Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Правовідносини у галузі трубопровідного транс- порту

Особливості правового регулювання трубопровідного транспорту.

План.

Тема 11. Правове регулювання трубопровідного транспорту в Україні.

Теми рефератів.

Завдання для самостійної роботи.

1. Розтлумачити зміст наступних понять та термінів: річкове судно, судно «річка-море», буксир, пліт, пристань, внутрішній водний шлях, пароплавство.

2. Скласти схему державного управління річковим транспортом в Україні.

3. Вирішіть задачу:. 23.07.2008 року на пристані у зв’язку з несвоєчасним вивантаженням та вивезенням вантажу вантажоотримувачами скопилася велика кількість вантажу. Начальник пристані прийняв рішення про необхідність вжиття додаткових заходів щодо збереження вантажу та погодив використання складів інших власників, а начальник пароплавства збільшив плату за збереження вантажу вдвічі. 1. Чи законні дії начальника пристані та начальника пароплавства? 2. Якщо дії законні, то з якого моменту може вводиться в дії такі рішення.

1. Історія розвитку вітчизняного річкового транспорту.

2. Роль та місце вітчизняного річкового транспорту у господарстві держави.

3. Проблеми раціонального та екологічно-безпечного використання внутрішніх водних шляхів України – правовий аспект.

 

1. Трубопровідний транспорт є найбільш динамічною підгалуззю транспорту України, яка стабільно нарощує свою частку в загальному обсязі транспортування (на сьогодні більше 23 %). За вантажообігом він у 1997 р. вийшов на перше місце (47 % від загального обсягу), випередивши постійного лідера — залізничний транспорт.

Характерним є те, що уся мережа трубопровідного транспорту в Україні орієнтована на постачання нафти і газу з однієї країни — Росії (лише 5 % загальної потреби газу — з Туркменістану).

Вибір нових пріоритетів щодо джерел постачання енергоносіїв визначає майбутнє цієї підгалузі. Це диктує необхідність будівництва на території України нових ділянок нафтопроводів, найбільш істотний з яких — сполучний нафтопровід від порту Південний біля Одеси до м. Броди в Західній Україні проектною вартістю близько 0,5 млрд дол. та його продовження до міста Полоцьк (Польща). Доцільне відродження будівництва нафтопроводу Одеса — Снігирівка — Кременчук, що дозволило б завантажити потужності Херсонського, Кременчуцького і Лисичансько-
го нафтопереробних заводів.

Транспортні відносини визначаються певними спільними ознаками, які відособлюють їх від інших, зокрема, наявність транспортної організації, виконання транспортування перевізником, наявність відправників і одержувачів.

Особливе місце cеред транспортних правовідносин займають відносини на трубопровідному транспорті.

Головна особливість відносин на трубопровідному транспорті — це відсутність класичного елемента — рухомого складу, що переміщується, і, виходячи із технічної особливості трубопроводу — збіг відправника з перевізником та постачальником.

Трубопровідний транспорт займає особливе місце в транспорт­ній системі України. Згідно із Законом України «Про транспорт» трубопровідний транспорт є стратегічним енергозабезпечуючим об’єктом, що і визначає його місце в системі.

Трубопровідний транспорт в народному господарстві виконує функцію транспортування спеціальних вантажів особливих властивостей (газ, рідина тощо) і забезпечує найбільш ефективне переміщення, виходячи із природи вантажу. Вантаж, який переміщується трубопроводами, може також транспортуватись багатьма іншими видами транспорту, але трубопровід в даній ситуації — найбільш економічно вигідний та надійний спосіб транс-
портування. Сфера його застосування обмежується тільки природою об’єктів транспортування та високою капіталоємністю освоєння нових напрямків постачання продукції. Трубопровідний транспорт переживає час розвитку і інтернаціоналізації, виходячи з інтеграційних тенденцій у міжнародному співтоваристві та особ­ливої потреби України в диверсифікації енергопостачання.

