Тис. грн

ПОКАЗНИКИ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ

Актив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Пасив	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Платіжний надлишок (+) або нестаток (–)	У % до величини групи пасиву
на початок звітного періоду	на кінець звітного періоду	на початок звітного періоду (7: 5 · 100)	на кінець звітного періоду (8: 6 · 100)
1. Найбільш, лік­відні активи			1. Найбільш термінові зобов’язання			–516	–702	–56,73	–63,01
2. Швидко реалізовувані активи			2. Короткост­рокові пасиви			+884	+670	+368,3	+176,3
3. Повільно ре­алізовувані активи			3. Довгострокові пасиви	440 + 44 + + 100	600 + 12 + + 220	+2976	+3284	+509,6	+394,7
4. Важко реалізовувані активи		10 186	4. Постійні па­сиви		13 438	–3344	–3252	–43,9	–24,2
Баланс (1+2+3+4)		15 764	Баланс (1+2+3+4)		15 764			´	´

У деяких підручниках, монографіях автори стверджують, що баланс є абсолютно ліквідним у тому разі, коли в усіх чотирьох групах активи перевищують пасиви. Але це не обов’язково. Четверта група є «балансуючою». У випадку, коли одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак, баланс більшою мірою відрізняється від абсолютного.

Аналіз ліквідності балансу можна оформити у вигляді таблиці (табл. 4.6). У графах 2, 3, 5, 6 наводяться підсумки груп активу і пасиву, розраховані на початок і кінець звітного періоду; в графах 3 та 8 — абсолютні величини платіжних надлишків або недостачі на початок і кінець звітного періоду; в графах 9 та 10 — відповідно їх величини у відсотках до підсумків груп пасиву.

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізовуваних активів з найбільш терміновими зобов’язаннями і короткостроковими пасивами дають змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізовуваних активів з довгостроковими пасивами відображають перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність показує платоспроможність (неплатоспро­можність) підприємства на найближчий до розглядуваного моменту відрізок часу. Перспективна ліквідність — це прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Виходячи із даних табл. 10.6 необхідно зазначити, що за звітний рік явним є нестаток найбільш ліквідних активів на кінець періоду для покриття найбільш термінових зобов’язань. Він складає 702 тис. грн. Але на кінець періоду підприємство чекає надходжень від дебіторів, які більші за короткострокові пасиви. Повільно реалізовувані активи (тобто запаси і витрати) більші довгострокових пасивів на кінець періоду на 3304 тис. грн.

Проте даний платіжний надлишок через його низьку ліквідність не може бути використаний на покриття короткострокових зобов’язань. Отже, недостатня ліквідність балансу підтверджується раніше зробленими висновками про нестійкий фінансовий стан підприємства.

4.5 Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості

Дебіторська і кредиторська заборгованість виникає внаслідок розрахунків підприємства з покупцями, постачальниками, фінорганами, підрядчиками, робітниками і службовцями, органами соц­страхування, депонентами, підзвітними особами тощо.

Значні розміри дебіторської і кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних засобів між підприємствами.

Дебіторська заборгованість — це відволікання з діяльності підприємства оборотних засобів, що є причиною фінансових ускладнень. Кредиторська заборгованість — результат напруженого фінансового стану; в результаті нестачі необхідних засобів затримується виконання платежів різними організаціями та особами. Суворий контроль за своєчасною виплатою кредиторської заборгованості має велике значення, оскільки затримання платежів може стати причиною фінансових ускладнень підприємств-кредиторів і негативно позначитися на виробничих стосунках.

Дебіторська заборгованість показана в розділі ІІ балансу за статтями «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» та «Дебіторська заборгованість за розрахунками».

Аналіз дебіторської заборгованості треба починати з вивчення даних балансу, за якими визначають ступінь збільшення або зменшення їх протягом звітного періоду. За даними балансу, дебіторська заборгованість за товари, роботи на кінець року збільшилася порівняно із початком звітного періоду і становила 720 тис. грн. (на початок року — 680 тис. грн.). Поряд з цим, збільшилася і чиста реалізаційна вартість. Резерви сумнівних боргів протягом року не змінилися. Далі визначається невиправдана заборгованість і з’ясовуються причини її виникнення. Важливим завданням аналізу є визначення за даними пояснювальної записки або відомостей дати виникнення кожної суми заборгованості, що дає змогу встановити строки застарілості позову.

