Ландшафтна екологія

А.Е. кусков, Т.М. ТКАЧЕНКО

Управління

Донецьк 2009

УДК 504 ББК 20.1 К 94
	Кусков А.Є., Ткаченко Т.М.
	Ландшафтна екологія: Навчальний посібник. - Донецьк: ДонНАБА, ДонДУУ, 2009. - 173 с.
	ISBN
	Навчальний посібник призначається до використання у навчальному процесі студентами вищої школи технічного та гуманітарного спрямувань при вивченні дисципліни «Ландшафтна екологія». За своєю структурою та методичною побудовою він максимально пристосовується до навчального процесу у вищій школі. За змістом матеріалу посібник відповідає вимогам освітньо-професійного програми за напрямом «Екологія» для підготовки фахівців на освітньо-кваліфікаційному рівні «бакалавр». До структури навчального посібника входять: передмова, зміст послідовно викладених 9 тем у трьох розділах, заключення, тестові завдання для перевірки рівня засвоєння матеріалу дисципліни, предметний покажчик, перелік літератірних джерел. Кожна тема завершується питаннями для самоконтролю. Усі теми розділів мають своє навчальне та методичне навантаження. Це допомагає студенту розуміти не тільки зміст навчального матеріалу, а і простежувати його зв’язок з попередніми знаннями. Крім того, студент бачить перспективу його застосування у майбутніх періодах навчального процесу в інших дисциплінах.   Рис. 19 Табл. 6 Бібліогр. 33 назв.
Рецензенти:	Поляков А.К., доктор біологічних наук, провiдний науковий співробітник Донецького ботанічного саду НАН України Остапко В.М., доктор біологічних наук, профессор, заступник директора з науковоi роботи Донецького ботанічного саду НАН України Бойко М.I., доктор біологічних наук, професор, завідуючий кафедри фізіології рослин Донецького національного університету

ã А.Є. Кусков, Т.М.Ткаченко 2009

Передмова

Природне середовище – невід'ємна умова життя людини. Вона є місцем існування людини і джерелом всіх потрібних йому ресурсів первинної сировини, на чому базується суспільне виробництво. В умовах науково-технічного прогресу відбуваються справді гігантські зміни природного середовища, з чим пов'язаний все зростаючий інтерес до проблем її охорони. Людина в XXI столітті проклала абсолютно нові шляхи переміщення енергії і речовини в географічній оболонці, значною мірою порушивши природну рівновагу. Ефект людської діяльності зростає швидко і в абсолютній мірі, і з розрахунку на душу населення та цілком може бути в даний час поставлений в один ряд з природними процесами.

Насправді, в природі руйнування (денудація) гранітних скель відбувається із швидкістю 1 м за 6 тис. років, а людина за допомогою направлених вибухів змінює рельєф, прокладає русла каналів, профілює дороги, терасує схили і нівелює будмайданчики в декілька тисяч разів швидше. За один тільки рік переміщується при переоранні ланів i будівельних роботах понад 4 тис. км³ грунту, витягується з надр Землі близько 100 млрд. т руд, паливних копалин і будматеріалів, розсівається на ланах понад 300 млн. т мінеральних добрив і близько 4 млн. т отрутохімікатів, забирається на господарчо-побутові потреби 12 % річкового стоку.

Кількість техніки збільшується удвічі швидше, ніж чисельність населення. Забудовані землі займали в 1975 р. більше 150 млн. га, а у 2000 р. їх площа зросла до 300 млн. га. Повністю урбанізована поверхня, де дощова вода не просочується в грунт, складає більше 50 млн. га, тобто відповідає площі Франції. У найбільших промислових районах свiту різними інженерними спорудами зайнято більше половини освоєної території. Житлове і індустріальне будівництво, гірські розробки розширюються у багатьох випадках за рахунок орних земель, які у свою чергу наступають на лісові.

З неоліту, на початку якого стали розвиватися екстенсивне тваринництво і підсічно-вогняна система землеробства, людство за 10 тис. років скоротило площу лісів в 2 рази, причому особливо бурхливо йшов цей процес в останні 400 років. Дефіцит земельних угідь і скорочення площі лісів призвели до того, що запаси фітомаси за історичний період (особливо за останні сторіччя) знизилися більш ніж на одну чверть.