Законодавство України не дає окремого визначення трубопровідного транспорту, розмежування з іншими галузями транспорту здійснюється за ознакою використання трубопроводів і відповідно, виходячи з окремих законодавчих визначень специфіки транспортування трубопроводами, можна зробити загальне визначення трубопровідного транспорту.

Трубопровідний транспорт — це сукупність правовідносин, що виникають із приводу транспортування трубопроводами вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин із місць їх знаходження, видобутку (промислів), виготовлення або зберігання до місць їх переробки чи споживання, перевантаження та подальшого транспортування.

Система трубопровідного транспорту України складається з таких елементів (ст. 2 Закону України «Про трубопровідний транспорт»):

— магістральний трубопровідний транспорт;

— промисловий трубопровідний транспорт.

Магістральний трубопровідний транспорт, який буде голов­ним об’єктом нашої уваги, — це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об’єктами і спорудами, зв’язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів (ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт»).

Щодо промислового трубопровідного транспорту, то він є час­тиною, елементом, складовою магістрального трубопровідного транспорту і являє собою трубопроводи в межах окремих виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільні трубопроводи водопос­тачання, меліоративні системи тощо, які обслуговують окремі регіони, райони. Також законодавець виділяє як підвид промислового трубопровідного транспорту розподільний трубопровід (високого, середнього та низького тиску), який забезпечує транспортування газу від газорозподільних станцій, джерел газопостачання до промислових підприємств, котелень та інших споживачів.

Завданням законодавства у відношенні трубопровідного транс-
порту є регулювання відносин на всіх етапах створення та функціонування (проектування, будівництво, експлуатація, капітальний ремонт, реконструкція тощо) трубопровідного транспорту, встановлення гарантій безпеки життя та здоров’я населення, забезпечення охорони навколишнього природного середовища і національного багатства України від можливого негативного впливу під час експлуатації об’єктів цього виду транспорту.

Джерелами трубопровідного права є загальний Закон України «Про транспорт», Закон України «Про трубопровідний транспорт», де визначені засади функціонування трубопроводів, правовий статус підприємств і споживачів продуктів, що транспортуються трубопроводами, основи державного управління цим транспортом. Особливості застосування Закону України «Про трубопровідний транспорт» щодо функціонування промислового трубопровідного транспорту визначаються Кабінетом Міністрів України.

Значне місце в регулюванні займають підзаконні акти законодавства України, які визначають правила проектування, будівницт­ва, експлуатації, капітального ремонту та реконструкції об’єктів трубопровідного транспорту, організацію пожежної та екологічної безпеки, санітарних норм та охорони праці під час їх будівництва та експлуатації. Інструкції Держпідприємництва та Національної комісії з регулювання електроенергетики України вста-
новлюють ліцензійні умови діяльності на трубопроводах та типові договори про постачання та транспортування.

Сфера транспортної галузі включає в себе адміністративну та цивільну складову: адміністративна складова виражається в організації державного управління галуззю, а цивільна складова виражає майнові та зобов’язальні відносини на транспорті.

Державне управління у сфері трубопровідного транспорту здійснюють центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції.

Серед центральних органів державної виконавчої влади основ­не місце в державному управлінні трубопровідним транспортом належить Кабінету Міністрів України, який здійснює державну політику на транспорті взагалі і на трубопровідному транспорті зокрема, вирішуючи питання про правові засади забезпечення потреб народного господарства в трубопровідному транспортуванні стратегічної продукції та забезпечення безпеки цієї діяльності для суспільства і навколишнього середовища.

Галузевим органом є Міністерство транспорту України, яке здійснює державне управління усією транспортною системою.

Спеціальне управління цією галуззю транспорту має свої особ­ливості, зокрема згідно з Указом Президента України № 335/98 від 21 квітня 1998 року до компетенції Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) віднесено участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку і функціонування оптового ринку електроенергії, ринків газу, нафти та нафтопродуктів.

