Соціальне партнерство, його роль у реалізації соціальної політики

Соціальна політика держави

У соціальній політиці сучасної соціальної держави ключову роль відіграє держава, завдяки якій виникають, існують і діють інші суб'єкти: об'єднання, громадські, добродійні організації тощо. Для держави, яка проголосила побудову соціально орієнтованої ринкової економіки (згідно Конституції Україна поставила це собі за мету), соціально-політична діяльність пов'язана з низкою заходів уряду, спрямованих на підвищення добробуту населення і посилення соціального захисту громадян шляхом реалізації різноманітних соціальних програм і заходів.

Соціальна політика є функцією державної діяльності і відповідальності: за використання громадських ресурсів;

- за регулювання приватної діяльності;

- за підтримку приватної індивідуальної і колективної поведінки з метою максимізації соціальної вигоди і умов життя населення.

До неї відносяться:

- заходи і програми, безпосередньо спрямовані на забезпечення соціальних винагород у формі прибутку або послуг, включаючи освіту, здоров'я, соціальний захист і персональні соціальні служби (догляд за людиною, розвиток людини, реабілітація і профілактика);

- заходи, які регулюють приватну поведінку для потреб досягнення соціальних цілей, як права і обов'язки громадян, забезпечення прав людини і правосуддя, заходи працевлаштування, заходи для захисту споживачів, заходи стосовно сім'ї включно з сімейним правом;

- соціальні та інші місцеві заходи, як, наприклад, заходи з метою перерозподілу податків, фінансові заходи для надання робочих місць, забезпечення доступності перевезень, заходи щодо забезпечення прав орендарів та ін.

У рамках соціальної політики існує конкретна мета - надання особливого захисту і допомоги бідним і слабо захищеним групам населення.

Крім того, постійним прагненням соціальної політики є досягнення усіх соціальних цілей та сприяння й посилення соціальної солідарності та загального добробуту населення в цілому. Два основні принципи цієї спроби - зменшення нерівності в суспільстві і уникнення економічної і соціальної маргіналізації у неповноцінних групах населення.

Соціальне партнерство як механізм регулювання соціально трудових відносин, тобто ключових суспільних відносин, включає державу, підприємців і профспілки. Воно спрямоване на укладання багатосторонніх угод, колективних договорів.

Соціальне партнерство здійснюється на 3 – х рівнях:

1 - національний;

2 - галузевий (регіональний);

3 - підприємства.

Їхні суб'єкти:

- на національному рівні - уряд, підприємства, профспілки;

- на галузевому - підприємці, галузеві профспілки;

- на рівні підприємства - адміністрація або власник підприємства, комітет профспілок.

Предмети переговорів:

- на національному рівні: - загальні умови заробітної плати, робочий час, соціальні гарантії мінімальної заробітної плати;

- на галузевому рівні - тарифні умови оплати праці, норми праці, питання умов і оплати праці;

- на рівні підприємства - тарифні умови, форми і системи оплати праці, робочий час, норми праці, його охорона.

Соціальне партнерство передбачає виконання таких функцій:

а) захисна - захист кожної із сторін партнерства, вирівнювання переваг економічного стану підприємців при визначенні умов найму;

б) організуюча - створення можливостей для типізації трудових відносин;

в) примирна - досягнення миру та згоди на час дії тарифної угоди. Тарифний договір на час своєї дії виключає боротьбу за поліпшення умов праці та її оплати, пред'явлення нових вимог у сфері трудових норм.

Нормативно-правове забезпечення соціального партнерства:

- на національному рівні - державні закони і нормативні акти уряду;

- на галузевому рівні - відповідно галузеві нормативно-методичні матеріали (умови, норми праці);

- на рівні підприємства - статут підприємства, нормативи і норми підприємства, включаючи положення про функціонування різних відділів підприємства. Колективні договори повинні укладатись на підприємствах, які використовують найману працю, або державних підприємствах. Обов'язково укладаються між власником та колективом підприємства.

Головним органом, який виступає на державному рівні і здійснює регулювання відносин у соціальному партнерстві є Національна Рада соціального партнерства при Президентові України. Система соціального партнерства реалізує зусилля держави, працедавців і найнятих робітників на досягнення благополуччя і злагоди у суспільстві – перш за все у сфері соціально-трудових відносин, тобто ключових суспільних відносин.

Дата добавления: 2014-01-04