ТЕМА 1. Предмет фінансової науки як пізнання сутності фінансів, еволюція фінансів

1. Фінансова наука: особливості об’єкту й предмету дослідження.

2. Сутність, необхідність та характерні особливості фінансів

3. Функції та суспільне призначення фінансів

4. Фінансові ресурси як вияв матеріальної сутності фінансів

5. Фінансова система України: внутрішня будова та інституційна структура

1. Фінансова наука: особливості об’єкту й предмету дослідження

Фінансова наука є невід’ємною складовою науки як системи знань, яку розглядають як одну із форм суспільної свідомості, систему знань, сферу людської діяльності, окрему галузь наукового знання, мистецтво і творчу діяльність. Фінансова наука є системою знань про фінансові явища і процеси, з виявленими достовірними передумовами виникнення, механізмами та принципами функціонування, доказовими та обґрунтованими положеннями та висновками про їх вплив на людину, господарство, суспільство, оцінкою здобутків, вигод, втрат. Фінансова наука розглядається як вчення про сутність і роль фінансів у суспільстві, закономірності їх виникнення та розвитку на різних історичних етапах розвитку суспільно-економічних формацій.

Термін “фінанси”, що у перекладі з латинської мови означає платіж використовувався з метою розкриття механізму мобілізації матеріальних і фінансових ресурсів для потреб утримання монархів, державних структур та оборони країни. Для цього безконтрольно вводилися податки, різні збори і платежі. З розвитком торгівлі термін “фінанси” використовували для призначення платежів (внесків), які здійснювалися на користь держави.

Безпосередньо у науковий обіг термін “фінанси” був запроваджений французьким вченим і політиком Жаном Боденом в 1577 р. у праці “Шість книг про республіку” для виділення сукупності ресурсів, необхідних для задоволення потреб держави.

У XVШ ст. з розвитком державного господарства та демократичних засад з’явилося фінансове право. У 1784 р. Жак Неккер (міністр фінансів Франції) представив королю звіт про фінансовий стан нації. Таким чином, вперше було оприлюднено офіційний документ, що вміщував дані за декілька років про доходи і видатки Франції. Цей період характеризувався виділенням фінансової науки як самостійної галузі наукових знань.

XIX ст. характеризується поглибленням розуміння і трактування фінансів, розширюється сфера фінансових відносин; фінанси використовуються як вагомий чинник політичного і соціально-економічного життя суспільства. Найвищого розвитку досягли фінанси у ХХІ столітті. З посиленням глобалізаційних процесів фінансові відносини вийшли далеко за межі окремих держав, стали домінуючими у світовій економіці і політиці.

Загальна мета фінансової науки - пізнання дії об’єктивних економічних законів і закономірностей розвитку суспільства у сфері фінансів, передання результатів наукових досліджень для практичної реалізації.

У суспільно-історичних реаліях фінансова наука постає у трьох вимірах: 1) як певна сукупність знань, інформації про фінанси, 2) діяльність, що пов’язана з формуванням знань про фінанси; 3) сукупність дослідників, інститутів, установ, які забезпечують здійснення фінансової наукової діяльності.

Структуру фінансової науки складають: історико-теоретичні науки (історія фінансів, теорія фінансів тощо); науки управлінського циклу (управління фінансами, фінансовий менеджмент тощо); прикладні науки (бюджетна система, податкова система, казначейська система, фінанси підприємств, фінансовий ринок, місцеві фінанси, фінансовий контроль тощо).

Особливістю фінансової науки є те, що вона має теоретико-прикладний характер, покликана формулювати теоретичні концепції і моделі фінансів, обґрунтовувати відповідні фінансові явища, обслуговувати практичні потреби регулювання суспільних відносин, сприяти удосконаленню фінансового законодавства і фінансової практики.

Суб’єктами фінансової науки є вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади ІІІ–ІV рівнів акредитації, громадські організації у сфері фінансової наукової діяльності.