Також управління трубопровідним транспортом здійснюється об’єднаннями та підприємствами, у власності яких перебувають від-
повідні трубопроводи (ДАТ «Придніпровські магістральні нафтопроводи», НАК «Нафтогаз України», ВАТ «Укртранснафта» тощо).

Для вирішення окремих завдань державне управління здійснюється спеціальними органами. Створено Міжвідомчий координаційний центр із питань диверсифікації джерел постачання газу та нафти в Україну, до компетенції якого входить координація діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій; підготовка та розгляд проек­тів міжнародних угод про створення інфраструктури постачання і транзиту газу та нафти.

На особливий період безпосереднє керівництво підприємствами трубопровідного транспорту та контроль за їх діяльністю забезпечуються органами Міністерства оборони України.

Місцеві органи державної виконавчої влади (місцеві державні адміністрації), представницькі органи та органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень:

¾ погоджують розміщення споруд та інших об’єктів трубопровідного транспорту на землях, наданих у користування підприємствам трубопровідного транспорту згідно із Земельним кодексом України;

¾ вживають заходів щодо безпеки експлуатації підприємствами, установами та організаціями об’єктів трубопровідного транс-
порту;

¾ беруть участь у складанні та узгодженні планів захисту пер­соналу і населення, спільних заходів щодо виконання робіт в умовах надзвичайного стану;

¾ забезпечують оповіщення та інформування населення про заходи захисту і правила поведінки в умовах надзвичайного стану, а також під час експлуатації об’єктів трубопровідного транспорту із залученням до цієї роботи спеціалістів підприємств трубопровідного транспорту;

¾ приймають від підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту матеріали виконавчої зйомки і надають їх іншим підприємствам, установам та організаціям.

Роботи, пов’язані з ліквідацією і попередженням аварійних ситуацій на діючих трубопроводах, виконуються негайно, з повідомленням про це відповідних органів державної виконавчої влади, представницьких органів та органів місцевого самоврядування, територіальних штабів Цивільної оборони України.

Місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування, власники землі і зем­лекористувачі, що сприяють відведенню земель під об’єкти трубопровідного транспорту, рішення про будівництво яких було прийнято у встановленому чинним законодавством України порядку, мають пріоритетне право на забезпечення продуктами транспортування.

Взаємовідносини суб’єктів, яким передано в управління об’єк­ти трубопровідного транспорту, лінії електропередач, зв’язку, залізниці, автомобільні дороги та інші комунікації, що проходять в одному технічному коридорі або перетинаються, здійснюються на основі договорів, якими передбачаються права і обов’язки сторін щодо проведення спільних заходів, спрямованих на підвищення надійності експлуатації споруд та об’єктів трубопровідного транспорту.

Підприємства, установи та організації, що експлуатують трубопроводи, які підпорядковані різним відомствам, але розташовані в одному технічному коридорі, повинні узгодити умови їх експлуатації, а також мати погоджений з Міністерством оборони України та Штабом Цивільної оборони України план взаємодії і взаємодопомоги під час виконання робіт в особливий період.

Контроль у сфері трубопровідного транспорту спрямовується на забезпечення дотримання вимог законодавства про трубопровідний транспорт органами державної виконавчої влади, представницькими органами та органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та видів діяльності і громадянами.

Державний контроль у сфері трубопровідного транспорту здійснюється відповідними міністерствами та відомствами, органами державного нагляду і контролю та іншими спеціально уповноваженими на те державними органами, а також представницькими органами та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства України.

Іншими важливими учасниками — суб’єктами правового регулювання відносин у галузі трубопровідного транспорту є юридичні і фізичні особи, діяльність яких безпосередньо стосується:

¾ оборони держави;

¾ науково-дослідних, пошукових, проектно-конструкторських, експертних та інших інженерних робіт і послуг у цій галузі;

¾ будівельних, будівельно-монтажних, спеціалізованих монтажних, ремонтних, налагоджувальних, пускових та інших робіт і послуг у цій галузі;

¾ експлуатації трубопроводів;

¾ виробництва і поставок будівельних та конструкційних матеріалів, обладнання, машин, механізмів;