Видобуваючи корисні копалини, спалюючи паливо, людина вилучає речовини з природного середовища. Викидаючи в атмосферу і водне середовище відходи промисловості, сільського господарства та інші продукти, зокрема синтетичні матеріали, вона упроваджує в її склад нові компоненти. Забираючи воду на зрошування, на побутові або промислові потреби, осушуючи болота, вона змінює елементи водного балансу. Таким чином, людина впливає на весь хід природних процесів в географічній оболонці.

До середини ХХ століття сформувалася теорія взаємодії суспільства і природи, яка базується на наступних основних положеннях діалектики.

Людина є продуктом природи. Діяльність людини залежить від законів природи. Процес взаємодії людини і природи пов'язаний перш за все з трудовою діяльністю. Людина в процесі діяльності вносить зміни до природи, намагаючись підстроїти її під себе. Таким чином людина пізнає закони природи і усвідомлює, що перемоги над природою бути не може, будь-яка перемога над нею обертається проти людини. Тому необхідно розуміти закони природи, з тим щоб правильно їх застосовувати.

До початку ХХ ст. вплив господарської діяльності на планеті носив локальний характер. В даний час вона охопила всю планету, стала глобальною. У цих умовах стає абсолютно необхідним більш глибоке, ніж до цих пір, розуміння законів розвитку і потенційних можливостей природи і людства. Зміни природного середовища не повинні виходити за певні межі, інакше вони можуть поставити під загрозу взаємозв'язки, що склалися, властиві географічній оболонці як системі, що знаходиться в стані динамічної рівноваги. Основним принципом стратегії людини при вирішенні проблем антропогенної дії на середовище повинна бути сумірність форм і масштабів людської діяльності з потенційною здатністю природних і антропогенних екосистем ліквідовувати її несприятливі наслідки.

Запропонований навчальний посібник знайомить з ландшафтною оболонкою Землі і її особливостями; процесами, що протікають в ній і методами управління ними, а також проблемами нової галузі знань – ландшафтної екології. Викладений в посібнику матеріал стосується безпосередньо території України і, як виняток, в окремих випадках автори звертаються до окремих цікавих ландшафтів інших країн.

Структурно посібник укладено таким чином, що кожен розділ є окремою темою дисципліни, а включені в неї питання – питаннями лекції або матеріалом для самостійного вивчення студентами.

Наведені наприкінці видання тестові завдання дозволять студентам самостійно перевірити ступінь засвоєння матеріалу, а також можуть бути використані викладачем в навчальному процесі.

Цей посібник розрахований на студентiв–экологiв, фахівців в області ландшафтознавства, співробітників природоохоронних структур і тих, хто цікавиться проблемами ландшафтної оболонки та екології в цілому.

Розділ I. Ландшафтна екологія в системі наук

глава 1. сутність ландшафту і ландшафтознавство

1.1. Особливості сучасного періоду взаємовідносин між людиною і природою

Будучи продуктом природи, людина, з'явившись на нашій планеті, постійно користується всіма благами природи. Природа без людини існувати зможе, а ось людина без неї не проживе і п'яти хвилин. Проте людина про це часто забуває, що і сформувало екологічну кризу.

У сучасному складному, різноманітному, динамічному, повному суперечливих тенденцій свiті проблеми навколишнього середовища (екологічні проблеми) придбали глобальний масштаб. Вони зачіпають самі основи цивілізації і багато в чому зумовлюють можливості виживання людства.

До найважливіших глобальних проблем належать: зростання чисельності населення Землі; забезпечення населення, що зростає, продовольством; забезпечення зростаючих потреб світового господарства в енергії і природних ресурсах; виснаження природних ресурсів; захист здоров'я людей від особливо небезпечних захворювань і негативних наслідків науково-технічного прогресу; забруднення атмосфери і гідросфери; руйнування озонового шару; скорочення біорізноманітності; охорона природного середовища від руйнівної антропогенної дії та ін.

