Етапи розвитку інтеграційних процесів: особливості та характерні риси

Особливості основних етапів міжнародної економічної інтеграції для наочності представлено в табл. 12.1.

Таблиця 12.1

Етапи міжнародної економічної інтеграції та їх особливості [15, с. 236]

Етап Особливості	Ліквідація митних бар’єрів у взаємній торгівлі	Єдині тарифи відносно третіх країн	Вільне пересування капіталів, робочої сили	Узгодження економічної політики	Здійснення єдиної економічної політики
Зона вільної торгівлі	+	-	-	-	-
Митний союз	+	+	-	-	-
Спільний ринок	+	+	+	-	-
Економічний союз	+	+	+	+	-
Повна інтеграція	+	+	+	+	+

Першою формою наближення країн одна до одної є підписання преференційних торгових угод. Вони підписуються або на двосторонній основі між окремими країнами, або між уже існуючим угрупованням та окремою країною. Відповідно до цього країни створюють одна одній режим найбільшого сприяння. Преференційні угоди передбачають збереження національних митних тарифів кожної країни, що підписала їх, ніяких міждержавних органів для управління не створюється. Тобто преференційні угоди слід розглядати більше як підготовчий етап інтеграційного процесу, який стає таким лише тоді, коли набирає вигляду більш розвинутих форм. Преференційними є угоди про співробітництво і партнерство між ЄС і країнами колишнього СРСР (1992 p.) [7, 9, 12, 13, 18, 19, 21, 28, 30, 36, 37].

Другою формою інтеграції є зона вільної торгівлі, що передбачає створення пільгової зони регіонального типу, у межах якої відбувається повна відміна митних тарифів у взаємній торгівлі при збереженні національних митних тарифів у відносинах з третіми країнами. В умовах зони вільної торгівлі зростає внутрішня, а на цій основі і взаємна торгівля країн-членів. Зона вільної торгівлі може координуватися невеликим міждержавним секретаріатом, що діє в якійсь із країн-членів. Прикладом може слугувати Європейська асоціація вільної торгівлі (1958-1969 pp.), НАФТА – Північноамериканська угода про вільну торгівлю (1994 p.), Балтійська зона вільної торгівлі (1993 p.), Угода про свободу торгівлі країн АСЕАН (1992 p.) [7, 9, 12, 13, 18-21, 28, 30, 36, 37].

Третім, більш розвиненим за ступенем інтегрованості, рівнем економічної інтеграції є митний союз. Митний союз – це об’єднання двох чи більше держав в єдину митну зону. Для нього характерні такі риси, як узгоджена відміна групою країн національних митних тарифів, введення спільного митного тарифу та єдиної системи нетарифного регулювання торгівлі щодо третіх країн. Метою створення цього союзу є полегшення взаємної торгівлі країн-учасниць. Він передбачає безмитну внутрішньоінтеграційну торгівлю товарами і послугами, повну свободу пересування їх всередині регіону. Але при цьому СОТ уважно слідкує за недопущенням створення додаткових перепон у торгівлі з третіми країнами – членами СОТ. Прикладами митних союзів є Бенілюкс (з 1948 p.), Митний союз Білорусі та Російської Федерації. Митний союз передбачає створення системи міждержавних органів, що координують проведення узгодженої зовнішньоторговельної політики [7, 9, 12, 13, 18-21, 28, 30, 36, 37].

Четвертим, більш високим рівнем інтеграції, є спільний ринок, при якому країни, що інтегруються, домовляються про свободу руху не тільки товарів і послуг, а й факторів виробництва – капіталу, робочої сили. Свобода міжнародного руху факторів виробництва вимагає міждержавної координації економічної політики. Така координація економічної політики здійснюється на періодичних нарадах (один-два рази на рік) глав держав і урядів країн-учасниць. Такий етап розвитку пройшов Європейський Союз, Карибський спільний ринок (КАРІКОМ, 1973 p.) [7, 9, 12, 13, 18-21, 28, 30, 36, 37].

На найвищому рівні інтеграція набирає форми економічного союзу, який передбачає об'єднання національних економік кількох країн на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики. На цьому етапі виникає потреба в установах, наділених правом не тільки координувати дії та спостерігати за економічним розвитком, а й приймати оперативні рішення від імені угруповання в цілому. Уряди погоджуються передати частину своїх функцій наднаціональним органам, наділеним правом приймати рішення з важливих питань організації. Прикладами економічного союзу є Європейський союз (1993 р.), Союз арабського Магрибу (1989 p.), Західноафриканський економічний і валютний союз (1994 p.) [7, 9, 12, 13, 18-21, 28, 30, 36, 37].

Принципово можливим є існування і шостого рівня інтеграції у формі політичного союзу, який передбачає передачу національними урядами наднаціональним органам більшої частини власних повноважень стосовно третіх країн. Це фактично означає створення міжнародної конфедерації та втрату суверенітету окремими державами. Але такі цілі ще ніхто не ставить, це суто теоретична форма [7, 9, 12, 13, 18-21, 28, 30].

На сьогоднішній час у світовому господарстві налічується понад двадцять економічних угруповань, серед яких можна виділити: Європейський союз (ЄС) та Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ) – у Західній Європі; Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА) – у Північній Америці; Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС) – в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Україна є членом об’єднання Співдружності Незалежних Держав (СНД), Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), членом міжнародної організації ГУУАМ.

Україна співпрацює у більшості найважливіших глобальних організацій. Насамперед це Організація Об’єднаних Націй (ООН) та її структури. Україна була серед членів – засновників ООН у 1945 р. У Генеральній Асамблеї організації наша країна має рівні права з усіма членами ООН. Вона приймає активну участь у роботі головного економічного органу ООН – Економічній і соціальній раді (ЕКОСОР), а також в Організації ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) та інших органах, пов’язаних з економікою. Крім того, Україна вступила до таких могутніх та значимих у світовій економіці організацій, як Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Організація міжнародної цивільної авіації (ІКАО) та ін. Слід відзначити вступ України до однієї з найбільш розвинених міжнародних торговельних організацій – Світової організації торгівлі (СОТ).

Дата добавления: 2014-01-04