¾ контрольно-вимірювальних приладів та іншого обладнання для підприємств, їх об’єднань і організацій, діяльність яких пов’язана з проектуванням, будівництвом, комплектацією та експ­луатацією об’єктів трубопровідного транспорту;

¾ забезпечення захисту персоналу і населення, а також навколишнього природного середовища під час будівництва, експ­луатації, капітального ремонту та реконструкції об’єктів трубопровідного транспорту;

¾ забезпечення безпеки на трубопровідному транспорті, зовнішньоекономічних відносин у сфері трубопровідного транспорту;

¾ державного нагляду і контролю за будівництвом і експлуатацією об’єктів трубопровідного транспорту.

Особливості цивільно-правового статусу підприємств трубопровідного транспорту визначаються Законом України «Про транспорт» з урахуванням положень трубопровідного законодавства. Діяльність підприємств в Україні, власниками яких є інші держави, регулюється трубопровідним законодавством у частині, яка не суперечить міждержавним договорам України.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Важливою умовою діяльності на трубопровідному транспорті є ліцензування та сертифікація робіт. Закон визначає, що діяльність, пов’язана з проектуванням, будівництвом, ремонтом та експлуатацією об’єктів трубопровідного транспорту, здійснюється на підставі спеціального дозволу (ліцензії) і підлягає обов’язковій сертифікації. Ліцензії видаються НКРЕ у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (Постанова Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1999 р. № 753 «Положення про порядок видачі ліцензій Національною комісією регулювання електроенергетики на здійснення окремих видів підприємницької діяльності»).

Також встановлено особливі вимоги щодо організаційної структури підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту, яка залежить від покладених на організацію завдань, визначається самими підприємствами, установами та організаціями і затверджується органами, що здійснюють управління майном цих підприємств.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту мають право:

¾ контролювати виконання робіт, визначених Правилами охорони магістральних трубопроводів (Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 1747 «Про затвердження Правил охорони магістральних трубопроводів»);

¾ порушувати питання про притягнення проектних організацій до відповідальності за помилкові проектні рішення в порядку, встановленому законодавством України;

¾ на пріоритетне забезпечення на їх вимогу матеріально-технічними ресурсами в необхідних обсягах і асортименті та належної номенклатури через систему державного замовлення;

¾ та інші права, передбачені ст. 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт».

Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту зобов’язані забезпечувати:

¾ постачання споживачам вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин відповідно до умов договорів;

¾ дотримання діючих норм і правил безпеки та технічної експ­луатації трубопроводів, правил пожежної охорони та охорони нав­колишнього природного середовища;

¾ діагностичний контроль за станом трубопроводів та інші обов’язки, передбачені ст. 16 Закону України «Про трубопровідний транспорт».

Підприємства трубопровідного транспорту зобов’язані здійснювати моніторинг поставок трубопроводами токсичних хімічних продуктів, зріджених вуглеводневих газів та широкої фракції легких вуглеводнів. Збір, обробка, збереження та аналіз інформації про стан транспортування трубопроводами здійснюються відповідними органами державної виконавчої влади в межах єдиної системи державного моніторингу відповідно до чинного законодавства України.

В умовах надзвичайного стану трубопровідний транспорт набуває особливого значення, зокрема, до робіт, що проводяться обов’язково, включаються роботи, пов’язані з ліквідацією наслідків стихійного лиха (повені, пожежі, замети тощо), аварій та катастроф, які призвели до порушення роботи трубопровідного транспорту. Підприємства, установи та організації, а також громадяни, які виявили пошкодження трубопроводу чи вихід (витікання) продукту, що транспортується, зобов’язані терміново повідомити про це підприємство, яке експлуатує трубопровід, або місцеві органи державної виконавчої влади чи представницькі органи та органи місцевого самоврядування.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту разом з місцевими органами державної виконавчої влади, представницькими органами та органами місцевого самоврядування, на підпорядкованій території яких прокладено трубопроводи, з уповноваженими Міністерством оборони України органами, іншими заінтересованими підприємствами та організаціями розробляють плани спільних заходів щодо забезпечення умов безаварійної експлуатації об’єктів трубопровідного транспорту і виконання робіт в умовах надзвичайного стану, які погоджуються з територіальними штабами Цивільної оборони України. Інфор­мування населення щодо виникнення умов надзвичайного стану здійснюють місцеві органи державної виконавчої влади. Плани спільних заходів щодо взаємодії в умовах надзвичайного стану затверджуються відповідними органами державного нагляду і контролю, а також місцевими органами державної виконавчої влади, представницькими органами та органами місцевого самоврядування.

