Правопорушення як підстава для притягнення до юридичної відповідальності

Загальною і єдиною підставою для юридичної відповідальності є правопорушен­ня. Підставою застосування юридичної відповідальності за порушен­ня екологічного законодавства є правопорушення, вчинені у галузі природокористування, відновлення і охорони навколишнього природ­ного середовища, їх можна назвати екологічними правопорушення­ми. Необхідно підкреслити, що екологічне правопорушення законо­давче виділене у самостійне правопорушення. Так, у ст. 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" зга­дується екологічне правопорушення і екологічний злочин. Таким чином, екологічне правопорушення законодавче закріплено, хоча у законодавстві поки що не розкривається поняття даного правопорушення.

Змістом екологічного правопорушення є дії або бездіяльність, які суперечать вимогам еколого-правових норм. Практично це винне, про­типравне, екологічно небезпечне діяння, яке посягає на встановлений порядок у сфері природокористування, охорони навколишнього при­родного середовища. Найчастіше зазначене діяння порушує екологічні інтереси і права громадян.

Екологічне правопорушення характеризується в першу чергу та­кими рисами, як екологічна спрямованість, екологічна небезпека, екологічна протиправність.

Суть екологічної спрямованості правопорушення полягає в тому, що поведінка конкретного правопорушника спрямована на негативну зміну стану навколишнього природного середовища, порушення відповідно­го правового режиму природних ресурсів. Екологічна спрямованість правопорушення має місце також у випадках, коли вона стосується еко­логічних інтересів і прав людини, які охороняються законом.

Будь-яке екологічне порушення за своїми об'єктивними власти­востями становить протиправну дію особи (фізичної або юридичної), яка здійснюється шляхом дії або бездіяльності. Екологічна протиправність дії означає невідповідність її вимогам правових норм у га­лузі екології. Вона полягає у повному або частковому невиконанні вимог, ігноруванні правил, закріплених нормами екологічного зако­нодавства. Порушення нормативних актів у галузі екології мо­жуть виявлятися в формі активних дій (самовільне використання при­родних ресурсів, порушення строків внесення платежів за викорис­тання природних ресурсів і забруднення навколишнього природно­го середовища та ін.), так і у формі бездіяльності (скажімо, невжиття заходів по попередженню і ліквідації екологічних наслідків та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та ін.).

Оскільки екологічне законодавство закріплює складну і багато­гранну систему вимог щодо раціонального природокористування і охорони навколишнього природного середовища, то порушення вка­заних вимог і правил характеризується видовою різноманітністю. За­лежно від того, у якій сфері вчинене екологічне правопорушення, можна говорити про земельні, лісові, гірські, атмосферно-повітряні та інші екологічні правопорушення.

Екологічним правопорушенням властиві й інші спільні ознаки: об'єкт, суб'єкт, вина правопорушника, наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою суб'єкта та її наслідками. У ряді ви­падків обов'язковою ознакою є наявність завданих збитків.

Одним з основних елементів складу екологічного правопорушен­ня є об'єкт протиправного посягання. Об'єктом екологічних правопорушень вважаються суспільні відносини, пов'язані із збереженням і забезпеченням належного стану навколишнього середовища, доступного на даному етапі розвит­ку суспільства, який відповідає сучасним вимогам, їх правові форми і матеріально-ресурсна основа. Ці суспільні відносини регулюються нормами екологічного права.

Важливим елементом складу екологічних правопорушень є їх суб'єкти. Ними можуть бути як окремі громадяни і посадові особи, так і підприємства, установи і організації— юридичні особи. Пра­вопорушниками у галузі екології можуть бути і державні органи уп­равління, які, наприклад, незаконно розпоряджаються природними ресурсами, порушують встановлений порядок передачі природних ресурсів у власність або надання їх у користування.

Із суб'єктивного боку екологічне правопорушення характери­зується наявністю вини. Вина виражає психічне ставлення суб'єкта правопорушення до вчинених протиправних дій або бездіяльності і наслідків, які наста­ли. Залежно від цього розрізняється вина в двох формах: намір (пря­мий і непрямий) і необережність (недбалість і самовпевненість).

Окремі екологічні правопорушення можуть вчинятися лише на­вмисно, наприклад, незаконне полювання, нецільове використання природних ресурсів тощо. Деякі ж правопорушення в галузі приро­докористування і охорони навколишнього природного середовища можуть бути вчинені як умисно, так і з необережності (наприклад, порушення вимог пожежної безпеки в лісах та ін.).

Необхідною ознакою екологічного правопорушення в ряді ви­падків є наявність шкоди, збитків або реальна загроза їх. Шкода, зав­дана в результаті екологічних правопорушень, полягає у знищенні або пошкодженні окремих природних ресурсів, комплексів, виснаженні природних об'єктів, а також у забрудненні або засмічуванні природ­ного середовища або окремих його компонентів, які перебувають у власності чи користуванні суб'єкта або ж під охороною держави (ска­жімо, коли мова йде про заповідні території).

Кожен вид екологічних правопорушень характеризується прита­манними йому специфічними ознаками і властивостями. Можна ви­ділити три види екологічних правопорушень: 1) ті, що вчинені влас­никами природних ресурсів; 2) ті, що вчинені природокористувачами; 3) ті, що вчинені особами, які не є власниками природних ресурсів або природокористувачами.

Дата добавления: 2014-01-03