Проблеми накопичення небезпечних відходів на території підприємств

Крім того, на території області функціонують понад 100 підприємств, які отримали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами та окремими видами відходів як вторинної сировини. Ці підприємства здійснюють збирання таких відходів, як: шлами гальванічного виробництва, відходи забруднені нафтопродуктами, відпрацьовані ртутні лампи, асбестмісткі відходи, непридатні до подальшого використання за призначенням хімічні засоби захисту рослин, фармацевтичні відходи, тощо. Їх утилізація здійснюється на спеціалізованих підприємствах, які знаходяться в основному за межами області.

Загальний рівень річного використання відходів складає близько 35%. На території області зареєстровано 10 підприємств – об’єктів утилізації відходів. Серед відходів які утилізуються цими підприємствами: відпрацьовані нафтопродукти та нафтовміщуючі відходи, відходи виробництва свинцевих акумуляторних батарей та відпрацьовані свинцеві акумуляторні батареї, стічні води лакофарбового виробництва, шлаки доменні, відпрацьовані формувальні суміші, золошлаки, відпрацьовані каталізатори.

На території Дніпропетровська функціонує завод з переробки твердих побутових відходів. Протягом 2009 року на ньому перероблено близько 137 тис. т твердих побутових відходів. Однак, своєї задачі, в повному обсязі, він не виконує, повільне нарощування потужностей, відсутність сортування породжує нову проблему - утилізації шлаку та золи.

Основну частку відходів вуглевидобутку та вуглезбагачення складають „пусті” породи та хвости збагачення. Рівень їх використання становить 64%. В основному ці відходи використовуються при рекультивації зон обвалення.

Зменшення кількості золи можливо досягти лише шляхом впровадження нових технологій, або переводу станцій на природний газ чи паливний мазут.

Незважаючи на можливість широкого використання золошлаків від спалення вугілля, рівень їх утилізації не перевищує 20%. Протягом останніх років на Криворізькій ТЕС частково вирішено питання реалізації шлаків для виробництва будівельних матеріалів. Згідно з рекомендаціями будівельних організацій, золу можливо використовувати як заповнювач в залізобетонних виробах, у цементно-піщаних розчинах, тощо.

Рівень утилізації горілої землі становить близько 45%. Можливість її використання для інженерних відсипок потребує підтвердження спеціалістів СЕС про відсутність негативного впливу на навколишнє середовище та здоров’я людини.

Інші відходи металургійного виробництва (колошниковий пил, окалина, залізомісткі шлами) також використовуються практично в повному обсязі.

У повному обсязі використовуються шлаки феросплавного виробництва, у тому числі, частково утилізуються відходи, накопичені раніше. З 1993 року вирішено питання утилізації шламів феросплавного виробництва в обсязі річного утворення.

Продуктами переробки шлаків металургійного виробництва є щебінь, граншлак, шлакова пемза, мінвата. Рівень використання сталеливарних шлаків становить 47%, у відвалах площею 389 га знаходиться 49 млн. т. Низький рівень використання сталеливарних шлаків пояснюється неоднорідністю їх хімічного та мінерального складу, відсутністю потужностей з їх переробки.

Шламосховища відходів збагачення залізної руди необхідно також розглядати як техногенні родовища та джерело мінеральної сировини на перспективу. Крім заліза, у хвостах міститься фосфор, сірка, алюміній та ін. На даний час на ВАТ „Центральний ГЗК” впроваджуються заходи, направлені на утилізацію цих відходів.

Специфіка промисловості Дніпропетровської області обумовлює наявність відходів, які мають певну ресурсну цінність. Зокрема, ряд накопичувачів відходів (хвостосховища збагачення марганцевої руди, накопичувач вугільних шламів ВАТ „ДМК”, тощо), вже переведено до категорії техногенних родовищ та оцінено запаси сировини, яка там зберігається.

Змінами до Закону України "Про відходи", прийнятими Верховною Радою України 7 березня 2002 року (№ 3073-ІІІ), передбачається регламентація вимог до зберігання небезпечних відходів на території підприємств, установ, організацій - суб'єктів господарської діяльності. Вона має бути здійснена на основі відповідного порядку, розробка якого покладається на Кабінет Міністрів України. Одночасно зазначеними змінами передбачається віднесення підприємств, на яких зберігаються небезпечні відходи, до об'єктів підвищеної небезпеки.