Підприємства трубопровідного транспорту розробляють і затверджують плани ліквідації можливих аварій, які переглядаються щорічно в разі заміни технологічного обладнання.

З метою зміцнення обороноздатності України та забезпечення взаємодії підприємств трубопровідного транспорту із спеціалізованими частинами Міністерства оборони України в ході виконання робіт в умовах надзвичайного стану при органах, що здійс­нюють управління майном цих підприємств, створюється предс­тавництво Міністерства оборони України.

На особливий період представництво Міністерства оборони України створюється також при відповідному центральному органі державної виконавчої влади, яке виконує функції органу державного управління магістральних нафтопродуктопроводів.

Охорона об’єктів магістрального трубопровідного транспорту здійснюється спеціальними відомчими підрозділами цих підприємств, порядок роботи яких визначається Правилами охорони магістральних трубопроводів (Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2002 р. № 1747).

Охорона (у тому числі пожежна) найбільш важливих об’єктів трубопровідного транспорту, включаючи лінійну частину (перелік таких об’єктів встановлюється Кабінетом Міністрів України), здійснюється також органами Міністерства внутрішніх справ України на договірних засадах.

Для визначення екологічної безпеки під час розміщення, будів­ництва нових і реконструкції діючих об’єктів трубопровідного транспорту, а також під час їх експлуатації проводиться обов’язкова державна екологічна експертиза у порядку, встановленому законодавством України.

2. Характер договірних трубопровідних зобов’язань залежить від способу транспортування (типу трубопроводу) та об’єкта транспортування.

У залежності від способу транспортування трубопровідні зобов’язання поділяються на транспортування магістральним трубопроводом і на транспортування промисловим трубопроводом (розподільним тощо).

У залежності від об’єкта транспортування існують такі види трубопровідних зобов’язань:

¾ трубопровідне транспортування нафти;

¾ трубопровідне транспортування газу;

¾ трубопровідне транспортування продуктів хімії;

¾ трубопровідне постачання інших продуктів.

Договірні зобов’язання у сфері трубопровідного транспорту зазнають істотного імперативного регулювання законодавством. Загальні засади правового статусу підприємств трубопровідного транспорту визначив Закон України «Про трубопровідний транспорт», правове регулювання договорів міститься в Цивільному (глава 64) та Господарському (глава 32) кодексах України, правила здійснення трубопровідного транспортування закріплено і в спеціальних підзаконних актах — Постановах КМУ, Інструкціях НКРЕ та інших нормативних актах.

Правовідносини з постачання нафти (нафтопродуктів тощо) трубопровідним транспортом опосередковуються самостійним цивільно-правовим договором. Ці правовідносини відрізняються характерними рисами, що відмежовують їх від інших, зовні схожих правовідносин, але таких, що мають зовсім іншу правову природу (енергопостачання, перевезення, підряд, поставка).

Зобов’язання з постачання трубопровідним транспортом виникає з договору, закріплення якого на сьогоднішній день у законі відсутнє. Ця обставина стримує розвиток і удосконалювання даного інституту і, зокрема, якість його правового регулювання, тому необхідно на рівні закону закріпити поняття договору постачання (нафтопродуктів тощо) трубопровідним транспортом.

