Збори за забруднення навколишнього природного середовища і погіршення якості природних ресурсів

Важливим напрямком узгодження економічних та екологічних інтересів підприємств, концентрації коштів для вирішення регіо­нальних проблем є запровадження збору за забруднення навколишнього середовища у вигляді обов'язкових (фіксованих) і штрафних
зборів. Перші з них мають здійснюватися в межах, встановлених для
конкретних підприємств нормативів щодо викидів (скидів) забруднюючих речовин і розміщення відходів, а другі — стягуватися за аварійне, наднормативне забруднення довкілля.

Збір за забруднення довкілля розглядається як один з головних економічних стимулів для того, щоб підприємства - природокористувачі, діяльність яких пов'язана з впливом на навколишнє середо­вище, самі здійснювали заходи щодо зменшення забруднення дов­кілля згідно з вимогами законодавства. Такі заходи можуть проявля­тись у різних формах. По-перше, великі розміри регулярних зборів за надмірне забруднення спонукають природокористувачів забезпечува­ти високу ефективність роботи діючих очисних споруд або ж удоско­налювати технологію виробництва. По-друге, значний ефект по зни­женню рівнів забруднення довкілля може досягатися природокористувачами за рахунок підвищення вимогливості до працівників і забезпечення дотримання трудової і технологічної дисципліни.

Закон України «Про охорону навколишнього природного сере­довища» передбачає збори за викиди і скиди забруднюючих речо­вин і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва. Крім того, треба мати на увазі, що в законодавстві йдеться, по-перше, про викиди і скиди забруд­нюючих речовин, а також розміщення відходів у межах встановле­них лімітів, по-друге, про такі ж дії при перевищенні лімітів. Остан­ня обставина має практичне значення, яке полягає в такому. Збо­ри природокористувачів (включаючи громадян) за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стя­гуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій і громадян.

Встановлення лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин, розміщення відходів виробництва та інші види шкідливого впливу здійснюються залежно від того, чи призводить це до забруднення при­родних ресурсів державного значення і територій інших областей. Такі ліміти встановлюються Мінприроди. В інших випадках — у порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими радами за поданням органів Мінприроди.

Вихідними даними при визначенні збору за забруднення дов­кілля є базові нормативи за викиди, скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу, а також коефіцієнти, які враховують еко­логічні фактори (природно-кліматичні особливості територій, зна­чущість природних і соціально-культурних об'єктів тощо).

Положення ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнь­ого природного середовища» деталізуються і конкретизуються по­становою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року, якою затверджений Порядок встановлення нормативів збору за забруд­нення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору. Перелік видів забруднюючих речовин, на які встановлюється збір за викиди і ски­ди, може бути збільшений з урахуванням фактичних умов місцеви­ми радами за поданням Мінприроди.

Суми збору обчислюються його Платниками на підставі за­тверджених лімітів, виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та коригуючих коефі­цієнтів.

Ліміти розміщення відходів визначаються у порядку, встанов­леному Кабінетом Міністрів України. За понадлімітні обсяги ви­кидів, скидів і розміщення відходів збір обчислюється в п'ятикрат­ному розмірі.

Збори за забруднення навколишнього природного середовища платники (крім розташованих у містах загальнодержавного зна­чення) перераховують у таких розмірах:

20 відсотків — до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі сільських, се­лищних, міських бюджетів, на окремі рахунки;

50 відсотків — до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі бюджету Авто­номної Республіки Крим, обласних бюджетів, на окремі рахунки;

30 відсотків — до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюється у складі Державного бюджету України, на окремий рахунок Платники збору, розташовані у містах Києві і Севастополі, збо­ри за забруднення навколишнього природного середовища перера­ховують у таких розмірах:

70 відсотків — до місцевих фондів охорони навколишнього
природного середовища, що утворюються у складі міських бюджетів, на окремі рахунки; _л

30 відсотків — до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі Державного бюджету України, на окремий рахунок.

Формування Державного фонду охорони навколишнього при­родного середовища з коштів від збору за забруднення довкілля та
піших коштів має за мету концентрацію коштів і цільове фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, у тому
числі наукових досліджень з цих питань, а також заходів для зни­ження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров'я населення.

Сплата цього збору не звільняє юридичних і фізичних осіб від відшкодування збитків, завданих порушенням природоохоронно­го законодавства.

Самостійне значення в системі економіко-правового механізму природокористування має збір за погіршення якості природних ре­сурсів. Він передбачений у разі зниження родючості ґрунтів, про­дуктивності лісів, рибопродуктивності водойм тощо в результаті во­лодіння і користування. Такий збір встановлюється на основі нор­мативів. Порядок встановлення нормативів зазначеного збору визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 45 Закону України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» передбачено, що збори природокористувачів за погіршення якості природних ресурсів внаслідок володіння і ко­ристування ними здійснюються за рахунок прибутку, що зали­шається в їх розпорядженні.

Серед нових правових заходів економічного характеру окреме самостійне місце займає екологічне страхування та екологічний аудит, який проводиться з метою забезпечення додержання законодавства про охорону навколишнього природно­го середовища в процесі господарської та іншої діяльності.

Дата добавления: 2014-01-03