Актуальність і важливість вирішення зазначених питань важко переоцінити. Накопичення відходів на території підприємств набуло в Україні безпрецедентного масштабу і до того ж в найближчі роки важко очікувати його практичного вирішення. Це спричиняється відсутністю спеціальних об'єктів (полігонів) для видалення таких відходів, технологічного устаткування для їх знешкодження та інш., а в цілому - відповідної інфраструктури, що є невід'ємною частиною промислового комплексу в розвинених країнах. Саме наявність такої інфраструктури дозволяє цим країнам встановлювати дуже жорсткі регламенти щодо розміщення небезпечних відходів на території підприємств, зокрема стосовно термінів зберігання, які, як правило, не можуть перевищувати 90 днів.

Згідно із значенням терміну, зафіксованим в Законі "Про відходи", зберігання відходів означає "тимчасове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення)". В той же час поняття "тимчасовості" залишилося невизначеним і на практиці "зберігання відходів" перетворилося в безстрокове, багаторічне їх розміщення, а відповідні об'єкти фактично перетворилися в місця видалення, але без відповідного статусу.

Умови зберігання відходів на території підприємств, як засвідчують, зокрема, матеріали оглядів про стан навколишнього природного середовища в регіонах України часто не відповідають санітарно-гігієнічним нормам та правилам і стають фактором інтенсивного забруднення довкілля.

Як приклади можна навести підприємства ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" в Миколаєві, що розміщують відходи на території цеху, розташованого в природоохоронній зоні Бугського лиману. В Сумській області велика кількість токсичних відходів зберігається в складських приміщеннях, цехах на території ОПВО "Свема", ВАТ "Шосткинський завод хімічних реактивів", ВАТ "Сумихімпром", ВАТ "Центроліки". Постійне зростання обсягів накопичення токсичних відходів в місцях неорганізованого складування відмічається в Харківській області. В Дніпропетровській області в 2000 році у сховищах, що не відповідають діючим нормативам, було заскладовано понад 10 млн. т токсичних відходів. В Одеській області у місцях неорганізованого складування в 2000 році розміщено чверть всіх токсичних промислових відходів і т.інш.

Основними видами відходів, що накопичуються на території підприємств, є гальванічний шлам (мул), лакофарбні матеріали, відпрацьовані емульсії, мастильно-охолоджувальні рідини, нафтошлами, відпрацьовані формувальні суміші, ртутні лампи, а також більш специфічні - як залізний купорос, відходи шестивалентного хрому, цианисті сполуки, формальдегіди, непридатні і неідентифіковані пестициди та отрутохімікати.

Питання будівництва спеціалізованих полігонів щодо поводження з небезпечними відходами знаходиться на порядку денному вже біля 20 років (починаючи з відповідних рішень 80-их років), але постійно блокується то через труднощі з погодженням місць їх розташування, то через відсутність коштів, то інш., але головним чином, на наш погляд, через недооцінку пов'язаної з цим екологічної небезпеки і брак політичної волі.

Певним кроком у цьому напрямку можна, правда, вважати затвердження Мінекоресурсів України за погодженням з Мінздоров'я України у квітні 2002 року "Переліку підприємств та спеціалізованих установ, яким дозволено здійснення робіт щодо переробки утилізації, знищення або подальшого використання вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції". Ним, зокрема, впорядковано передачу для знешкодження і переробки деяких небезпечних відходів, зокрема таких як свинцеві акумулятори і свинець, небезпечні хімічні речовини (сполуки), емульговані та інші нафтопродукти, лікарські препарати (вилучені з обігу, неякісні). Передбачається також спеціалізувати деякі підприємства на знищенні, знешкодженні чи утилізації органічних розчинників, некондиційних фарб, лаків, паст, смол тощо. В даному випадку поняття "вилучена з обігу неякісна та небезпечна продукція" за змістом підпадає під термін "відходи".

З метою попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей, Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області, в межах своєї компетенції, здійснює регулювання відносин, пов’язаних з утворенням, збиранням і заготівлею, перевезенням, зберіганням, обробленням (переробленням), утилізацією, видаленням, знешкодженням та захороненням відходів, що утворюються в області.

В рамках регулювання відносин у сфері поводження з відходами погоджено 728 лімітів на утворення та розміщення відходів та 82 дозволів на розміщення відходів на 2010 рік.

З метою систематизації та уніфікації інформації щодо об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, здійснення контролю за їх станом, оцінки обсягів утворення відходів і рівня їх екологічної безпеки, дані по 112 підприємствам (рівень екологічної безпеки у сфері поводження з відходами, по яким перевищує задані показники) внесено до обласного реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів.

Дата добавления: 2014-01-04