Основні поняття теми лекції. Після вивчення та аналізу теми ВИ повинні РОЗУМІТИ, що освіта є важливою складовою соціальної сфери

План лекції

ПИТАННЯ ДЛЯ ПОГЛИБЛЕНОГО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Критерії засвоєння

Після вивчення та аналізу теми ВИ повинні РОЗУМІТИ, що освіта є важливою складовою соціальної сфери, яка в сільській місцевості розвинута не повною мірою.

В результаті вивчення теми ВИ повинні ЗНАТИ, що основні показники прогнозування розвитку освіти охоплюють найважливіші нормативні розрахункові показники.

ВАШІ знання повинні забезпечувати ВМІННЯ розрахувати потребу в викладачах, в створенні додаткових класів тощо.

Рекомендована література до лекції

Основна: [1,2,4,5]

Допоміжна: [1,2,20]

1. Сучасний стан і тенденції розвитку галузі освіти.

2. Реформування освіти в сучасних умовах.

3. Фінансування освіти в умовах перехідного періоду до ринкових відносин.

Змістовий модуль 8. Політика у сфері культури та мистецтва

Мета лекції: ознайомлення студента з політикою держави в галузі культури та мистецтва.

Навчальні завдання лекції:

1. Розглянути завдання та повноваження органів у сфері культури.

2. Розкрити систему прогнозування розвитку культури.

3. Ознайомити з фінансуванням та забезпеченням культури.

Місце лекції в модулі і загальній структурі дисципліни: заклади культури та мистецтва виховують духовне сприйняття світу, також забезпечують широкий світогляд.

8.1. Завдання і повноваження державних органів з регулювання суспільних відносин у сфері культури

8.2. Прогнозування розвитку галузі «культура»

8.3. Фінансування і матеріально-технічне забезпечення культури

Відвідуваність видовищного підприємства. Кіноустановка (кінотеатр). Концертні організації. Культура. Масові (публічні) бібліотеки. Місткість видовищного підприємства. Музей. Парк культури і відпочинку. Професійний театр (театр-студія). Установа культури клубного типу. Установи відпочинку. Установи туризму. Фізична культура і спорт. Цирк. Число читачів бібліотек. Читаємість.

8.1. ЗАВДАННЯ І ПОВНОВАЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ З РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН У СФЕРІ КУЛЬТУРИ

Студенти мають знати, що культура — це галузь, це сфера діяльності людей, де відбувається духовне життя людей, утверджуються норми моралі та гуманістичні ідеї, моральні засади в суспільному житті, виховуються глибокі і тверді переконання людей, віра їх в гідність, високе призначення, вирощується і наснажується особистість, вдосконалюються погляди на істину, формуються відношення людей між собою в умовах оновлення суспільного життя.

Верховна Рада України прийняла основи законодавства України про культуру, де визначені правові, економічні, соціальні, організаційні засади розвитку культури та її спрямованість на такі цілі:

· реалізацію суверенних прав України у сфері культури;

· відродження і розвиток культури української нації та культур національних меншин, які проживають на території України;

· забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості;

· реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей;

· соціальний захист працівників культури;

· створення матеріальних і фінансових умов для розвитку культур.

З метою підтримки розвитку культури й мистецтва в Україні необхідно вирішення завдань з державного регулювання суспільних відносин у сфері культури.

1. Створення та виконання програм розбудови культури, духовного життя. Програми мають забезпечувати позитивні зміни в системі духовних цінностей суспільства, у світоглядних засадах громадян. Відродження стосується філософських та культурологічних шкіл, новаторів музичного, театрального й образотворчого мистецтва. Виконання програм має забезпечити цілісність системи естетичного виховання громадян закладами освіти, культури і мистецтва, творчими спілками, культурними товариствами.

2. Законодавчі гарантії збереження і плідного використання культурних цінностей. Клади та пам’ятки археології повинні бути державною власністю. Культурні, історичні цінності повинні бути оцінені і схоронені в музеях і культурних установах. Необхідно створити інформаційно-пошукові системи у галузі спадщини культури, комп’ютерний архів творів живопису тощо. Створити закони про охорону національної культурної спадщини. Єдину національну службу охорони цієї спадщини, підпорядковану уряду. Потрібно створити єдиний державний реєстр національного культурного надбання. Гарантувати доступ громадянам країни до пам’яток історії та культури, музейних, бібліотечних і архівних фондів. Окремим соціальним групам громадян (дітям, учням, студентам, пенсіонерам) цей доступ має бути пільговим. Гарантувати збереження у власності творчих спілок приміщень, які їм належать.

