Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні

Фінансова підтримка інноваційної діяльності

Основними джерелами фінансування інноваційної діяльності є:

- кошти Державного бюджету України;

- кошти місцевих бюджетів і АР Крим;

- власні кошти спеціалізованих державних та комунальних інноваційних фінансово-кредитних установ;

- власні і запозичені кошти суб’єктів інноваційної діяльності;

- кошти будь-яких фізичних і юридичних осіб;

- інші джерела, не заборонені законодавством України.

В умовах постійного скорочення бюджетного фінансування за рахунок державних коштів фінансуються переважно фундаментальні та довгострокові прикладні дослідження загальнонаціонального значення, а також міждержавні, загальнодержавні науково-технічні програми та проекти. Крім того, створюються умови для фінансування науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт із різних джерел. У галузі прикладних досліджень і розробок головним стає контрактний метод фінансування на базі програмно-цільової організації. Для фінансової підтримки інноваційної діяльності суб’єктів господарювання різних форм власності Кабінет Міністрів України створює спеціалізовані державні небанківські фінансово-кредитні установи.

Для здійснення фінансової підтримки місцевих інноваційних програм органи місцевого самоврядування створюють комунальні спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні установи, які діють на основі положень (статутів) про них, що розробляються й затверджуються органами місцевого самоврядування.

Велику роль у фінансування інноваційної діяльності відіграють позичкові кошти, це:

- кредити комерційних банків;

- позикові кошти від розміщення облігацій інноваційного підприємства;

- податковий кредит;

- комерційний кредит постачальників матеріальних ресурсів при купівлі їх із відстроченим платежем;

- лізинг.

Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні здійснюється на основі Постанови Верховної Ради України «Про концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України» від 13 липня 1999 року № 16XIV та Закону України «про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 року № 40-IV.

Головною метою державної інноваційної політики в Україні є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енергозберігаючих та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоздатної продукції.

Основні принципи державної інноваційної політики:

- орієнтація на інноваційний шлях розвитку економіки України;

- формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

- визначення пріоритетних напрямів інноваційного розвитку;

- створення для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу;

- підтримка підприємництва у науково-виробничий сфері;

- здійснення заходів на підтримку міжнародної науково-технічної кооперації, трансферу технологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку і просування її на зовнішній ринок;

- фінансова підтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики;

- сприяння розвитку інноваційної інфраструктури;

- інформаційне забезпечення суб’єктів інноваційної діяльності;

- підготовка кадрів у сфері інноваційної діяльності;

- забезпечення взаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвитку інноваційної діяльності.

Найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки є:

- у сфері наукового розвитку – фундаментальна наука; прикладні дослідження і технології; вища освіта; підготовка та перепідготовка наукових кадрів; розбудова соціально орієнтованої ринкової економіки; наукове забезпечення вирішення проблем здоров’я людини та екологічної безпеки; система інформаційного та матеріального забезпечення наукової діяльності;

- у сфері технологічного розвитку – дослідження і створення умов для високопродуктивної праці і побуту людини; розробка засобів збереження та захисту здоров’я людини; розробка ресурсозберігаючих та енергозберігаючих технологій; розробка сучасних технологій і техніки для електроенергетики, агропромислового комплексу, переробних галузей виробництва, легкої та харчової промисловості;

- у сфері виробництва – формування наукоємних виробничих процесів; сприяння створенню інноваційних структур (технополісів, технопарків, інкубаторів); технологічне і технічне оновлення базових галузей економіки держави; впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів,створення конкурентоспроможних переробних виробництв;

- у сфері фінансово-банківської діяльності – стимулювання створення соціалізованих інноваційних банків і фондів; диференціація ставки податку на прибуток комерційних банків; створення системи пільгового рефінансування комерційних банків; впровадження державної системи страхування ризиків інноваційно-інвестиційної діяльності.

Дата добавления: 2014-01-04