Предметом договору, спрямованого на надання послуг із пос­тачання (транспортування) трубопровідним транспортом, є пос­луги по переміщенню нафти (нафтопродуктів тощо) трубопровідним транспортом у визначене місце призначення (нафтопереробні заводи, берегові термінали і порти, станції залізниць). Змістом цих послуг є численні технологічні операції і, насамперед, операції по обліку і контролю за якістю і кількістю переміщуваної нафти (нафтопродуктів).

Зобов’язання з транспортування трубопровідним транспортом не є зобов’язанням перевезення. У договорі транспортування трубопровідним транспортом переміщення здійснюється у виг­ляді єдиного технологічного процесу, заснованого на природних властивостях нафти (газу тощо) як сировини, і всі технологічні операції по переміщенню здійснюються в єдиній і статичній системі трубопроводів. У цьому договорі особливе значення мають технологічні операції, у тому числі операції по обліку і контролю за якістю і кількістю нафти. Без дотримання цих операцій переміщення нафти неможливе.

На відміну від договору перевезення, у якому переміщення вантажу завжди здійснюється за допомогою руху самого транспортного засобу, переміщення трубопроводом забезпечується за допомогою спеціальної технологічної системи, статичної стосовно простору і вантажу.

Слід зазначити, що відносини з транспортування трубопровід­ним транспортом у більшості випадків ускладнені іноземним елементом, що обумовлено проляганням магістральних газо- і нафтопродуктопроводів територією суміжних держав. Основне регулювання відносин із транспортування трубопровідним транспортом територією суміжних держав є міжнародні двосторонні і багатосторонні угоди. Разом з тим, відсутня міжнародна конвенція з транспортування нафти (нафтопродуктів) трубопровідним транспортом як одна з форм кодифікації міжнародного права. Розробка і наступне прийняття такої конвенції дозволило б підняти якість правового регулювання розглянутих відносин на більш високий рівень.

Зміст договору транспортування трубопровідним транспортом багато в чому визначається дією спеціальних норм і правил технічної експлуатації трубопроводів. Призначенням цих установлень є необхідність забезпечити належну і, зокрема, безпечну для навколишнього середовища експлуатацію трубопроводів.

Договір трубопровідного транспортування укладається в письмовій формі (оформлюється значною кількістю супровідних паперів), є оплатним і консенсуальним — укладення договору створює обов’язок вимагати постачання.

У залежності від виду трубопровідного транспортування (магістральне чи промислове) визначаються деякі особливості регулювання договірних відносин.

Договори з трубопровідного транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл, договори постачання природного газу за регульованим чи за нерегульованим тарифом укладаються тільки спеціальними суб’єкта­ми — транспортними організаціями, які мають ліцензію, що видається НКРЕ. Ліцензування такої діяльності передбачає відповід-
ність договірних відносин ліцензійним умовам діяльності. Інші види трубопровідного транспортування передбачають урахування спеціальних правил та умов постачання трубопроводами.

Основні учасники договору трубопровідного транспортування — це транспортна організація — постачальник і споживач — користувач послугами. Також у договорі трубопровідного транспортування може брати участь вантажоприймальник (у випадку, якщо постачальнику не належать приймальні потужності на кінцевому пункті постачання). Слід також виділити як різновид — договір постачання продуктів (газу, нафти тощо), де на кінцевому пункті поставки продукти безпосередньо споживаються. Відповід­но в трубопровідному транспортуванні — постачальник і користувач послугами та вантажоприймальник, а в трубопровідному постачанні — постачальник і споживач. Згідно з вимогами, які ставляться до діяльності транспортування нормативними актами, можна виділити основні права та обов’язки сторін (Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України 30.09.99 № 1263 «Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами»).

Основні обов’язки постачальника:

¾ постачання споживачам вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин відповідно до умов договору та узгоджених між сторонами диспетчерських графіків;

¾ забезпечувати облік транспортованих продуктів, при цьому засоби вимірювальної техніки повинні відповідати вимогам і стандартам України та бути повірені органами Держстандарту України;

¾ не перешкоджати в доступі до засобів вимірювальної техніки продуктоперекачувальних станцій та вузлів оперативного обліку кількості транспортованих продуктів користувачам послугами та контрольним органам;

¾ здійснювати контроль фізико-хімічних властивостей продуктів відповідно до нормативних документів і на письмовий запит видавати споживачам — користувачам послуг паспорти якос­ті продуктів.