Необхідно відрізняти допустиму заборгованість від невиправданої. Допустима дебіторська заборгованість — це заборгованість, яка виникла згідно із пред’явленими претензіями, і заборгованість підзвітних осіб. До невиправданої дебіторської забор­гованості належать: заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і крадіжках; заборгованість відділу капітального будівництва внаслідок порушення фінансової дисципліни; нестатки і витрати від зіпсуття товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу в установленому порядку, а також уся прострочена заборгованість.

Треба також аналізувати заборгованість за окремими покупцями і строками виникнення заборгованості. Постійний облік і аналіз дебіторської заборгованості дає можливість вживати заходів щодо усунення простроченої заборгованості. Інформація, одержана від такого аналізу, необхідна як для внутрішнього управління, так і для зовнішніх користувачів, оскільки вони хочуть бути обізнаними щодо стану дебіторської заборгованості підприємств-партнерів. Збільшення дебіторської заборгованості призводить до нестійкості фінансового стану.

На практиці існує декілька показників, які характеризують стан дебіторської заборгованості, а саме:

1. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

К_обд= , (4.7)

де В_реал — виручка від реалізації продукції;

Д_с — середня дебіторська заборгованість.

Цей коефіцієнт вказує на збільшення або зниження комерційного кредиту, яке підприємство надає. Збільшення коефіцієнта означає скорочення продажу в кредит. Зменшення коефіцієнта означає збільшення обсягів кредитів. Регулятором цього коефіцієнта є виручка від реалізації.

2. Середній строк оборотності дебіторської заборгованості:

, (4.8)

де О_д — середній строк оборотності дебіторської заборгованості, дні;

К_{об. д} — коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

Цей показник характеризує середній строк погашення дебіторської заборгованості. Збільшення цього показника оцінюється позитивно, і навпаки.

3. Коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості:

(4.9)

де Д_з — дебіторська заборгованість;

К_з — кредиторська заборгованість.

Позитивно оцінюється перекриття дебіторською заборгованістю кредиторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість показується в розділі ІV пасиву балансу.

Аналіз кредиторської заборгованості треба починати з вив­чення складу і структури кредиторської заборгованості за даними балансу.

Таблиця 4.7

АНАЛІЗ СКЛАДУ І СТРУКТУРИ КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

Розрахунки з кредиторами	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду	Зміна
тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	у сумі, тис. грн	у питомій вазі
1. Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги		66,13		63,02	–50	–3,11
2. Поточні зобо­в’язання за розрахунками: — з одержаних авансів		13,22		16,80	+20	+3,58
— з бюджетом		2,64		5,60	+20	+2,96
— з позабюджет­них платежів		0,79		1,12	+2	0,33
— зі страхування		1,85		0,84	–8	–10,1
— з оплати праці		4,76		2,80	–16	–1,94
— з учасниками		7,93		9,80	+10	+1,87
Інші поточні зобов’язання		2,64	—	—	–20	—
Усього					–42	—

Дані таблиці показують, що в складі кредиторської заборгованості виникли суттєві зміни. Так, зменшилася кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, а також з оплати праці та зі страхування. Але збільшилася заборгованість з бюджетом, з одержаних авансів. За рік кредиторська заборгованість зменшилася на 42 тис. грн.

При аналізі кредиторської заборгованості треба також визначити допустиму та невиправдану кредиторську заборгованість.

До допустимої кредиторської заборгованості відносять: заборгованість постачальникам за акцептовані платіжні вимоги; непрострочену заборгованість до бюджету.

До невиправданої кредиторської заборгованості відносять: прострочену заборгованість постачальникам; прострочену заборгованість бюджету за податок на прибуток; позички, не погашені в строк, та інші внески.

Як і при аналізі дебіторської заборгованості, треба визначити показники, які характеризують стан кредиторської заборгованості. Ними є:

1. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

К_{об. к} =, (4.10)

де Г_з — грошові засоби;

К_с — середня за звітний період кредиторська заборгованість.

Цей коефіцієнт показує збільшення або зменшення комерційного кредиту, який надається підприємству. Збільшення коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості, зменшення його показує збільшення купівлі в кредит.

1. Середній строк оборотності кредиторської заборгованості:

О_к= , (4.11)

де К_{об. к} — коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

Показник відображає середній строк повернення боргів підприємства (за вирахуванням зобов’язань перед банком).

Закінчується аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості порівняльною характеристикою їх. Для цього складається аналітична таблиця (табл. 10.8).

Таблиця 4.8

ПОКАЗНИКИ ДЕБІТОРСЬКОЇ І КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

тис. грн.

