Лекція 16. «Перебудова» і розпад СРСР. На шляху до незалежності

Мета: з’ясувати, чому така могутня держава – СРСР на початку 80-х рр. ХХ ст. потрапила в систему кризу, яка охопила економіку, ідеологію і зовнішню політику. Намагання вийти з кризи за допомогою «перебудови» призвели до подальшого погіршення стану, а головне – в суспільстві зростала недовіра до курсу КПРС. В країні розпочинаються виступи опозиції, дисидентство, національні заворушення, скінчилось все тим, що в грудні 1991 року СРС припинив своє існування. Всі ці процеси торкнулись і України.

Завдання:

– висвітити причини, які призвели до того, що з 1984 р. і до 1990 р. темпи зростання національного доходу різко падають, починається проїдання національного багатства;

– охарактеризувати намагання влади за допомогою «перебудови» та «прискорення» знайти вихід з кризи;

– розкрити заходи з демократизації життя суспільства; діяльність Верховної Ради України по підготовці і прийняттю законів про зміни й доповнення до Конституції та інші;

– висвітити події 1991 р. які призвели до припинення існування СРСР.

План лекції:

1. Необхідність суспільно-політичних змін в СРСР. Курс на прискорення.

2. Нові явища в суспільно-політичному та громадському житті України.

3. Крах СРСР.

Ключові терміни і поняття: системна криза, популізм, референдум, сепаратизм, толерантність, «перебудова», «прискорення».

У листопаді 1982р. помер Л.Брежнєв. До березня 1985р. посаду генсека ЦК КПРС обіймав спочатку Ю.Андропов, потім К.Черненко. У березні 1985р. до влади прийшов М.Горбачов, який почав «революцію зверху» - політику перебудови. Це була спроба вивести країну з глибокої кризи, яка охопила всі сфери суспільства та стала системною. Деякий час ініціатори перебудови не уявляли собі всієї гостроти кризи. Свідченням цього став утопічний курс на «прискорення соціально-економічного розвитку», який передбачав без кардинальних змін у економіці та політичній системі здійснити економічний прорив (до 2000р. подвоїти економічний потенціал СРСР) та на базі цього розв’язати соціальні проблеми радянського суспільства – продовольчу, житлову, ліквідувати дефіцит.

В економічному розвитку у 1990р., вперше за багато років, почалося скорочення обсягів виробництва. Народногосподарський комплекс СРСР став розвалюватися. Руйнувалися господарські зв’язки між окремими підприємствами, галузями, регіонами. Це посилювало відцентровані тенденції в СРСР. Україна, як і інші союзні республіки, брала під свій контроль економіку, налагоджувала прямі економічні зв’язки без посередництва Москви. Центр опинився економічно непотрібним. Цей факт дедалі більше впливав на розпад СРСР.

Радикальні зміни у зовнішній політиці також мали значний вплив на розпад Радянського Союзу. «Нове мислення» М.Горбачова відкинуло ідеологічні догми, опору на збройні сили. Було зруйновано Берлінську стіну, виведено війська з Афганістану, розпущено Варшавський блок, зі США досягнуто умов ядерного роззброєння. У 1989р. у результаті виборів або революцій перемогли демократичні сили у Польщі, Чехословаччині, Румунії, почалися демократичні перетворення у НДР, Болгарії.

Розпаду СРСР передував «парад суверенітетів». Першою, у липні 1988р., Декларацію про державний суверенітет прийняла Естонія, у березні 1990р. – Литва. У червні 1991р. президентом Росії став Б.Єльцин.

Партійне керівництво України на чолі з В.Щербицьким на словах підтримувало перебудову, а насправді, певний час блокувало ці процеси в Україні. Протягом 1985-1987рр. в Україні не було значних політичних сил у вигляді громадських об’єднань та народних рухів, які виникли в Прибалтиці та Росії. Щербицький перетворився на одного з основних опонентів Горбачова. Преса називала Україну «заповідником застою». У 1989р. по Україні прокотилася хвиля шахтарських страйків. У вересні 1989р. Щербицький добровільно залишив посаду першого секретаря ЦК КПУ. В цей же час виникла масова політична організація – Народний рух України за перебудову. Виникають політичні партії. Весною 1990р. відбулися перші демократичні вибори до Верховної Ради, які посилили розшарування політичних сил.

16 липня 1990р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. 19-21 серпня 1991р. найближче оточення Горбачова здійснило спробу припинити перебудову і зупинити розвал СРСР. 24 серпня 1991р. позачергова сесія Верховної Ради УРСР проголосила незалежність України. 1 грудня 1991р. на Всеукраїнському референдумі 90,3% виборців підтримали Акт проголошення незалежності України, президентом України було обрано Л.Кравчука.

7-8 грудня 1991р. в Білорусії лідери України, Росії та Білорусії констатували розпад СРСР і підписали угоду про створення СНД.

Література

1. Бойко О. Д. Історія України / О. Д. Бойко. – К., 2001. – С. 549-565.

2. Кормич Л. І. Історія України від найдавніших часів і до 21 століття / Л. І. Кормич, В. В. Багацький. – Харків: Одіссей, 2001. – С. 445-450.

3. Історія України / М. В. Дєдков, Ю. В. Іващенко, Г. Л. Кладова та ін. – Запоріжжя, 2002. – С. 314-333.

4. Історія України / під ред. В. А. Смолія. – К., 1997. – С. 360-367.

5. Мирончук В. Д. Історія України / В. Д. Мирончук, Т. С. Ігошкін. – К., 2001. – С. 271-281.

6. Кульчицький С. Загострення кризи радянського ладу (1965-1985рр.) / С. Кульчицький, Ю. Лебедєва // Історія України. – 2000. - № 44.- 24 с.

7. Кульчицький С. На шляху до свободи і незалежності (1985-1991рр.) / С. Кульчицький, Ю. Лебедєва // Історія України. – 1999. – 24 с.

Дата добавления: 2014-01-04