Розглянемо деякі з цих проблем докладніше.

1) Зростання чисельності населення сприяє захопленню людиною нових територій під житлове і промислове будівництво, а значить трансформації ландшафтної оболонки: знищуються ліси і степи, змінюється рельєф місцевості, створюються гідротехнічні споруди і т.д.

2) Забруднення атмосфери спричиняє загрозу і небезпеку парникового ефекту. Забруднення атмосфери сприяє зниженню її прозорості і, звісно, зменшенню випромінювання енергії з поверхні Землі, тобто, температура підвищується. Потеплення викликає розширення зони посушливого клімату; танення багаторічних льодів і, отже, підвищення рівня води в океанах, а це сприяє більшому затопленню території Землі. Забруднення атмосфери знижує процес фотосинтезу, що веде кінець кінцем до збільшення концентрації СО₂ і до тих же ефектів, що перераховані вище.

3) Радіоактивне забруднення оточуючого природного середовища (ОПС). Загроза ядерної війни. В даний час широко використовується ядерна енергія, радіоактивні речовини все більше впроваджуються в наукові дослідження, в медичну практику та ін. Все це веде до збільшення утворення радіоактивних відходів. Аварійні ситуації можуть приводити до забруднення ОПС.

4) Проблеми водних ресурсів. Щорічно зростає рівень забруднення вододжерел нафтопродуктами і відходами промисловості, добривами і отрутохімікатами у зв'язку із все більш широким їх застосуванням в господарській діяльності. Погіршується якість підземних вод. Неправильне використання узбережжя річок, озер, морів, а також необмірковані дії людини в плані використання вододжерел іноді призводять до руйнування берегової лінії, порушення стану на мілководдях, виснаження вододжерел, зміни гідрологічного режиму і, як наслідок, зміни зовнішності Землі.

5) Земельні і мінеральні ресурси. Неправильне використання землі в сільськогосподарському виробництві призводить до засолення грунтів і опустелювання території, розвитку водної і вітрової ерозії, пилових бурь, деградації орних земель і пасовищ. У зв'язку із зростанням виробництва всі великі площі землі відводяться під відвали, звалища тощо. Через нераціональне використання мінеральних ресурсів скорочуються їх запаси.

6) Знищення лісів. Особливо гостро ця проблема стоїть в тропічній зоні, де масово вирубуються тропічні ліси. Щорічно на планеті вирубується близько 1 % лісів світового запасу. Це призводить до розширення орних земель, скорочення вироблення кисню рослинами, зміни в газовому складі атмосфери, загибелі і скорочення чисельності тварин, оскільки знищується їх житло.

Вказані вище проблеми тісно пов'язані зі зміною ландшафтної сфери Землі або в результаті цілеспрямованих дій людини (знищення лісів, використання земель, будівництво міст тощо), або опосередковано (осушення боліт → висушування території і зміна рослинності; створення водосховищ → підтоплення і заболочування суміжних територій тощо). Екологічна ситуація набула такої гостроти, що виникла необхідність в швидких діях щодо збереження життя на Землі.

Основна суперечність епохи, що породила ці проблеми, полягає в тому, що людина все більше долає безпосередню залежність від стихії природних сил і одночасно укріплює зв'язки з природою, оскільки все більше коло речовин і енергії залучається до життєдіяльності суспільства. Виявляється це в прискореному темпі перетворення середовища життя і повільному темпі природної еволюції; потенційній безмежності духовного прогресу людини на основі соціальної програми і соціального спадкоємства і порівняльної обмеженості його фізичної зміни на базі генетичної програми; безмежності зміни природи і обмеженості біологічних можливостей людини пристосуватися до змін природного середовища.

У ситуації, що склалася, необхідно вживати заходи щодо захисту оточуючого середовища. Це вимагає не тільки компетентних кадрів, фінансового забезпечення, але і зміни укоріненого в свідомості людей прагматичного мислення. Необхідна переорієнтація системи цінностей всіх людей, що живуть на планеті, оскільки кожний з нас залежить від свого оточення.

Дата добавления: 2014-01-04