Атестація робочого місця

Одним із засобів підтримання належного рівня охо­рони праці є атестація робочих місць, яка являє собою комплексну оцінку кожного робочого місця на його відповідність передовому науково-технічному рівню виробництва, гігієнічним нормам умов праці, психофізіологічним параметрам працюючого, що дає йому змогу не тільки продуктивно виконувати свої професійні обов'язки, але й зберігати здоров'я та не скорочувати тривалість діяльності у даній професії, тобто зберігати професійне довголіття.

Порядок проведення атестації регулюється Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Мінпраці України від 01.09.92 р. № 41 та Головним державним санітарним лікарем України 01.09.92 р.

Атестація робочих місць передбачає:

виявлення безпосередньо на робочому місці шкідливих та небезпечних виробничих факторів та з'ясування причин їх появи;

дослідження санітарно-гігієнічних факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу на конкретному робочому місці;

комплексну оцінку факторів виробничого середовища та характеру праці на відповідність їх рівнів вимогам нормативних документів;

обгрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії шкідливості умов праці;

встановлення або підтвердження права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скорочений робочий день, а також інші пільги та компенсації залежно від умов праці;

перевірку правильності використання списків виробництв, робіт, професій, посад та показників умов праці при наданні права на пільгове пенсійне забезпечення.

Атестація робочого місця дає можливість упритул наблизитися до розробки та здійснення заходів щодо його раціоналізації шляхом нормалізації умов, режимів праці та у цілому трудового середовища.

Як підкреслюють сучасні дослідники, основною метою атестації є:

поліпшення умов і безпеки праці, проведення інших заходів щодо охорони праці, підвищення рівня культури виробництва;

вивчення відповідності умов праці рівню розвитку сучасної техніки та технологій, удосконалення порядку та умов встановлення пільг та компенсацій;

прискорення зростання продуктивності праці на ос­нові урахування психофізіологічних та особистісних особливостей працюючих, урахування їх професійної придатності до даного виду діяльності;

поліпшення використання основних фондів шляхом ліквідації надмірних робочих місць з застарілим обладнанням і таким чином забезпечення збалансованості числа робочих місць, раціоналізації режимів праці;

залучення фахівців до вирішення проблем по удосконаленню виробництва та ін.;

інвентаризація програмного забезпечення ПК що застосовується, для виявлення та припинення використання програмних продуктів, які не задовольняють психофізіологічні вимоги їх побудови, а також заміна їх більш продуктивними програмами, адекватними психофізіологічному статусу працюючих, які більшою мірою відповідають вимогам перешкодостійкості, а отже сприяють надійності виконання виробничих завдань.

Атестація робочих місць здійснюється у кілька етапів:

1. Формується необхідна правова та інформаційно-довідкова база і організовується її вивчення.

2. Визначаються організації для проведення спеціальних робіт, пов'язаних з атестацією.

3. Проводиться робота щодо виготовлення планів розміщення обладнання по кожному підрозділу та визначаються межі розташування робочих місць.

4. Визначається обсяг досліджень шкідливих та небезпечних факторів.

5. Здійснюється інвентаризація та паспортизація робочих місць.

Проводиться облік всього встановленого устатку­вання та об'єктивні заміри умов праці на ньому. Виконується порівняння технологічного процесу, що використовується, з передбаченим у проектах, для приведення їх у відповідність установлюється відношення кількості робочих місць до числа працюючих.

6. Прогнозується можливість появи шкідливих та небезпечних факторів на робочих місцях.

В ході атестації проводиться:

1. На основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника встановлюється відповідність найменування професій та посад працівників, зайнятих на робочих місцях, що досліджуються, характеру робіт, що фактично виконуються. У випадку невідповідності професій (посад) вимогам Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника останні приводяться у відповідність з роботами, що фактично виконуються.

2. Визначається відповідність організації робочих місць існуючим нормативам та вимогам наукової організації праці. В результаті на робоче місце заповнюється «Карта умов праці» та розробляється комплекс заходів, спрямованих на раціоналізацію умов та режимів праці.