Статті балансу	Дебі- торська заборгованість	Кредиторська заборгованість	Перевищення заборгованості
дебі- торської	кредиторської
Заборгованість за товари, роботи, послуги				—
Зобов’язання за розрахунками
з бюджетом	—		—
з авансів			—
з позабюджетних платежів	—		—
з оплати праці	—
з учасниками	—		—
зі страхування	—		—
з іншими		—	—	—
Усього

Результати такого аналізу можуть свідчити про таке:

— збільшення або зменшення дебіторської і кредиторської заборгованості можуть викликати негативні наслідки щодо фінансового стану підприємства;

— зменшення дебіторської заборгованості порівняно із кредиторською може бути результатом негативних стосунків з клієнтами;

— збільшення дебіторської заборгованості порівняно із кредиторською може бути результатом неплатоспроможності покупців.

4.6 Аналіз оборотності оборотних активів

Ефективність використання оборотних активів вимірюється швидкістю їх обороту. Чим швидше оборотні активи проходять усі стадії кругообороту (постачання, виробництво, реалізація), тим більше можна одержати продукції на кожну функціонуючу гривню, тим більшим може бути обсяг виробництва за рахунок ефективнішого використання оборотних засобів (табл. 4.9).

Таблиця 4.9

ПОКАЗНИКИ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

тис. грн.

Показник	Минулий рік	Звітний рік	Відхилення (+, –)
1. Виручка від реалізації	12 000	16 800	+4800
2. Середній залишок оборотних активів, тис. грн.			+454
3. Тривалість обороту, дні (ряд. 2 ´ 360: ряд. 1)	149,5	116,5	–33
4. Одноденний оборот, тис. грн.	33,3	46,6	+13,3

Дані таблиці показують, що оборотність оборотних активів у звітному році прискорилася на 33 дні порівняно із минулим роком, у результаті вивільнено з обороту 1537,8 тис.грн. (33 ´ 46,6) оборотних активів.

4.7 Аналіз фінансових коефіцієнтів

Фінансові коефіцієнти являють собою відносні показники фінансового стану підприємства. Аналіз цих показників полягає у порівнянні їх значень з базисними величинами, на початок звітного року, а також у вивченні їх динаміки за кілька років. Базисними величинами можуть бути середньогалузеві значення показників показники найбільш таланистого конкурента. На теперішній час набір відносних показників (а їх забагато), застосовуваних для аналізу фінансового стану підприємства, не впорядкований.

Розглянемо декілька найбільш характерних фінансових коефіцієнтів.

1. Коефіцієнт автономії (коефіцієнт фінансової незалежності) є одним із найважливіших показників, що характеризує стійкість фінансового стану, його незалежність від позикових засобів; визначається як відношення власних коштів до загальної суми балансу.

Нормативне мінімальне значення коефіцієнта оцінюється на рівні 0,5. Високий коефіцієнт говорить про високий ступінь незалежності, високу гарантованість зобов’язань підприємства.

2. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних засобів є варіантом коефіцієнта автономії. Його розраховують так: позиковий капітал (розділ ІІІ пасиву балансу) плюс короткострокові кредити (в розділі IV пасиву балансу) ділять на власний капітал (розділ І пасиву балансу).

Цей коефіцієнт показує, яких засобів у підприємства більше. У розглядуваному прикладі позикових засобів значно менше, ніж власних.

3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу (К_м) визначається як відношення власних оборотних коштів до загальної величини власних коштів

Норматив цього коефіцієнта — 0,4—0,6, він показує, яка частина власних засобів підприємства перебуває в мобільній формі, даючи змогу вільно маневрувати цими засобами.

4. Коефіцієнт концентрації власного капіталу (К_к) — це власний капітал, поділений на всі активи. Чим більший цей коефіцієнт, тим фінансово стійкішим і незалежнішим від кредиторів є підприємство.

5. Коефіцієнт фінансової залежності (К_{ф. з}) — це активи балансу, поділені на власний капітал.

Коли значення цього коефіцієнта наближається до 1 (чи 100%), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

6. Коефіцієнт інвестування (К_і) — це джерела власних коштів, поділені на необоротні активи.

Оптимальне значення — К_і > 1.

7. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_а.л) — це відношення найбільш ліквідних активів до найбільш термінових зобов’язань. Оптимальне значення — К_а.л ³ 0,2 – 0,7.

8. Коефіцієнт покриття (К_п) — це відношення суми всіх оборотних (мобільних) засобів до короткострокових зобов’язань.

Дата добавления: 2014-01-04