Основні права постачальника:

¾ вимагати від користувача послугами документи, що мають безпосереднє відношення до отримання транспортних послуг, у тому числі документи, що засвідчують право власності на продук­ти або право розпорядження ними за дорученням власника, документи, що підтверджують згоду вантажоприймальника прийня­ти продукт;

¾ відмовити користувачу послугами в транспортуванні в разі неоплати транспортних послуг, відсутності у користувача послугами документів, що підтверджують право власності на продукти або право на розпорядження ними за дорученням власника, а також документів, що засвідчують згоду вантажоприймальника прийняти продукт, і у разі невідповідності якості продуктів вимогам нормативних документів та стандартів;

¾ звертатися до НКРЕ для розгляду невирішених шляхом переговорів питань;

¾ отримувати від користувачів послугами плату за транспортування трубопроводами за встановленим тарифом або згідно з договором.

Обов’язки споживача — користувача послуг:

¾ надавати постачальнику документи, що мають безпосереднє відношення до отримання транспортних послуг, у тому числі документи, що засвідчують право власності на продукти або право розпорядження ними за дорученням власника, документи, що підтверджують згоду вантажоприймальника прийняти продукт;

¾ забезпечувати надання постачальнику продукти, якість яких відповідає вимогам нормативних документів та стандартів;

¾ сплачувати встановлену плату постачальникам за встановленим тарифом або згідно з договором;

¾ здійснити приймання продукту в пункті призначення.

Права споживача — користувача послуг:

¾ отримувати вуглеводні, хімічні продукти, воду та інші продукти і речовини відповідно до умов договору та узгоджених між сторонами диспетчерських графіків;

¾ вимагати від постачальника забезпечення обліку транспортованих продуктів, при цьому засоби вимірювальної техніки повинні відповідати вимогам і стандартам України та бути повірені органами Держстандарту України;

¾ мати доступ до засобів вимірювальної техніки продуктоперекачувальних станцій та вузлів оперативного обліку кількості транспортованих продуктів;

¾ вимагати здійснення контролю фізико-хімічних властивостей продуктів відповідно до нормативних документів і видачі пас­портів якості продуктів.

Це загальні умови договорів, які, безумовно, відрізняються в залежності від виду договору. Щодо ліцензованої діяльності, то законодавець встановлює примірні договори, і будь-які зміни до їх умов погоджуються з НКРЕ. Зокрема, Держнафтогазпромом, Наказом № 42 від 10.04.95 року встановлено і затверджено «Типовий договір на транспортування природного газу».

Відповідальність учасників правовідносин на трубопровідному транспорті настає в залежності від виду та тяжкості правопорушення. Встановлено, що порушення законодавства України про трубопровідний транспорт тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (ст. 71, ст. 98, ст. 138 КпАП; ст. 280, ст. 292 ККУ).

Відповідальність за порушення законодавства про трубопровідний транспорт несуть особи, винні у наступних правопорушеннях:

¾ недотриманні вимог Правил охорони магістральних трубопроводів;

¾ навмисному пошкодженні, руйнуванні та розкраданні обладнання об’єктів трубопровідного транспорту, крадіжках товарної продукції, що транспортується трубопровідним транспортом, а також у завданій навколишньому природному середовищу шкоді;

¾ порушенні інших вимог ст. 20 Закону України «Про трубопровідний транспорт» та відповідних підзаконних актів.

Підприємства, установи та організації, які виготовляють і поставляють для об’єктів трубопровідного транспорту обладнання, труби та інше устаткування, несуть відповідальність за його якість і технічний рівень відповідно до діючих стандартів, а також за всі приховані дефекти, виявлені в процесі експлуатації об’єкта, і відшкодовують у зв’язку з цим підприємствам трубопровідного транспорту заподіяну шкоду згідно з чинним законодавством України.