3. Проводиться скорочення або раціоналізація робочих місць.

Проведення атестації дає можливість:

виявити робочі місця, які не відповідають нормативним вимогам щодо умов та режимів праці;

підвищити коефіцієнт використовування устаткування;

обгрунтувати та скоригувати норми трудових витрат шляхом реалізації заходів щодо удосконалення нормування - та професійного добору придатних до даного виду діяльності людей;

врахувати та за необхідності скоротити робочі місця, де застосовується малокваліфікована праця;

дати оцінку обгрунтованості застосування різних пільг та компенсацій;

розробити та здійснити заходи щодо раціоналізації умов та режимів праці;

ліквідувати робочі місця, раціоналізація яких неефективна;

здійснювати контроль за використанням наявної робочої сили;

розробити та застосувати заходи, спрямовані на підготовку та підвищення кваліфікації кадрів.

4. Уточнюються діючі та вносяться пропозиції щодо
встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці,
визначається обсяг матеріальних витрат на ці цілі.

Таким чином, атестація робочих місць є результатом здійснення певного комплексу заходів, який дає інформацію про можливість та засоби раціоналізації робочих місць або їх скорочення відомості про результат атестації робочих місць заносіться до карти умов праці.

Важливою ланкою планування та обліку робочих місць і професійної діяльності, виявлення існуючих резервів виробництва є паспортизація. Загальновизнано, що паспорт — це типовий документ, у якому наведено відо­мості про регламентацію організації праці на робочому

місці.

Паспорт містить загальні відомості про робоче місце: найменування моделі устаткування, коефіцієнт його завантаження, найменування професії осіб, що виконують виробничі завдання на даному робочому місці, тощо. Наводиться планування робочого місця.

Звичайно паспорт складається з п'яти розділів:

1. Містить відомості про робоче місце в структурному підрозділі установи або підприємства, де воно розташоване, інформацію про основні характеристики праці користувача ПК.

2. Представлена інформація про технологічні особливості виробничої діяльності та відомості про характеристики праці, пов'язані з цими особливостями.

3. Зосереджені атестаційні характеристики робочого місця:

відомості про технологічну документацію, пов'язану з даним робочим місцем (інструкції щодо експлуатації програм, що застосовуються, та ін.), хронокарти, що дають інформацію про часові параметри робочих операцій;

дані про відповідність конкретного устаткування, розташованого на робочому місці, виробничим завданням, що виконуються, та вимогам наукової організації праці;

відомості про напруженість та важкість праці на робочому місці;

відображає забезпеченість робочого місця засобами захисту (екранні фільтри та ін.) та містить номер інструкції з техніки безпеки (пожежної безпеки, електробезпеки та ін.). Має відомості про рівень охорони праці на робочому місці;

відомості про умови праці. У випадку наявності пільг через шкідливі або особливо шкідливі умови праці на робочому місці (які для переважної більшості користу­вачів ПК не встановлені) наводиться перелік належних пільг (пенсійні пільги, тривалість додаткової відпустки через існуючі шкідливі умови праці, тривалість скороче­ного робочого дня, необхідність лікувально-профілактичного харчування та ін.). Введення таких пільг установ­люється галузевими нормативними документами.

4. Формується система оформлення паспорта та правила атестації робочого місця.

5. Вказуються дані про виробничі операції, що виконуються на даному робочому місці, пов'язані з ними техніко-економічні показники, що характеризують організацію (коефіцієнт зайнятості) та оплату праці користувача ПК.

При нерівномірному розподілі робочих завдань по змінах паспорт складається на кожну з них.

2.3. Умови праці на поліграфічних підприємствах. Важкість і напруженість трудового процесу

На підприємствах поліграфічної промисловості при виконанні майже всіх технологічних операцій можуть виявлятися ті або інші виробничі небезпеки і шкідливості.

Набірне виробництво, де використовується друкарський сплав, що містить свинець (~80%), сурму (понад 10%) і олово, відноситься до шкідливих виробництв.

