту (юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску);

- гласність біржових операцій.

Функції фондової біржі:

- відкриває доступ підприємствам до позичкового небанківського капіталу;

- координує розміщення державних цінних паперів;

- забезпечує переміщення фінансового капіталу з однієї сфери діяльності в іншу;

- впорядковує ринкові відносини з обігу фінансових інструментів.

Учасники фондових бірж.

Брокерські компанії – це компанії, що здійснюють цивільно-правові угоди щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів.

Дилерські компанії – це компанії, що здійснюють цивільно-правові угоди щодо цінних паперів, які передбачають оплату чинних паперів проти їх поставки новому власнику від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам.

Маклери – це особи які виступають посередниками при укладанні угод на біржі.

Історична довідка. Першими фондовими біржами у світі були: Амстердамська біржа (1602 р.), Лондонська біржа (1770 р.), Нью-Йоркська біржа (1792 р.). Спочатку розвиток бірж був пов'язаний з ростом державного боргу. Тому що вкладені в облігаційні позики капітали могли перетворюватися в гроші. Після того як з’явилися перші АТ, об’єктом біржового обороту стали акції.

Сьогодні в світі налічується близько 200 фондових бірж. Найбільшими з них є фондові біржі Нью-Йорка, Лондона та Токіо на них припадає до 60 % загальносвітового обсягу торгівлі цінними паперами. З огляду на роль, яку відіграють біржі у національних фінансово-інвестиційних системах, можна виділити країни з моноцентричною і поліцентричною організацією фондових бірж.

На ринку цінних паперів України діють сім фондових бірж:

- Донецька ФБ;

- Київська міжнародна ФБ;

- Кримська ФБ;

- Придніпровська ФБ;

- Українська міжбанківська валютна біржа;

- Українська міжнародна ФБ;

- Українська ФБ.

Їх призначення – створення та впровадження в країні організаційної та технічної систем, які б надавали можливість швидко і ефективно укладати та виконувати угоди купівлі-продажу цінних паперів.

Дата добавления: 2014-01-04