3. Державне сприяння розвитку бібліотек з метою впровадження новітніх технологій обслуговування читачів; комп’юте­ризації, створення електронних каталогів, інтеграція у світову бібліотечну систему; перебудови управління бібліотечною справою; випуску літератури у вигляді обов’язкового замовлення і поновлення ним бібліотек; законодавчого створення національної бібліотеки.

4. Державну підтримку інтелігенції. Виховання уявлення про роль інтелігенції в суспільстві в боротьбі проти безкультур’я.

5. Державне сприяння збереженню і розвитку народної культури — відродження народної творчості, художніх промислів і ремесел; створення музеїв народної творчості та побуту, шкіл народного мистецтва, фольклорно-етнографічних ансамблів; робота громадських об’єднань, асоціацій, клубів, краєзнавчих спілок, товариств із відродження традицій і обрядів народу, його культур­ного багатства.

6. Сприяння зміцненню середовища представників високої культури через зустрічі, знайомства, обмін думками, обговорення творів літератури, мистецтва, утворення наукових шкіл, популяризацію наукових та мистецьких відкриттів і творів.

7. Дійове впровадження закону про мову як ознаку нації, як засобу національного спілкування в країні через посилення відповідальності посадових осіб за порушення закону; контроль за виконанням державної програми впровадження української мови; розширення орієнтованої за фахом видавничої бази країни до 4—5 тис. україномовних книжок на рік; забезпечення шкіл і вузів підручниками, посібниками та словниками.

8. Фінансування культури з державного бюджету.

Повноваження державних органів у сфері культури полягають у тому, щоб:

¨ забезпечувати реалізацію політики держави у сфері культури;

¨ здійснювати за участю громадських об’єднань розробку державних програм розвитку культури та їх фінансування;

¨ створювати умови для відродження і розвитку культури української нації, культур національних меншин, які проживають на території України;

¨ встановлювати державні замовлення на випуск літератури, творів мистецтва;

¨ сприяти розвитку нетрадиційних форм мистецтва;

¨ здійснювати заходи щодо повернення у власність народу України культурних та історичних цінностей, що перебувають поза її межами;

¨ вирішувати питання про надання закладам культури, що відіграють значну роль у духовному житті народу, статусу національних;

¨ розробляти і забезпечувати впровадження науково обґрунтованих суспільно-необхідних нормативів культурного обслуговування населення різних регіонів України, матеріальних і фінансових норм забезпечення закладів культури;

¨ забезпечити підготовку кадрів, створювати необхідну мережу державних навчальних закладів, науково-дослідних установ та стимулювати розвиток наукових досліджень з проблем культури;

¨ створювати базу з виробництва спеціального обладнання для закладів, підприємств і організацій культури;

¨ організовувати та здійснювати культурне співробітництво із зарубіжними країнами та міжнародними організаціями, сприяти створенню спільних інвестиційних фондів розвитку культури в Україні, а також центрів української культури за кордоном.

Загальне керівництво діяльністю установ культури та мистецтва здійснює Міністерство культури України, яке виконує наступні функції:

· розробляє та реалізує державну політику в галузі куль­тури;

· створює умови для збереження і розвитку культури всіх національностей, які проживають на території України;

· забезпечує державну підтримку професійного мистецтва;

· створює і сприяє ефективному функціонуванню бюджетних і позабюджетних фондів у сфері культури;

· сприяє задоволенню духовних потреб членів суспільства, розвитку свободи творчості.

8.2. ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ «КУЛЬТУРА»

Студенти повинні знати, що в галузі культури та мистецтва за видом надання послуг виділяють такі заклади: театрально-видовищні (театри всіх видів та жанрів, концертні зали, філармонії, цирки, кінотеатри та ін.); культосвітні (бібліотеки, музеї, виставочні зали та ін.); телебачення, радіомовлення; з виробництва друкованої продукції (книжкової, журнальної, газетної тощо).

Прогноз розвитку культури розробляється по групах, близьких за характером діяльності таких закладів, як театри, кінотеатри, бібліотеки та ін.

Найважливіші фактори, що впливають на кількість закладів культури, такі: чисельність населення держави, характер розселення по території, кількість сільських населених пунктів, кількість міст різної чисельності, склад, структура населення регіонів за різними ознаками — віковими, професіональними, соціальними тощо. Для кожної групи закладів використовуються відповідні нормативи забезпеченості населення послугами. Зіставлення прогнозних показників обсягу послуг і фактичних показників до прогнозного періоду з нормативами дозволяє визначити рівень задоволення потреб населення в послугах закладів культури, його динаміку.