Об’єктом дослідження фінансової науки є процес або явище фінансової теорії і практики, що породжує проблемну ситуацію і обрані для вивчення. Предметом фінансової науки є теоретичне відтворення об’єктивної фінансової дійсності, що підлягає безпосередньому вивченню у процесі фінансового дослідження. Об’єкт науки відображає реальне фінансове явище, яке має конкретне матеріальне вираження, а предмет науки - це філософська абстракція, яка відображає окремі сторони та особливості об’єкта.

Фінансова наука характеризується доказовістю і достовірністю з боку змісту, систематизованістю з боку форми, обґрунтованістю положень і висновків. Сьогодні фінансова наука є рушійною силою у розвитку фінансових відносин. З її допомогою моделюються фінансові стосунки національного і міжнародного масштабу, приймаються доленосні політичні та економічні рішення.

1. Сутність, необхідність та характерні особливості фінансів

Фінанси є складним та багатогранним суспільним явищем, мають відношення до всіх сфер людської діяльності, всіх учасників суспільного життя. Виникнення фінансів пов’язано з наявністю держави і товарно-грошових відносин, оскільки держава для виконання покладених на неї функцій потребувала певних грошових коштів, які могла отримати в результаті розподілу суспільного продукту.

Фінанси є абстракцією певної сукупності суспільних відносин, які складають особливу складову суспільного буття та носять назву фінансових відносин. Суб’єктами фінансових відносин виступають всі учасники суспільного життя. Необхідність існування фінансів обумовлена такими чинниками: економічною природою власності; буттям людини; товарним виробництвом, розвитком товарно-грошових відносин; дією об’єктивних економічних законів; виникненням та функціонуванням держави; регіоналізацією, європейською та міжнародною інтеграцією, глобалізацією.

Трактування сутності фінансів є одним з найскладніших завдань фінансової науки, оскільки сутність їх захована за зовнішніми формами вияву. Використовуючи філософській підхід визначення фінансів доцільно розглядати в таких аспектах:

1. За сутністю - фінанси є об’єктивно існуючою економічною категорією, відображають сукупність економічних відносин, пов’язану з розподілом і перерозподілом ВВП (в окремих випадках і національного багатства) з метою формування фінансових ресурсів та створення фондів грошових коштів та їх використання ля забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства.

2. За явищем - фінанси відображають грошові потоки суб’єктів розподільчих відносин, тобто набувають матеріального вираження у русі розподіленої вартості.

3. За змістом - фінанси відображають кінцеву мету розподільних і перерозподільних відносин – формування і використання фондів грошових коштів. Грошові фонди є матеріальним змістом фінансів і це відрізняє фінанси від інших економічних категорій. Фонди грошових коштів поділяються на централізовані (створює держава) і децентралізовані (створюють суб’єкти господарюваня);

4. За формою - фінанси можуть виступати як доходи, надходження, відрахування тощо, які характеризують рух фондів грошових коштів; усі форми фінансів є матеріальним вираженням фінансових відносин.

Оскільки фінанси є результатом розвитку суспільних відносин, а однією з передумов їх виникнення є наявність держави, то фінанси слід вважати економічною категорією - виражають економічні відносини з приводу розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту для виконання функцій і завдань держави, господарюючих суб’єктів і суспільства в цілому й забезпечення умов розширеного відтворення. Тому, як економічна категорія фінанси беруть участь у розподільчих відносинах і впливають на відтворювальний процес. Фінанси є також об’єктивно існуючою категорією, оскільки впливають на виробництво, розподіл, обмін і споживання.

