Природні ресурси та їх класифікація

План

Лекція № 2. Еколого-економічні проблеми використання природних ресурсів

Контрольні питання

1. Як можна визначити предмет вивчення екології?

2. В чому полягають основні завдання екології?

3. Приведіть структури сучасної науки про довкілля. Покажіть взаємозв'язок між екологією і охороною довкілля.

4. Охарактеризуйте методи сучасної екології. Назвіть їх основні проблеми.

5. В чому проявляється системність екології?

Література: 1,2,3,4,7,9,10,11,12,17.

1. Природні ресурси та їх класифікація.

2. Джерела та екологічні наслідки забруднення атмосфери.

3. Еколого-економічні проблеми використання водних ресурсів.

4. Еколого-економічні проблеми використання земельних ресурсів.

5. Рекреаційні ресурси та специфіка їх господарського використання

6. Мінеральні ресурси. Проблеми вичерпності мінеральних природних ресурсів.

Природні ресурси – це природні компоненти та сили природи, що використовуються або можуть бути використані як засоби виробництва та предмети споживання для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства, підвищення якості життя людей. За своєю матеріальною сутністю природні ресурси вважаються частиною географічного середовища. Це сукупність природних умов існування та діяльності людей. Вони належать до компонентів природи, а відтак їх розподіл на Землі та концентрація в її надрах визначається природними закономірностями.

Природні ресурси не можуть існувати і використовуватися поза природними умовами, що є їх природно-історичною базою – для виникнення і розвитку ресурсів необхідні певні природні умови. Через це природні ресурси виражають собою соціальну значимість і корисність природи, її здатність задовольняти потреби людини, представляють складну сукупність матеріальних елементів і процесів, що знаходяться в постійному розвитку у часі та просторі, будучи точкою стику людського суспільства і природи, сферою прикладання його розуму і сил.

Природні ресурси є категорією історичною. У процесі суспільного розвитку збільшуються масштаби опанування людиною компонентами та силами природи, розширюється сфера застосування, відбувається зміна пріоритетів у використанні та їхнього впливу на економіку. Категорія “природні ресурси” вказує на безпосередній зв’язок природи з господарською діяльністю людини, що нерідко призводить до негативних суспільних явищ, завдаючи природі великої шкоди. А відтак процес взаємодії людини з довкіллям по суті своїй двоєдиний. З одного боку, це – використання природних ресурсів, а з другого, – вплив на довкілля і необхідність рахуватися з природоохоронними процесами.

Існують різні підходи до класифікації природних ресурсів. В основі природних класифікацій знаходяться відмінності природних ресурсів за генезисом і належністю до тих чи інших компонентів і сил природи. Виходячи з господарського використання, природні ресурси поділяються на такі групи:

1. За територіальною належністю: світові (глобальні) та національні (зв’язані з певною територією);

2. За вичерпністю: всі природні ресурси діляться на вичерпні і невичерпні.

Вичерпні природні ресурси - це ресурси, які при їх добутку і використанні не відтворюються природою або відновлюються в терміни, значно більші у порівнянні із швидкістю їх використання. До відтворювальних ресурсів належать ґрунти, рослинність, тваринний світ, а також деякі мінеральні ресурси, наприклад, солі, що осідають в озерах і морських лагунах тощо. Вони можуть відтворюватися в природних процесах і підтримуватися у деякій постійній кількості, визначеній рівнем їх щорічного відтворення і споживання. В свою чергу вони діляться на відтворюванні і не відтворюванні. До невідтворюваних ресурсів належать багатства надр (горючі копалини, металічні та неметалічні корисні копалини). Використання цих ресурсів можливе тільки один раз, і воно неминуче приводить до виснаження їх запасів. Поповнення цих запасів неможливе, так як відсутні умови, в яких вони виникли багато мільйонів років назад, або походить дуже повільно. При додержанні принципів сталого розвитку ресурси надр можуть використовуватися людиною нескінченно. Природні ресурси, існування яких необмежене часом, називаються невичерпними. При будь-якому інтенсивному споживанні їх кількість не зменшується, або зменшується настільки мало, що ця величина на практиці ігнорується. До невичерпних природних ресурсів відносяться кліматичні і гідрологічні, сонячна енергія, дощові опади, кінетична енергія вітру і морського прибою, потенційна енергія рік і морських припливів, вода як речовина і засіб транспортування.

3. За поновленням: поновлювальні (біологічні), частково поновлюванні або ті, що залучаються у повторне використання (сировинні), непоновлювані (горючі копалини). До поновлювальних ресурсів відносяться біологічні ресурси, поновленість яких в часі залежить від тривалості їх життєвого циклу (злакові культури 6-12 місяців, ліси – 70-100 років тощо). До групи частково поновлювальних природних ресурсів належать торф, самосадні солі, ґрунти, ресурси деревини, темпи поновлення яких значно відстають від темпів експлуатації.

Непоновлювані природні ресурси – це природні ресурси, що не самовідновлюються після їх використання або відновлюються протягом дуже тривалого часу. До них належить більшість корисних копалин (рудні, нафта, природні горючі гази, вугілля, горючі сланці, ядерна енергія поділу урану та термоядерна, мінеральні та будівельні матеріали тощо).

4. За напрямом використання: паливно-енергетичні, мінерально- сировинні, продовольчі та ін;

5. За рівнем вивченості: прогнозні, виявлені, детально вивчені;

6. За можливістю використання: недоступні, резервні, можливі для використання й ті, що використовуються;

7. За характером використання: одноцільового (сировинні) та багатоцільового використання (лісові, водні, земельні);

8. За можливістю залучення до господарського обігу природні ресурси можна поділити на можливі для експлуатації (дійсні) та потенційні. До можливих для експлуатації належать ресурси верхньої оболонки Землі та енергії Сонця, а до потенційних належать ресурси космосу та морських глибин. Потенційні ресурси хоча й наявні, але не використовуються внаслідок недостатнього рівня розвитку техніки, нерозробленості технології або економічної неефективності. Нерідко існування таких ресурсів має прогнозний і навіть імовірний характер.

До потенційних природних ресурсів належать, по-перше, елементи природи, що знаходяться на стадії вивчення або підготовки до промислової експлуатації (освоєння), що є першим етапом залучення природних ресурсів до господарського обігу, приведення їх у такий стан, при якому стає можливою їх експлуатація (наприклад, розвідані родовища корисних копалин); по-друге, природні ресурси, що не можуть використовуватись у господарстві через неможливість вивезення їх з місця видобутку. Отже, для включення потенційних природних ресурсів у суспільне споживання, тобто для перетворення їх на можливі для експлуатації (дійсні), необхідні додаткові знання та затрати праці, що нададуть цим засобам виробництва певну якісну завершеність.

У зв’язку з інтенсивним використанням природних ресурсів, їх виснаженням і деградацією вони стають предметом все більшого вивчення багатьох галузей науки: економіки, екології, географії, геології тощо. Комплексність використання природних ресурсів визначає можливість і необхідність варіантного підходу до їх використання. Вибір варіанту, хоч і заснований на всебічному врахуванні природних властивостей ресурсів, але визначається також соціально-економічними і технічними факторами – загальними і локальними.

Дата добавления: 2014-01-04