Студенти мають знати, що в прогнозуванні розвитку театраль­ного мистецтва розраховуються такі показники: кількість (мережа) театрів усіх жанрів і видів (драматичних, оперних, лялькових, ди­тячих та ін.); місткість театрів, тобто кількість місць у залах із виділенням комерційної місткості (кількості місць, на які можуть бути продані білети); показники, які харак­теризують обсяг, якість роботи театральних колективів — загальну кількість вистав, у тому числі стаціонарних (на основній сцені) і гастрольних; відвідування (завантаження) залів для глядачів, репертуарні показники та ін.

Одним із найважливіших показників ефективності роботи теат­ральних колективів є показник відвідування (завантаження) залів для глядачів. Його розраховують як відношення фактичної кількості відвідувань до максимально можливої за формулою

, (8.1)

де N _р — кількість відвідувачів за рік;

М_т — місткість театрів;

К _р — кількість вистав у рік.

Другий важливий показник якості роботи театральних колективів — це середня кількість глядачів на одну виставу. Його мож­на розрахувати як множину комерційної місткості на прогнозовану кількість відвідувань у відсотках. Цей показник дає можливість виявити і характер потреб населення відносно театрального репертуару, і якість гри акторів. В умовах формування ринкових відносин підвищується роль фінансових показників діяльності театрів, основним з яких є валютний збір. Він обчислюється як добуток кількості проданих квитків на їх ціну.

Прогнозований обсяг капітальних вкладень на розвиток культури може бути розрахований за формулою

П_к = НЧ_м + М_к , (8.2)

де Н — норматив питомих капітальних вкладень;

Ч_м — число місць чи інших одиниць, які характеризують міст­кість культурного закладу;

М_к — обсяг капітальних вкладень на модернізацію діючих об’єктів культури.

Важливим показником розвитку культури є прогнозована чисельність працівників, які мають бути зайняті в закладах культури. Цей показник розраховується за формулою:

П_к = t Ч_об , (8.3)

де t — норматив перспективної чисельності працівників, зайнятих на одному об’єкті;

Ч_об — загальне число об’єктів культури.

Для визначення темпів культурного освоєння території використовують регіональний індекс культурного обслуговування. Його можна розрахувати за формулою

, (8.4)

де — загальні витрати часу населення на відвідування j -го виду культурних закладів;

K — число таких закладів.

Загальні витрати часу розраховують так:

, (8.5)

де — час, витрачений на відвідування j -го виду культурних закладів за період Т населенням е -ї соціальної групи;

— чисельність цієї групи;

З — кількість груп.

Структура цього індексу має на меті врахувати систему переваг, які фактично склалися у жителів певного регіону в культурному споживанні. Цей індекс можна використати для регулювання обсягу капітальних вкладень в культуру кожного регіону. Він визначає темп культурного освоєння території від нижньої межі культурного потенціалу — мінімальної кількості закладів культури до повного їх набору, від нижньої межі використання вільного часу, нормативного забезпечення соціальними гарантіями — до соціального обмеженого фон­ду часу.

У складі культосвітніх закладів важливе місце займає кіно, яке є найбільш масовим видом мистецтва. Забезпеченість населення кінообслуговуванням визначається як відношення чисельності глядачів до числа кіноустановок, де контингент глядачів визначається як сума всіх відвідувань кіномережі на даній території в попередній рік. Валовий збір коштів від кіно визначається множенням чисельності глядачів на середню вартість квитка.

Велике значення в підвищенні культурного рівня населення має діяльність бібліотек — масових і спеціалізованих. Число масових бібліотек прогнозується з розрахунку організації в кожному населеному пункті. Такої бібліотеки, створення дитячих бібліотек, філіалів масових бібліотек та пунктів видачі кни­жок. Потреби в бібліотеках визначають за нормативами забезпеченості виходячи з чисельності жителів на одну бібліотеку окремо для міста і села. Для передбачення процесів найкращого бібліотечного обслуговування розраховують такі показники, як:

· задоволений попит — кількість книг, які видають одному читачу в середньому за рік;

· обіг книг у бібліотеках — середня кількість видач книг за рік читачеві;

· відвідуваність бібліотек — середня чисельність відвідування одним читачем за рік;

· книгозабезпеченість — кількість книг у бібліотеці на одного жителя чи читача.

Потреби у фондах громадського користування обчислюються виходячи з контингенту читачів; виданні книги в середньому на читача; обігу книг; змін у тематиці і кількості екземплярів видань. Дані про фонди громадського користування вико­ристовуються для визначення асигнувань у бібліотеку, обсягів товарообігів книжної торгівлі, обсягу випуску книг, журналів, газет.

Потреби у фондах індивідуального споживання встановлюються виходячи з обсягу реалізації друкованої продукції в торговельній мережі, вибіркових обстежень, стану запасів книг.

Потреба в клубних закладах розраховується окремо для міського і сільського населення за нормативами забезпеченості на 1000 жителів або кількості населення на один клуб.