Фінансам як економічній категорії притаманні такі ознаки:

· грошова категорія, оскільки реальний рух грошей є обов’язковою передумовою виникнення та існування фінансів; грошові відносини є значно ширшими, ніж фінансові; гроші є формою виразу фінансів, тоді як фінанси – це економічний інструмент розподілу і перерозподілу ВВП та національного доходу, знаряддя контролю за утворенням і використанням грошових фондів;

· розподільча категорія, оскільки саме за допомогою фінансів відбувається розподіл і перерозподіл вартості ВВП;

· ресурсоутворююча категорія, тому що фінансові відносини завжди пов’язані з формуванням і використанням фінансових ресурсів, які утворюються в результаті розподілу ВВП;

Фінансам властива як видима так і невидима форми прояву; видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках між об’єктами фінансових відносин, характер, форма, обсяги і спрямованість цих потоків є предметом практичної діляьності; прихована сторона фінансів відображає розподільчі відносини, пов’язані з рухом вартості створеного у суспільстві ВВП, характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фінансової науки. Фінанси тісно пов’язані з іншими економічними категоріями, а саме: заробітною платою, ціною, грошима, кредитом.

1. Функції та суспільне призначення фінансів

Зміст фінансів як економічної категорії більш повно розкривається у виконуваних функціях. Переважна більшість науковців вважають, що фінансам притаманні дві основні функції: 1) розподільча і 2) контрольна.

Розподільча функція є головною і проявляється в процесі розподілу ВВП у вигляді утворення фондів грошових коштів, та їх використанням за цільовим призначенням. Об’єктами розподілу є ВВП і національне багатство (лише у виняткових випадках). Суб’єктами розподілу є: держава, юридичні і фізичні особи. Механізм реалізації розподільчої функції фінансів включає такі етапи:

1. Первинний розподіл – розподіл доданої вартості і формування первинних доходів суб’єктів розподілу (у фізичних осіб – заробітна плата, у юридичних осіб – прибуток, в держави – надходження від державних послуг, прибуток держаного сектору економіки).

2. Перерозподіл – створення і використання централізованих фондів за рахунок сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів юридичними і фізичними особами.

3. Вторинний розподіл є завершальною стадією і передбачає використання сформованих загальнодержавних фондів і формування вторинних доходів у суб’єктів розподілу; в результаті, одна перерозподілених грошових ресурсів через механізм бюджетного фінансування знову повертається у сферу матеріального виробництва, а інша частина переходить у сферу споживання.

Таким чином, фінанси, беручи активну участь у розподілі і перерозподілі створеної вартості сприяють трансформації пропорцій, які виникають під час її первинного розподілу, в пропорції кінцевого використання. Доходи, що отримані в результаті такого перерозподілу, повинні забезпечувати відповідність між матеріальними і фінансовими ресурсами, між обсягами грошових фондів та їхньою структурою, з одного боку, та обсягом і структурою засобів виробництва і предметів споживання – з іншого. Кінцевою метою розподілу і перерозподілу ВВП за допомогою фінансів, є розвиток продуктивних сил, створення ринкових структур економіки, зміцнення держави та забезпечення суспільного добробуту.

Сутність контрольної функції фінансів полягає в забезпеченні контролю за дотриманням пропорцій розподілу ВВП, за правильністю формування і цільовим використанням грошових фондів. Одним із основних завдань фінансового контролю є перевірка дотримання законодавства з фінансових питань, своєчасності і повноти виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, податковими органами, банками тощо. Саме завдяки контрольній функції фінансів суспільство контролює повноту і своєчасність забезпечення фінансовими ресурсами різних суб’єктів фінансових відносин.

Контрольна функція фінансів на практиці реалізується в діяльності осіб, що здійснюють фінансовий контроль (Міністерство фінансів, Державне казначейство, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Митний комітет, Рахункова палата Верховної Ради України).

Фінанси відіграють важливу роль у процесі суспільного відтворення саме завдяки розподільчій функції, оскільки вони:

• забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби учасників розподілу;

· здійснюють перерозподіл фінансових ресурсів між галузями економіки, регіонами, соціальними верствами населення, юридичними і фізичними особами;

· забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і безперервність відтворювального процесу;

· здійснюють контроль за процесами формування і використання фінансових ресурсів.

Дата добавления: 2014-01-04