Право природокористування: поняття, види

Припинення права власності на природні ресурси.

Припинення права власності на природні ресурси – це юридично значимі дії, спрямовані на припинення повноважень власника на землю, надра, води, ліси і т.д. Припинення, як і придбання, здійснюється на основі певних юридичних фактів, які умовно можна поділити на чотири групи:

1) обставини, пов’язані з припиненням існування об’єкта права власності (втрата, загибель);

2) обставини, пов’язані з припиненням існування суб’єкта права власності (смерть громадянина, припинення існування юридичної особи);

3) добровільна відмова (купівля – продаж, дарування);

4) примусове відчуження у власника природного об’єкта всупереч його волі на підставах, зазначених у законі. Примусове відчуження можливо внаслідок протиправних дій, до яких можна віднести:

- систематичне невнесення плати (податку);

- використання природних ресурсів способами, які призводять до зниження їх якості; хімічному та радіаційному забрудненню; погіршенню екологічної обстановки;

- нецільове використання;

- порушення строків освоєння (використання);

- укладення договорів з порушенням порядку придбання або відчуження природних ресурсів.

Право природокористування - це процес раціонального використання людиною природних ресурсів, природних об’єктів, природних умов для задоволення різних потреб та інтересів. Під суб 'єктивним правом користування природним об’єктом розуміється передбачена законом можливість безпосеред­ньої експлуатації такого об 'єкта з метою вилучення з нього корис­них властивостей і якостей для забезпечення певних інтересів при­родокористувача. Таке право належить власникові природного ресурсу або іншій особі.

Суспільні відносини, що виникають у зв’язку із природокористуванням, регулюються правовими нормами, які визначають порядок споживання об’єктів природи з метою використання їх корисних властивостей. Ці норми містяться в нормативно – правових актах різного рівня (Конституції України, Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища», Земельному, Водному, Лісовому кодексах, Законах «Про охорону атмосферного повітря», «Про тваринний світ») які у своїй сукупності утворюють інститут права природокористування.

Право природокористування виникає з приводу використання різних екологічних об'єктів. Ними можуть бути конкретні природні об'єкти або їх складові частини, які піддаються або не піддаються індивідуалізації, а також окремі властивості і якості цих об'єктів природи. Кожен об'єкт природокористування (земельна ділянка, водоймище, лісова ділянка та ін.) визначає і його вид (землекористування, водокористування та ін.). При цьому слід розрізняти і безпосередній об'єкт користування. Наприк­лад, загальним об'єктом водокористування є водоймище, надане в кори­стування. Однак безпосередній об'єкт, який визначає основний зміст даного водокористування, може бути різним: якщо він наданий для них цілей або вирощування рибних ресурсів, то це чистота води, сама можливість відповідного її використання; якщо мається на увазі вико­ристання водоймища для плавзасобів, водного транспорту, то це водна площа, акваторія.

Існують різні класифікації природокористування. Так, залежно від об’єкта природокористування, розрізняють: землекористування, водокористування, користування надрами, тваринним світом тощо.

Залежно від мети природокористування, розрізняють: наукове, рекреаційне, виробниче природокористування.

В залежності від строків природокористування поділяється на: безстрокове (постійне) та строкове (тимчасове).

За способами виникнення право природокористування поділяється на первинне і вторинне.

Різний рівень охоронного режиму встановлений для користування природними ресурсами загальнодержавного і місцевого значення.

Основним же є поділ природокористування за поширеністю і правовими підставами виникнення на загальне й спеціальне.

Громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (матеріальних, оздоровчих, рекреаційних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання спеціальних дозволів (безліцензійно), за винятком обмежень, передбачених законом. Як правило, юридичні обмеження природокористування мають за мету забезпечити ефективну охорону навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів.

Право загального природокористування має природний характер і здійснюється людиною незалежно від її праводієздатності.

Похідним від загального природокористування є спеціальне використання природних ресурсів. На відміну від першого спеціальне природокористування фізичним і юридичним особам природні ресурси надаються у власність і користування для здійснення виробничої та іншої діяльності на підставі спеціальних дозволів (ліцензій, мисливських карток, договорів оренди, лісорубних білетів) за плату на визначений час. (В дозволі обов'язково вказана (обумовлена) ціль спеціального використання: вода - для фізіологічних і побутових потреб людини, а також для виробництва; земля - для потреб с/г виробництва, розвитку рослинництва і тваринництва та іншої інфраструктури.).

Суб 'єктами права природокористування є юридичні або фізичні особи, які у визначеному законом порядку набули право користуван­ня конкретними природними об 'єктами для відповідних цілей і ма­ють у зв 'язку з цим певні права та обов 'язки.

Залежно від природ­ного об'єкта, наданого в користування, вони іменуються водокорис­тувачами, землекористувачами, лісокористувачами тощо. Такими суб'єктами можуть бути державні, приватні підприємства, орга­нізації і установи, громадські об'єднання, релігійні організації, акці­онерні товариства, спільні підприємства, міжнародні об'єднання і організації з участю українських, іноземних і фізичних осіб, підприєм­ства, що повністю належать іноземним інвесторам, а також громадя­ни України. У випадках, передбачених законодавством, природні ре­сурси можуть надаватися в користування і іншим суб'єктам.

Виникнення суб'єктивного права користування об'єктами при­роди пов'язано з наявністю відповідної правоздатності, тобто пе­редбаченої екологічним законодавством здатності суб 'єкта висту­пати носієм прав і обов'язків по використанню земель, вод, лісів, надр та ін. Не може виникнути суб'єктивне право землекористування, во­докористування тощо у суб'єктів, які не володіють земельною, вод­ною, лісовою, фауністичною або іншою екологічною правоздатністю. Земельна, водна, лісова та інша екологічна правоздатність є складо­вими елементами загальної правоздатності організації, підприємства, установи або громадянина, до якої входить також і цивільна, трудо­ва або інша правоздатність.

Дата добавления: 2014-01-03