Будівельно-монтажна організація протягом першого року експ­луатації об’єкта трубопровідного транспорту має за свій рахунок усунути виявлені в процесі експлуатації дефекти будівельно-монтажного характеру.

Місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а також громадяни зобов’язані відшкодувати завдану підприємствам трубопровідного транспорту шкоду в порядку та розмірах, визначених чинним законодавством України.

Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту згідно з чинним законодавством України відшкодовують витрати підприємствам, установам і організаціям, які брали участь у ліквідації наслідків аварій, що виникли в умовах надзвичайного стану на об’єктах трубопровідного транспорту, а також збитки, завдані власникам землі і землекористувачам. Шкода, заподіяна здоров’ю, а також майну громадян внаслідок аварій на зазначених об’єктах, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту.

3. Цивільна, майнова відповідальність на трубопровідному транс­порті регулюється загальними положеннями Цивільного та Господарського кодексу про зобов’язання, про делікти та перевезення, з урахуванням положень типових договорів про транспортування.

Порушення законодавства України про трубопровід­ний транспорт тягне за собою встановлену законо­давством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність.

Відповідальність за порушення законодавства про трубопровідний транспорт несуть особи, винні у:

- недотриманні вимог Правил охорони магістральних трубопроводів;

- пошкодженні або руйнування магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів, відводів від них, а також технологічно пов’язаних з ними об’єктів, споруд, засобів автоматики, зв’язку, сигналізації, якщо це призвело до порушення нормальної роботи зазначених трубопроводів або спричинило небезпеку для здоров’я чи життя людей;

- допущенні браку в процесі випуску неякісних будівельних та конструкційних матеріалів, комплектуючого обладнання об'єктів трубопровідного транспорту;

- чиненні перешкод щодо виконання робіт (заходів), пов'язаних з попередженням та ліквідацією наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями, а також окремими громадянами;

- Законодавством України може бути встановлена відповідальність і за інші порушення законодавства про трубопровідний транспорт.

- Підприємства, установи та організації, які виготовляють і поставляють для об'єктів трубопровідного транспорту обладнання, труби та інше устаткування, несуть відповідальність за його якість і технічний рівень відповідно до діючих стандартів, а також за всі приховані дефекти, виявлені в процесі експлуатації об'єкта, і відшкодовують у зв'язку з цим підприємствам трубопровідного транспорту заподіяну шкоду згідно з чинним законодавством України. Будівельно-монтажна організація протягом першого року експлуатації об'єкта трубопровідного транспорту має за свій рахунок усунути виявлені в процесі експлуатації дефекти будівельно-монтажного характеру.

- Місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а також громадяни зобов'язані відшкодувати завдану підприємствам трубопровідного транспорту шкоду в порядку та розмірах, визначених чинним законодавством України.

- Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту згідно з чинним законодавством України відшкодовують витрати підприємствам, установам і організаціям, які брали участь у ліквідації наслідків аварій, що виникли в умовах надзвичайного стану на об'єктах трубопровідного транспорту, а також шкоду, завдану власникам землі і землекористувачам. Шкода, заподіяна здоров'ю, а також майну громадян внаслідок аварій на вказаних об'єктах, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту.

Питання для самоконтролю

 

1. Що таке магістральний трубопровід?

2. Що таке промисловий трубопровід?

3. Чи є важливою сфера трубопровідного транспорту для господарства нашої держави, чому?

4. У чому є головна відмінність трубопровідного транспорту від інших видів транспорту?

5. Хто є суб’єктами державного управління трубопровідним транспортом в Україні?

6. Які нормативно-правові акти регулюють функціонування трубопровідного транспорту в Україні?

7. Які правопорушення передбачені за незаконне втручання в діяльність трубопровідного транспорту, яка за них встановлена відповідальність?

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Відповідальність перевізника, відправника та одержувача вантажів | Список використаної літератури
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 767; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.078 сек.