Розвиток і розміщення музеїв і виставочних залів вимагає розрахунків обсягів капітальних вкладень на їх будівництво і реконструкцію. Такі розрахунки спираються на норми проектування, містобудівні норми розміщення, уніфіковані показники потужності закладів.

Потреба в продукції преси вивчається в розрізі навчальних закладів, бібліотек, наукових організацій і закладів з випуску книг, журналів, газет, іншої продукції з урахуванням зміну матеріальному, культурному і освітньому рівні життя населення; змін у бюджеті вільного часу; змін читацького попиту.

Потреби в підручниках розраховуються виходячи з контингенту учнів за класами; створення резервів; скупки і обміну старих підручників, їх запасів.

8.3. ФІНАНСУВАННЯ І МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КУЛЬТУРИ

Студенти мають знати, що фінансування культури здійснюється на нормативній основі за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів підприємств, організацій, громадських об’єднань та інших джерел.

Держава гарантує необхідні асигнування на розвиток культури в розмірі не менше 8 % національного доходу України.

Бюджетні асигнування та позабюджетні кошти не підлягають вилученню.

Для фінансової підтримки закладів, підприємств і організацій культури в умовах ринкової економіки, цільового використання коштів, що відраховуються на потреби культури, можуть створюватися державні та місцеві фонди розвитку культури.

Громадські об’єднання (творчі спілки, товариства, фонди, асоціації), заклади, підприємства, організації мають право самостійно та на договірній основі створювати добродійні фонди для фінансування культурних програм, розвитку літератури та мистецтва, підтримки талантів і творчих починань у галузі культури, розв’язання соціальних і побутових проблем творчих працівників.

Валютні надходження від використання культурних цінностей і об’єктів національного культурного надбання, гастрольної, виставкової, видавничої та іншої творчої діяльності спрямовуються на забезпечення: схоронності і відновлення національного культурного надбання України; зміцнення матеріальної бази культури і не підлягають оподаткуванню.

Держава здійснює політику пільгового оподаткування у сфері культури, звільнює від сплати податків творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації, інші громадські об’єд­нання, що діють у сфері культури, а також заклади культури, які повністю або частково фінансуються за рахунок бюджету або коштів підприємств і профспілкових організацій. Встановлює пільги на оподаткування доходу підприємств і організацій, окремих осіб, які частково відраховують його на потреби культури, і передбачає пільгове оподаткування доходів від інших платників. Порядок оподаткування закладів підприємств і організацій, що діють у сфері культури, а також тих, які відраховують частину доходу на потреби культури, визначає чинне законодавство.

Кожна культосвітня установа має самостійний кошторис, який затверджує вища організація. Витрати плануються у кошторисі в загальновстановленому порядку. Так, заробітна плата планується виходячи з типових штатів, установлених для кожного виду установ залежно від обсягу їх діяльності (наприклад, по бібліотеках — від розміру книжкового фонду та ставок заробітної плати).

Ставки заробітної плати бібліотекарів залежать від освіти та стажу роботи, а працівників інших культосвітніх установ — від групи установи. Витрати за іншими статтями плануються так само, як і в інших бюджетних організаціях.

Студенти мають знати, що стосовно матеріально-технічного забезпечення культури, то держава: гарантує створення виробничої бази з випуску спеціального обладнання для закладів, підприємств, організацій і установ культури, музичних інструментів, атракціонної техніки, допоміжних матеріалів і засобів для здійснення індивідуальної художньої творчості; стимулює виробництво цієї продукції відповідно до суспільних потреб; розвиває мережу спеціалізованих за цією метою виробництв, у тому числі і спільних з іншими країнами.

Заклади, підприємства, організації і установи культури у пріоритетному порядку забезпечуються відео-, теле-, радіо-, кіноапаратурою, технічними засобами, музичними інструментами, меблями, спеціальним обладнанням, папером, іншими матеріалами, необхідними для здійснення професійної та культосвітньої діяльності.

Висновки

1. Культура – це сфера діяльності людей, де відбувається духовне життя людей, утверджуються норми моралі та гуманістичні ідеї, моральні засади в суспільному житті, виховуються глибокі і тверді переконання людей, віра їх в гідність, високе призначення, вирощується і наснажується особистість, вдосконалюються погляди на істину, формуються відношення людей між собою в умовах оновлення суспільного життя.

2. Прогноз розвитку культури розробляється по групах, близьких за характером діяльності таких закладів, як театри, кінотеатри, бібліотеки та ін.

3. Держава гарантує необхідні асигнування на розвиток культури в розмірі не менше 8 % національного доходу України.

Дата добавления: 2014-01-04