Ук­раїна поки що остаточно не визначилася щодо вибору моделі місцевого самоврядування

Крім того, у ст. 10 Закону України «Про місцеве самов­рядування в Україні» зазначено, що обласні та районні ради, які є органами місцевого самоврядування, не мають власних громад, а лише представляють спільні інтереси громад сіл, міст, що нелогічно і суперечить ст. 140 Конституції України.

Місцеве самоврядування в Україні, — зазначається у цій статті, — це гарантоване державою право і реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність ор­ганів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішува­ти питання місцевого значення у межах Конституції і законів України».

Закон України «Про місцеве само­врядування в Україні» від 21 травня 1997 р. у ст. 2 скорегував невдале визначення поняття місцевого самовря­дування, викладене у ст. 140 Конституції України, незважаю­чи на те, що це порушує Основний Закон.

Хартія основним елементом місцевого самовря­дування визнає органи, а не територіальні колективи. І це також цілком закономірно, адже вся історія існування само­врядування протягом багатьох віків довела, то державні і місцеві справи здатні на місцях вирішувати відповідні орга­ни, які працюють, на відміну від громади постійно, кваліфіко­вано і повинні нести відповідальність за свою діяльність, що не властиво територіальній громаді.

Цє право здійснюється радами або зборами, що склада­ються з членів, обраних шляхом вільного, таємного, рівно­го, прямого і загального голосування. Ради чи збори можуть мати підзвітні і виконавчі органи. Це положення не виключає звернення до зборів громадян, референдуму або будь-якої ін­шої форми прямої участі громадян там, де це допускається законом.

У частині третій ст. 140 Основного Закону вже ствер­джується, що питання місцевого значення вирішуються як безпосередньо громадою, так і через органи самоврядування, тобто не самостійно колективом громади.

Місцеве самоврядування», як зазначено у частині першій ст. 140, є правом територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кіль­кох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно зі ст. 140 Конституції основним елементом місце­вого самоврядування в Україні є територіальна громада.

Конституція України присвячує місцевому самовряду­ванню розділ XІ (статті 140—146).

У ст. 6 Конституції йдеться про дійсне здійснення державної влади органами України, а от ст. 7 Основного Закону лише визнає і гарантує існування місцевого самоврядування, що ставить владу і самоврядування у явно нерівне становище.

Стаття 5 Конституції України стверджує, що влада в Ук­раїні здійснюється через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, тобто вони визнаються рівно­правними.

17 липня 1997 р. Україна ратифікувала Євро­пейську хартію про місцеве самоврядування, прийняту Ра­дою Європи 15 жовтня 1985.,

Стаття 3 Хартії так визначає поняття місцевого самовря­дування: «Під місцевим самоврядуванням розуміється право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регла­ментувати значну частину державних справ і управляти нею, діючи в межах закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення».

Дата добавления: 2014-01-04