Європа - наш спільний дім

Загальна Декларація прав людини ООН

Після закінчення Другої світової війни було укладено більше 40 міжнародних конвенцій з прав людини. Серед них є один, якому належить особливе місце: Загальна Декларація прав людини, прийнята 10 грудня 1948 р. Генеральною Асамб­леєю ООН. Цей документ часто називають Біблією прав люди­ни, Міжнародним каталогом прав людини, Міжнародним стан­дартом прав людини. Декларація - своєрідний компас, що вка­зує усім країнам правильний курс у морі проблем, пов'язаних з правами людини.

За п'ятдесят років існування Загальна декларація набула великої моральної ваги у світі. Вона стала основою для усієї на­ступної міжнародної та конституційної нормо творчості в галузі прав людини. її дотримання стало правилом, яке ніде офіційно не закріплене, але повинно виконуватися під загрозою санкцій з боку світового співтовариства.

Будь-яке право, яке має одна особа, передбачає наявність обов'язків у іншої або інших осіб. Права людини забезпечують нормальне існування та розвиток людини у цивілізованому суспільстві та передбачають наявність обов'язків, передусім єдиного представника суспільства - держави. Ці обов'язки різноманітні: іноді держава повинна створити спеціальний ме­ханізм реалізації права (наприклад, права на освіту), іноді во­на зобов'язана не втручатися сама і забезпечити невтручання інших у реалізацію людиною свого права (наприклад, права на особисте життя). Від того, наскільки успішна діяльність держави у цьому плані, залежить і визнання її цивілізованою та де­мократичною.

Однак під словосполученням «права людини», як правило, розуміють порівняно невеликий набір прав і свобод, при цьому масове або грубе порушення хоч одного з них тягне негайну відмову світового співтовариства визнати цю державу демокра­тичною та цивілізованою, а іноді й інші наслідки економічного чи політичного характеру. Це - так звані фундаментальні пра­ва і свободи, без додержання яких неможливе нормальне існу­вання та розвиток людини в сучасному суспільстві. Іноді їх ще називають конституційними правами, тому що саме вони закріплені в конституціях сучасних держав, як найважливіші та пріоритетні, ті права, на основі яких визначається станови­ще людини в суспільстві. Саме стосовно цих прав і свобод вста­новлюються міжнародні стандарти прав людини, саме їх додер­жання перевіряється міжнародними організаціями.

Наша держава розташована в Європі. Європа - не просто континент, на якому існують держави різні за устроєм, мовою, культурою, традиціями. 5 травня 1949 р. була створена Рада Європи, до якої сьогодні входять більше 40 країн континенту. Наша країна вступила до Ради Європи в 1995 р. Рада Європи має чимало ознак, більшою мірою властивих державам:

1. Прапор - яскраво-сине прямокутне полотнище, на якому зображено 12 золотих зірок (12 — символ удосконалення й тому кількість зірок на прапорі не змінюється);

2. Гімн Європи - музичне аранжування до «Оди радості» з дев'ятої симфонії Бетховена;

3. День Європи — 5 травня;

4. Державні мови — англійська й французька;

5. Бюджет Ради Європи — близько двох мільярдів французь­ких франків;

6. Штаб-квартира Ради Європи розташована у Страсбурзі, який називають столицею Європи.

Уже понад п'ятдесят років Рада Європи працює над створен­ням єдиної Європи, заснованої на принципах свободи, демо­кратії, дотриманні прав людини та верховенстві закону. Діяльність, що її проводить Рада Європи, торкається всіх ас­пектів нашого життя, а програма охоплює широке коло питань, що є життєво важливими для суспільства.

Серед пріоритетних (головних) напрямів можна виокремити:

1. Права людини: розширення гарантій, включених до Євро­пейської Конвенції з прав людини, удосконалення правосуддя та законодавства.

2. Засоби масової інформації: захист свободи слова та інфор­мації й розширення сфери їх застосування.

3.Соціальні та економічні питання: визначення провідних напрямів, що мають на меті збереження соціальної справедливості у Європі та захист тих членів суспільства, котрі потребу­ють цього більше за інших.

4. Освіта: передання демократичних цінностей та підготовка молодих людей до життя у багатомовній та полі культурній Європі.

5. Культурна спадщина: сприяння усвідомленню приналеж­ності до європейської культури та удосконалення політики з охорони спадщини континенту.

6. Спорт: сприяння політиці «спорт для всіх» та всебічний розвиток фізичної культури.

7. Молодь: залучення молоді до європейської співдружності через Європейський центр молоді та Європейський фонд молоді.

Таким чином. Рада Європи займається зміцненням політич­ної, правової, соціальної та культурної співпраці, а також захи­стом загальнолюдських цінностей у Європі.

770 мільйонів європейців представлені у Раді Європи через національні уряди, парламенти своїх країн та органи місцевого й регіонального самоврядування, які мають представників у Комітеті Міністрів Ради Європи, у Парламентській Асамблеї Ради Європи та в Конгресі місцевої та регіональної влади Євро­пи. Ці органи здійснюють консультації та розробляють реко­мендації щодо життєво важливих питань для всіх країн - членів Ради Європи.

З 1 січня 2002 р. у ряді європейських країн, що входять до Європейського Союзу, увійшла в обіг єдина валюта - євро. І, можливо, незабаром громадяни європейських країн матимуть паспорт громадянина Європи.

Дата добавления: 2014-01-04