Фізико-механічні основи обробки металів різанням

РОЗДІЛ 2

§1. Класифікація рухів у металорізальних верстатах. Схеми обробки різанням

Від сучасних машин вимагаються високі експлуатаційні й техніко-економічні характеристики, надійність роботи. Для цього конструктори машин повинні постійно вдосконалювати технологію, підвищувати якість обробки деталей і складання машин, застосовувати нові конструкційні матеріали й прогресивні методи їхньої обробки.

Однієї з головних задач сучасного машинобудування є подальший розвиток, удосконалення та розробка нових технологічних методів обробки заготовок деталей машин. Особливо велика увага приділяється чистовому й оздоблювальному технологічним методам обробки, об’єм яких у загальній трудомісткості обробки деталей безперервно зростає.

Поряд із механічною обробкою різанням широко застосовують методи обробки пластичним деформуванням без зняття стружки, з використанням хімічної, електричної, світлової, променевої та інших видів енергії. Досить прогресивними є комбіновані методи обробки, які в окремих випадках забезпечують одержання деталей машин високої якості.

На рис. 2.1 дана умовна класифікація сучасних технологічних методів обробки, які найчастіше застосовують у промисловості.

У курсі «Технологічні основи машинобудування» розглядаються основні технологічні методи обробки та формоутворення поверхонь деталей машин, фізична сутність методів обробки, області їхнього застосування й перспективи розвитку й удосконалення.

Під час вивчення методів обробки розглядається обладнання і його технологічні можливості, питання технологічності деталей машин, які конструюються з урахуванням методів їхнього виготовлення.

Обробка металів різанням — це процес зрізання різальним інструментом з поверхні заготовки шару металу для одержання необхідної геометричної форми, точності розмірів і шорсткості поверхонь деталі.

Для здійснення процесу різання необхідна наявність відносних рухів між заготовкою й різальним інструментом. Кожний верстат має робочі органи (шпинделі, супорти, столи та ін.), яким надаються рухи, які обумовлюються призначенням верстата й характером виконуваних видів обробки. Рухи робочих органів верстатів підрозділяють на рухи різання, установчі та допоміжні.

Рис. 2.1. Умовна класифікація сучасних технологічних методів обробки заготовок

Рухи, при яких з оброблюваної заготовки зрізається шар металу й змінюється стан обробленої поверхні, називають рухами різання. До них відносять головний рух і рух подачі. Рух, що визначає швидкість відділення стружки, приймають за головний рух — швидкість різання. Рух, що забезпечує безперервність врізання ріжучого леза інструмента в нові шари матеріалу, приймають за рух подачі.

Рис. 2.2 Схеми обробки заготовок точінням (а), струганням (б), шліфуванням (в)

— поздовжня подача; — поперечна подача; ; — установчий рух

Головний рух, швидкість якого позначають буквою , може бути безперервним або переривчастим, а за своїм характером обертальним, поступальним, зворотно-поступальним і т.д. Рух подачі, швидкість якого позначають буквою , може бути безперервним або переривчастим, а за своїм характером обертальним, поступальним і т.д.

При обробці різанням головний рух має заготовка (точіння) або інструмент (фрезування); рух подачі має інструмент (точіння) або заготовка (фрезування).

Рухи робочих органів верстата, що забезпечують таке положення інструменту відносно заготовки, при якому з неї зрізається певний шар матеріалу, називають установчими рухами. На схемах обробки їх позначають .

Рухи робочих органів верстата, які не мають безпосереднього відношення до процесу різання й служать для транспортування й закріплення заготовки або інструменту, швидких переміщень робочих органів, перемикання швидкостей різання й подачі і т.п., називають допоміжними рухами.

Під схемою обробки розуміють умовне зображення оброблюваної заготовки, її установки й закріплення на верстаті з позначенням положення різального інструменту відносно заготовки й рухів різання. Інструмент показують у положенні, що відповідає закінченню обробки поверхні заготовки. Оброблену поверхню на оригіналі схеми виділяють іншим кольором, або потовщеними лініями.

На рис. 2.2 показані схеми обробки точінням, струганням і шліфуванням. Розглядаючи технологічні методи обробки на схемах, вказується характер рухів та їхнє технологічне призначення.

У процесі обробки на заготовці розрізняють (рис. 2.2, а) оброблювану поверхню 1, з якої зрізається шар матеріалу; оброблену поверхню 3, з якої зрізаний шар матеріалу й перетворений у стружку, і поверхня різання 2, яка утворена головним ріжучим лезом інструмента і є перехідною між оброблюваною й обробленою поверхнями.

Дата добавления: 2014-01-04