Основне джерело забруднення повітряного середовища пилом, що містить свинець, — це забрудненість набірних кас, столів, підлоги. Багато пилу збирається на шорстких поверхнях набірних меблів і підлоги.

Дослідження забрудненості повітряного середовища у відділеннях машинного набору показали, що значна кількість пилу сплаву утворюється при калібруванні і різанні рядків, чищенню набірних форм, машин тощо. Повітряне охолоджування форм у машинах виділення рядків спричиняє здуванню пилу, що осів на машині.

При температурі, близькій до 400 °С, а також при плавленні рядків набору, забруднених оліфою і фарбою, інтенсивно виділяються пари свинцю. Оскільки оліфа і фарби на їх основі мають низьку в порівнянні із сплавом температуру кипіння, то вони, інтенсивно випаровуючись, захоплюють з собою і частинки свинцевого сплаву. Для попередження утворення пилу свинцевого сплаву потрібно стежити за чистотою і гладкістю поверхні набірних кас, столів, підлоги, стін і набірних меблів. Потрібна раціонально обладнана вентиляція, яка не створювала б різких повітряних потоків, сприяючих підняттю в повітря і витанню в ньому дрібнодисперсного пилу.

З естетичних і санітарно-гігієнічних міркувань набірні каси і матеріальні ящики рекомендується виготовляти з пластмаси. Щоб пил не збирався під набірними меблями і не ускладнював прибирання приміщення, меблі повинні мати ніжки висотою не менше 15 см або щільно прилягати до підлоги.

Повітря в набірних цехах значно забруднюється при змиві фарби з набірних форм гасом, уайт-спіритом і іншими органічними розчинниками.

У набірному устаткуванні застосовуються ртутні терморегулятори, які часто виходять з ладу, що приводить до розливу ртуті біля машини. Ртуть, потрапивши в щілини підлоги, стін, меблів, поволі випаровуючись, тривалий час забруднює повітря виробничих приміщень.

У поліграфічному виробництві давно ведуться роботи із заміни токсичних свинцевих сплавів синтетичними матеріалами. Використовування фотонабору, набірно-друкарської техніки і синтетичних матеріалів при виготовленні текстових друкарських форм для офсетного, високого, глибокого і флексографічного друку дозволить зменшити або виключити свинцеві сплави з набірного виробництва, а тим самим, оздоровити і полегшити умови праці працюючих.

Довго незмінна, статична поза робітників, що набирають текст уручну (вони працюють в основному стоячи), є причиною хворобливого розширення вен на ногах.

У відділенні відливання шрифтів, лінійок і проміжних елементів шум відливного апарату, що впливає на працюючого, перевищує 90 дБА. Постійний шум протягом довгого часу викликає тугоухість або повну глухоту, нервові захворювання, гіпертонію, уповільнення психічних реакцій, ослаблення уваги і ін. Крім того, в повітрі цього відділення можуть бути пари свинцю, масел і пил друкарського сплаву.

Устаткування складальних цехів (дільниці відливання літер,шрифтів, лінійок та проміжних елементів та ін.) надійно захищені, мають блокування і запобіжні пристосування, що відвертають (при дотриманні правил технічної експлуатації і техніки безпеки) можливість отримання працюючими травм (опіки розплавом і ін.).

Причини нещасних випадків у відділеннях ручного набору — це, частіше за все порушення правил безпеки праці при роботі на коректурних верстатах (наприклад, додавання фарби на вали верстата, його регулювання, чищення і змащування під час роботи), несправність підлоги, пересувних шаф-візків і ручних інструментів, захаращення проходів і проїздів напівфабрикатами тощо.

Нещасні випадки при роботі на пробільно-лінійкових, машинах відливання літер, шрифтів, лінійок та проміжних елементів відбуваються в основному в результаті розбризкування гарячого сплаву при нещільному приляганні матриць до відливної форми і неміцному закріпленні форми в пробільно-лінійкових машинах. Сплав може розбризкуватися і при вставлянні поршня в циліндр після чищення казана і мундштука.

Дата добавления: 2014-01-04